Рішення № 33394400, 05.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2013 р.Справа № 5017/1105/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Шмаюн Н.В. згідно довіреності №19 від 03.01.13.

від відповідача: Кононова Л.М. згідно довіреності від 13.05.13.

Розглянув справу

за позовом Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України"

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства „Тритікум"

про стягнення 495570,96грн.

Справа розглядалась у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

09.04.12. Державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення із Селянського (фермерського) господарства „Тритікум" 330380,64 грн. - вартості втраченого елітного насіння соняшнику „Еврика МЛ" у кількості 4,880 тонн, елітного насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" - 36,6 тонн, елітного насіння ячменю сорту „Достойний" - 45 тонн та 165 190, 32 грн - штрафу, обґрунтовуючи вимоги не виконанням відповідачем умов договору про надання послуг зі зберігання насіння від 06.03.09 №С-14, згідно якого було передано відповідачеві на зберігання елітне насіння соняшнику „Еврика МЛ" у кількості 73,7 тонн урожаю 2008 року, елітне насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" - 36,6 тонн, насіння озимого ячменю першої репродукції сорту „Достойний" - 75 тонн та елітне насіння озимого ячменю сорту „Достойний" - 50 тонн урожаю 2010 року; відсутністю спірного насіння під час проведення перевірки; надісланням вимоги про повернення насіння зі зберігання, яке останнім насіння зі зберігання не повернуто у зв'язку з чим, ним у відповідності до пункту 6.5 вказаного договору нараховано штраф у розмірі 50% від вартості насіння, а також приписами статей 11, 509, 525, 526, 6910, 611, 629, 942, 950, 951, 953 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.12. було порушено провадження у справі №5017/1105/2012 за зазначеним вище позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.12. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.13. зазначене рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.13. рішення господарського суду Одеської області від 24.12.12. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.13. у справі №5017/1105/2012 скасовані, справа передана на новий розгляд.

Згідно автоматизованого розподілу справ господаського суду Одеської області справу №5017/1105/2012 передано на розгляд судді Брагіній Я.В., яка ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.13. прийняла зазначену справу до свого провадження.

У засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позові та поясненні, надісланому до суду 19.07.13. (а.с.14-18, т.3). Також пояснив, що насіння втрачено відповідачем, бо останній не повернув насіння на вимогу позивача. Крім того, відсутність насіння підтверджується і висновком експертизи, бо зазначено, що насіння знаходиться насипом, а матеріали справи свідчать, зокрема, інвентаризаційні описи №1 та №2 від 23.11.10., що насіння повинно було зберігатися у мішках. 18.12.10. Овідіопольською насіннєвою інспекцією теж встановлено, що насіння соняшника не придатне для використання.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову. Пояснив, що дійсно позивач передав на зберігання відповідачу насіння і залишок насіння, вартість якого просить стягнути позивач залишилось на зберіганні у відповідача, але позивач не надав належних доказів, які б підтверджували відсутність насіння у відповідача. Інвентаризаційні описи підписані зі сторони відповідача не уповноваженими особами, а саме зав.складом Байбаковою Р.С., яка на час підписання описів вже не працювала у відповідача, що підтверджується наказом про звільнення з роботи останньої. Висновком експерта теж підтверджується наявність насіння, вартість якого просить стягнути із відповідача позивач. Відповідач на вимогу позивача не повернув насіння, тому що позивач не розрахувався за послуги по зберіганню насіння.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" про стягнення з Селянського (фермерського) господарства „Тритікум" 330380,64 грн - вартості втрачено відповідачем елітного насіння соняшнику „Еврика МЛ" у кількості 4,880 тонн, елітного насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" - 36,6 тонн, елітного насіння ячменю сорту „Достойний" - 45 тонн та 165 190, 32 грн - штрафу, нарахованого на підставі пункту 6.5 договору у вигляді 50% від вартості неповернутого насіння. Підставою позову підприємством визначено договір зберігання від 06.03.09 №С-14 та приписи статей 950, 951 Цивільного кодексу України, в яких закріплені принципи і розмір відповідальності зберігача, зокрема, за незбереження майна. Отже, фактично позивачем заявлений позов про стягнення збитків у вигляді вартості втрачено насіння, переданого на зберігання, а отже предметом доказування при вирішенні даного спору є встановлення, зокрема, наявності між сторонами договірних відносин зі зберігання, факту передачі та прийняття майна на зберігання, звернення поклажодавця до зберігача з вимогою повернути майно, неповернення майна зі зберігання, факту відсутності цього майна у зберігача (втрата або пошкодження товару, переданого на зберігання) з підтвердженням цих обставин відповідними доказами, наявності складових цивільного правопорушення про що зазначає Вищий господарський суд України в постанові від 30.05.13року у даній справі (а.с.223-234, т.2).

