Рішення № 33394311, 09.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2013 р. Справа № 914/2766/13

За позовом:Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт», Львівська обл., м. Трускавець;до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів;про:стягнення 10 845,44 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М.Представники сторін:від позивача:Смук О.В. представник, завідувач сектора претензійно-позовної роботи юридичного відділу (довіреність № 37 від 01.10.2012р.);від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

17.07.2013р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт» (надалі-позивач) до ФОП ОСОБА_1 (надалі-відповідач) про стягнення 10 845,44 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2013р. порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 01.08.2013 р.

У зв'язку з тим, що станом на 01.08.2013р. від відповідача не повернулося поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 17.07.2013р. або поштовий конверт без вручення його адресату, розгляд справи було відкладено на 19.08.2013р., про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 19.08.2013р. розгляд справи було відкладено на 09.09.2013р. з підстав, викладених в ухвалі.

В судове засідання 09.09.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити повністю.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 21.06.2012р. позивачем від свого імені та від імені ТОВ «Альтернатива-Інвест» з відповідачем було укладено договір оренди № 124-06. На виконання умов вказаного договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове, платне користування нежитлове приміщення загальною площею 16,00 кв.м., вартістю 3 707,04 грн., розміщене у будівлі на 1 поверсі, згідно поверховим планом, за адресою: АДРЕСА_1 для роздрібної торгівлі продуктами харчування. Відповідач в свою чергу прийняв вказане нерухоме майно та зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату за користування майном, комунальні послуги та інші експлуатаційні витрати відповідно до виставлених позивачем рахунків (їх факсокопій). Однак, всупереч умовам Договору, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання, починаючи з серпня місяця 2012 р., в результаті чого, заборгованість за вказаним Договором складає 8 493,18 грн. Крім цього, у зв'язку з простроченням орендних платежів, витрат на комунальні послуги та інших експлуатаційних витрат, а також залишенням без задоволення надісланої 22.04.2013р. претензії № 625 від 17.04.2013р. з вимогою погасити існуючу заборгованість, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 80,60 грн. - пені та 2 271,66 грн. - штрафу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі повернулася на адресу суду 23.08.2013р. з відміткою «за закінченням строку зберігання», що підтверджується відміткою на поштовому конверті, який знаходиться в матеріалах справи. Ухвали суду про відкладення розгляду справи від 01.08.2013р. та від 19.08.2013р. надсилалися на адресу відповідача, яка вказана в Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, яке знаходиться в матеріалах справи, однак на день слухання справи - 09.09.2013р. повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу до суду не надходило.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. вищезгаданої Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, що б у відповідності до положень ст. 75 ГПК України розглянути спір за цими матеріалами.

Згідно положень ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позовна заява у даній справі поступила до господарського суду 17.07.2013р. Так як, ні позивачем, ні відповідачем клопотання про продовження строку розгляду спору не заявлялося, суд вважає, що спір підлягає вирішенню в даному судовому засіданні, адже суд обмежений строком розгляду справи.

Беручи до уваги наведене, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

21.06.2012р. між відповідачем та позивачем від свого імені та від імені ТОВ «Альтернатива-Інвест» (з котрим укладено договір про спільну діяльність) було укладено договір оренди № 124-06 (надалі-Договір) (а.с.14-16).

Як вбачається з положень Розділу 1 Договору, орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове, платне користування нежитлове приміщення загальною площею 16,00 кв.м., вартістю 3 707,04 грн., розміщене на 1 поверсі, згідно поверховим планом (додаток 3), за адресою: АДРЕСА_1 для роздрібної торгівлі продуктами харчування (надалі-майно).

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що договір укладено строком на 6 місяців та 11 днів, що діє з « 21» червня 2012р. до « 31» грудня 2012р. включно.

Майно передається орендарю протягом 1 (одного) місяця після підписання цього Договору за актом приймання-передання майна (додаток 1).

Відповідно до п. 2.2. Договору плата за користування майна визначається на підставі розмірів орендної плати, затверджених Радою Директорів ЗАТ «Трускавецькурорт» і становить 1 840 грн. 00 коп. без ПДВ на місяць. На суму плати за користування майном проводиться нарахування ПДВ.

В подальшому, додатковими угодами до договору № 116-09 від 15.09.2012р., № 049-11 від 01.11.2012р. та № 046-01 від 31.12.2012р. (а.с.20, 24, 28-29) предмет Договору та розмір орендної плати змінювався. Востаннє, додатковою угодою № 046-01 від 31.12.2012р. було погоджено розмір орендної плати на рівні 1 840,00 грн. без ПДВ на місяць.