06.03.09 між Державним підприємством „Державний резервний насіннєвий фонд України" - поклажодавцем та Селянським (фермерським) господарством „Тритікум" - зберігачем, укладено договір про надання послуг зі зберігання насіння № С-14, за умовами якого зберігач надає поклажодавцеві послуги зі зберіганні насіння відповідно до актів приймання - передачі насіння (а.с.11, т.1).

Насіння, яке передається зберігачеві за цим договором, належить до Державного резервного насіннєвого фонду. Право власності на насіння належить поклажодавцеві.

Пунктами 2.2, 2.4, 2.6 зазначеного вище договору зберігач зобов'язався прийняти насіння, надане поклажодавцем, на зберігання і повернути його поклажодавцеві у схоронності; проводити зберігання насіння за наступною адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, Теплична, 1; забезпечити належне зберігання насіння згідно ДСТУ-2240-93 та забезпечити безперешкодний доступ в місця зберігання насіння представників поклажодавця; відпуск насіння проводити покупцям на підставі листа і довіреності поклажодавця; вживати усіх заходів для забезпечення схоронності насіння; виконувати обов'язки за договором зберігання особисто.

За умовами пунктів 6.2, 6.2.1, 6.2, 6.6 договору від №С-14 від від 06.03.09. сторони визначили, що у разі втрати (нестачі) або пошкодження насіння, внаслідок чого його якість змінилась настільки, що воно не може бути використане за первісним призначенням, зберігач відшкодовує поклажодавцю збитки у розмірі повної вартості такого насіння. Вартість насіння відшкодовується виходячи з рівня середньозважених цін, що складаються на біржових торгах за спотовими контрактами на момент розрахунку з урахуванням сортових надбавок. Зберігач відповідає за невиконання умов договору (втрату, нестачу, пошкодження насіння) незалежно від наявності вини.

На виконання умов вказаного договору позивачем було передано відповідачеві на зберігання насіння соняшнику „Евріка МЛ" еліта (Ярі) врожаю 2008 року у кількості 73,7 тонн, насіння пшениці „Дельфін" еліти (озимі) врожаю 2010 року - 36,6 тонн; ячмінь „Достойний" 1 репродукції (озимі) врожаю 2010 року - 75 тонн; ячмінь „Достойний" еліта (озимі) врожаю 2010 року - 50 тонн, про що свідчать акти прийому - передачі від 06.03.09 № 1 та від 07.09.10 № 4 (а.с.12-13, т.1).

Позивачем надавались відповідачеві до виконання розпорядження про видачу на користь підприємств - виробників сільськогосподарської продукції насіння, і укладались договори сортозаміни (міни) насіння та інші договори зберігання, у зв'язку з чим кількість та асортимент насіння, права і обов'язки із забезпечення зберігання якого врегульовані умовами договору про надання послуг зі зберігання насіння від 06.03.09 № С-14, змінились і становлять: елітне насіння соняшнику „Евріка МЛ" у кількості 4,880 тонн, елітне насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" - 36,6 тонн та елітне насіння ячменю сорту „Достойний" - 45 тонн., про що не заперечував у засіданні суду представник відповідача.

Відповідно до наказу Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" від 13.10.11 №52 позивачем разом із завідуючим складом відповідача та головним агрономом проведено інвентаризацію основних засобів під час якої виявлено відсутність на зберіганні у відповідача елітного насіння соняшнику „Евріка МЛ" у загальній кількості 29,680 тонн, елітного насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" - 61,600 тонн та елітного насіння ячменю сорту „Достойний" - 45 тонн, про що складено інвентаризаційні описи від 16.11.11 №1 та №2.

Спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством, зокрема, Законом України „Про насіння і садивний матеріал", Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.03 №977 „Деякі питання Державного резервного насіннєвого фонду", якою затверджено Порядок формування, зберігання та використання Державного резервного насіннєвого фонду, Порядком проведення розрахунків із постачальниками та зберігачами насіння сільськогосподарських рослин Державного резервного насіннєвого фонду і користувачами, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерством фінансів України від 17.12.04 №468/787 (надалі -Порядок). А також якщо законом, який безпосередньо передбачає виникнення зберігального зобов'язання, не передбачено належного механізму регулювання такого зберігального правовідношення, на такі відносини в силу статті 954 Цивільного кодексу України, поширюються загальні положення про зберігання, унормовані параграфом 1 глави 66 вказаного Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про насіння і садивний матеріал" Державний резервний насіннєвий фонд - це запас базового та сертифікованого насіння, що використовується за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику.

Згідно пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.03 №977 „Деякі питання Державного резервного насіннєвого фонду", насіння сільськогосподарських рослин, закуплене для заготівлі до резервного фонду, зберігається у постачальників, виробників, насіння або на хлібоприймальних підприємствах - зберігачі на підставі договорів зберігання. Дана норма кореспондує з пунктом 3.1 Порядку.

З врахуванням приписів ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ упродовж строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

За приписами статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Приписами статті 949 Цивільного кодексу України визначено обов'язок зберігача повернути річ. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві передану на зберігання річ, яка була, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Статтею 953 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно зі статтею 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

На відносини зі зберігання поширюються також правила про відповідальність, закріплені у главі 51 Цивільного кодексу України.

Так, стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає винятки із загального правила про необхідність усіх чотирьох елементів для застосування до порушника мір цивільної відповідальності. За приписами вказаної статті, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з пункту 6.6 договору від 06.03.09 сторони передбачили, що зберігач відповідає за невиконання умов договору (втрату, нестачу, пошкодження насіння), незалежно від наявності вини.

Матеріали справи свідчать про відсутність спірного зерна у відповідача на зберіганні, а саме: інвентаризаційні описи від 16.11.11 №1 та №2, які зі сторони відповідача підписані старшим агрономом - насіннєводом Черневим М.М. та завідуючою складом Байбаковою Р.С., яка працювала у відповідача станом на час прийняття спірного зерна на зберігання і до 01.08.11., які, як свідчать посадові інструкції та договори про повну матеріальну відповідальність, несли повну матеріальну відповідальність за ввірені їм матеріальні цінності.

Відповідно до статті 10 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Згідно з пунктами 7, 11.1, 11.2 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69 основними завданнями інвентаризації є зокрема виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку; перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії та у присутності матеріально відповідальної особи.

Матеріально-відповідальною особою є працівник, якому за характером його роботи довірено товарні цінності і на якого на підставі укладеного письмового договору покладено повну матеріальну відповідальність.

Позивачем 23.01.12. надіслано на адресу відповідача лист з вимогою повернути спірне насіння зі зберігання, а у випадку неможливості його повернення відшкодувати його вартість у розмірі 330380, 64 грн.

Проте, відповідач насіння на вимогу позивача не повернув, а також не сплатив вартість насіння в сумі 330380,64грн.

Згідно з пунктом 1.3 договору від 06.03.09 Державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України" є поклажодавцем та власником спірного насіння і відповідно до приписів статті 319 Цивільного кодексу України має право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Окрім цього, обов'язок зберігача повернути майно поклажодавцеві зі зберігання визначений як умовами даного договору, так діючим законодавством, зокрема статтею 953 Цивільного кодексу України.

Про відсутність насіння, яке б міг повернути відповідач позивачу свідчать зокрема, результат аналізу насіння проведеного Овідіопольською державною інспецією 18.12.10 (а.с.154, т.2), згідно якого насіння „Соняшник Евріка МЛ" врожаю 2008 року не відповідає нормам ДСТУ 2240-93 ЕН, насіння некондиційне, а згідно умов п.6.1-п.6.4 договору, у разі втрати (нестачі) пошкодження насіння, внаслідок чого його якість змінилась настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням зберігач відшкодовує його вартість.