Положеннями укладеного Договору передбачено, що орендна плата за користування майном сплачується шляхом щомісячних перерахувань грошових коштів на поточний рахунок орендодавця з урахуванням умов, встановлених п. 2.7. даного Договору. Орендна плата за користування майном вноситься за перший та останній місяць користування майном - шляхом авансової оплати за кожен місяць у розмірі не менше розміру плати за користування майном, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку (його факсокопії); за другий та кожен наступний, крім останнього, місяць користування майном - шляхом щомісячної, до 10 (десятого) числа поточного місяця, авансової оплати в розмірі не менше розміру плати за користування майном. Орендар оплачує орендодавцю витрати на комунальні послуги та інші експлуатаційні витрати відповідно до розрахунку експлуатаційних витрат (додаток 2) шляхом перерахування орендодавцю суми цих витрат окремо, на підставі виставленого орендодавцем рахунку (його факсокопії): за перший та останній місяць користування майном - протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку (його факсокопії); за другий та кожен наступний, крім останнього, місяць користування - до 10 (десятого) числа поточного місяця (п.п. 2.6-2.8. Договору).

06.08.2012р. на виконання зобов'язань за Договором, позивачем було передано, а відповідачем прийнято об'єкт оренди, у доброму технічному стані, про що свідчить підписаний та скріплений печатками сторін Акт приймання-передання від 06.08.2012р. (а.с.17).

Факт належного виконання позивачем зобов'язань за Договором підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Договору Актами здачі-приймання послуг за період з серпня 2012р. по лютий 2013р. (а.с.73-86).

Станом на день розгляду справи судом, Договір розірваний, об'єкт оренди повернений позивачу, що підтверджується угодою про розірвання Договору оренди № 124-06 від 21.06.2012р. датованою 19.02.2013р (а.с.31) та актом приймання-передання майна від 19.02.2013р. (а.с.32).

Як вбачається з довідки про стан заборгованості по оренді станом на 14.08.2013р., долученої позивачем до позовної заяви (а.с.65), внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, починаючи з серпня 2012 року і по лютий 2013 року включно, утворилася заборгованість в розмірі 8 093,18 грн.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст. 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В позовній заяві позивач просить стягнути основну суму заборгованості у розмірі 8 493,18 грн. Однак, як вбачається з наданої ним Довідки від 14.08.2013р. (а.с. 65), основна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 8 093,18 грн., оскільки 26.06.2013р., тобто ще до моменту подання позовної заяви, відповідачем на рахунок позивача було внесено 400,00 грн. Відтак, суд приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення основної суми боргу лише в розмірі 8 093,18 грн.

Крім цього, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно положень п.2.9 Договору плата за користування майном, а також сума витрат, визначена згідно п. 2.8 цього Договору, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації та сплаті Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 2% від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Суд зазначає, що розмір пені, встановлений в п.2.9 Договору не береться ним до уваги, оскільки такий розмір суперечить чинному законодавству України, зокрема ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка передбачає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з позовної заяви, позивач крім суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 80,60 грн. пені. При цьому, пеня позивачем обраховувалася виходячи з простроченої орендної плати за лютий 2013р.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд зазначає про його помилковість. Так, постановою Правління НБУ від 06.06.2013р. № 209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» (яка була чинною на момент подання позову) встановлено, що з 10.06.2013р. облікова ставка дорівнює 7,0% річних, в той час як позивачем при обрахунку пені застосовувалася ставка в розмірі 7,5%.

Внаслідок цього, суд вирішив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають до задоволення частково, а саме в розмірі 80,05 грн., в решті вимог в цій частині слід відмовити.

Частиною 1, 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Положеннями пункту 5.5. Договору (із змінами внесеними додатковою угодою № 046-01 від 31.12.2012р.) встановлено, що при порушенні орендарем строків/термінів сплати плати за користування майном та оплати витрат на комунальні послуги та інші експлуатаційні витрати орендар, крім пені, передбаченої п. 2.9. Договору, сплачує орендодавцю за кожен факт порушення наступні штрафи: 100% від несплаченої суми - за прострочення здійснення відповідного платежу на строк понад 3 (три) місяців.

Згідно приписів п. 5.7. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013р. № 12 одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій

Отже, штраф у розмірі 2 271,66 грн. (що становить 100% від несплаченої суми за лютий 2013р.) підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі, зважаючи на те, що відповідачем протягом трьох місяців з дня підписання акту приймання-передання майна від 19.02.2013р. заборгованість погашена так і не була.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до часткового задоволення.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно заявленим вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідент. номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» (82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Біласа, 13, код ЄДРПОУ 30322940) 8 093,18 грн. основної суми боргу, 80,05 грн. пені, 2 271,66 грн. штрафу та 1 657,01 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2013 р.

Суддя Крупник Р.В.