Також про відсутність спірного насіння у відповідача свідчить висновок експерта, який у мотивувальній частині зазначив, що елітне насіння озимої пшениці „Дельфін" та елітне насіння озимого ячменю „Достойний" зберігається насипом у середній частині току (а.с.69, т.2), а згідно інвернтаризаційних описів №1 від 01.06.09. та №2 від 23.11.10, які підписані уповноваженими та матеріально - відповідальними особами відповідача - головою та зав. складом СФГ „Тритікум" позивач здав на зберігання насіння у мішках (а.с.35-36, т.2).

Про відсутність спірного насіння у відповідача свідчить і поведінка уповноважених працівників відповідача, які не допустили працівників позивача до місця зберігання насіння в порушення п.2.2.4 договору, а умовами якого зберігач зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ в місця зберігання насіння представників поклажодавця.

Таким чином правомірними є вимога відповідача про відшкодування збитків в сумі 330380,64грн. ( вартість втраченого насіння (елітного насіння соняшнику „Еврика МЛ" у кількості 4,880т., елітного насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" у кількості 36,6т. та елітного насіння ячменю сорту „Достойний" у кількості 45т).

Також суд задовольняє вимогу і щодо стягнення штрафу в сумі 165190,32грн. за не повернення спірного насіння, оскільки сторони передбачили п. 6.5 договору відповідальність за несвоєчасне повернення насіння чи не повернення насіння в розмірі 50% від вартості насіння.

А як свідчать матеріали справи, відповідач на вимогу позивача насіння не повернув, про що суд зазначав вище.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Сплата неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.2 ст.552 ЦК України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Відповідач позов не спростував, доказів, які б підтверджували повернення спірного зерна на вимогу позивача не надав, а також не надав доказів, які б підтверджували наявність спірного зерна у відповідача.

Суд не приймає доводи відповідача щодо не повернення насіння на вимогу позивача, бо останній не розрахувався за послуги, оскільки доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема, договором, яким не передбачено не повернення насіння відповідачеві, якщо не проведено розрахунків за надані послуги із зберігання насіння та нормами цивільного законодавства, про що суд зазначав вище.

Також суд не приймає як належний доказ, що підтверджує наявність насіння та доводи відповідача про наявність зерна, що на думку останнього, підтверджується висновком експерта від 13.12.12., тому що із мотивувальної частини висновку вбачається, що елітного насіння соняшнику „Евріка МЛ" врожаю 2008 року немає, оскільки експерт зазначає, що є в наявності зазначене насіння соняшнику врожаю 2009 року (а.с.69, т.2), а інше спірне насіння зберігається насипом, кількість якого визначена органолептичним шляхом на підставі візуального огляду та зі слів директора відповідача, або зважування частини насіння (а.с. 69- зворотня сторінка, т.2) та інвентаризаційними описами №1 від 01.06.09. та №2 від 23.11.10, які підписані уповноваженими та матеріально-відповідальними особами відповідача - головою та зав. складом СФГ „Тритікум", якими підтверджується зберігання насіння у мішках (а.с.35-36, т.2) і п.2.9 договору, відповідно до якого зберігач немає права змішати насіння одного роду та однієї якості, яке передане на зберігання чи замінити його на інше насіння.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не підписання інвентаризаційних описів уповноваженими особами відповідача, бо відповідач не оспорює підпис зав.складом Байбакової Р.С., яка із 2008 року по серпень 2011 року працювала зав.складом і яка, як свідчать матеріали справи, підписувала інвентаризаційні описи в 2010році, приймала на зберігання спірне насіння і якій було відомо про наявність чи відсутність насіння СФГ „Тритікум". До того ж, головний агроном підписав інвентаризаційні описи, який працював у відповідача і теж був матеріально-відповідальною особою згідно договору про повну матеріальну відповідальність.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову, оскільки позовні вимоги підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Селянського (фермерського) господарства „Тритікум" (67806, смт. Авангард, вул. Теплична, буд. 1, код ЄДРПОУ 30420824) на користь Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, код ЄДРПОУ 30518866):

- 330380,64грн. - вартості втраченого насіння (елітного насіння соняшнику „Еврика МЛ" у кількості 4,880т., елітного насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" у кількості 36,6т. та елітного насіння ячменю сорту „Достойний" у кількості 45т);

- 165190,32грн. - штрафу;

- 9911,42грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 10.09.13.

Суддя Брагіна Я.В.