Рішення № 33394299, 04.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/12917/13 04.09.13

За позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"до про Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" відшкодування шкоди в порядку регресу 17 187,64 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Пушкарь О.М. - предст. за довір.;

від відповідача: не з'явились

У судовому засіданні 04.09.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу 17 187,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 17 187,64 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2013 порушено провадження у справі №910/12917/13, розгляд справи призначено на 12.08.2013.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог та просить застосувати строк позовної давності який почався 07.05.2010 з моменту виникнення страхового випадку, а позивач звернувся до суду лише в липні 2013, з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою від 12.08.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 04.09.2013.

28.08.2013 через відділ діловодства від позивача надійшла заява про відновлення строку позовної давності.

В судовому засіданні 04.09.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

28.04.2010 між Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега") (далі - позивач, страховик) та Ружицьким Олександром Петровичем (далі - страхувальник) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №018-03-07-0836-10 (далі - Договір), за яким був застрахований автомобіль "Mitsubishi Lancer" державний номер АА 5213 ВТ.

07.05.2010 о 11 год. 40 хв. на у м. Києві по пр./вул. Московський-Героїв Сталінграду, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Mitsubishi Lancer" державний номер АА 5213ВТ під керуванням Ружицького О.П. та автомобіля "Opel Omega", державний номер 161-27 КХ під керуванням Магера С.В.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 18.06.2010 особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.05.2010 о 11 год. 40 хв. на у м. Києві по пр./вул. Московський-Героїв Сталінграду, визнано водія транспортного засобу "Opel Omega", державний номер 161-27 КХ Магеру С.В. та притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

11.05.2010 Ружицький О.П. звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту № 6743 від 14.07.2010 матеріальний збиток завданий автомобілю "Mitsubishi Lancer" державний номер АА 5213 ВТ становить 15 347,55 грн., за звітом № 6743/1 від 11.12.2010 вартість матеріального збитку - 839,59 грн. та згідно калькуляції доданої до вказаного звіту, та рахунків-фактур №00005849/3 від 26.04.2010, № 00005849/4 від 14.07.2010, № АТ-С0336-004 від 02.12.2010 вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 31 493,49 грн.

Відповідно до заяви страхувальника, на підставі страхових актів № 6449-Т-1 від 26.07.2010, № 6449-Т від 21.06.2010, № 6449-Т-2 від 24.04.2011, позивач виплатив ТОВ "Ніко-Україна" та ТОВ "АТЛ" страхове відшкодування у розмірі 17 187,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3001 від 30.07.2010, №2525 від 25.06.2010, № 1724 від 04.05.2011.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб - автомобіль "Opel Omega", державний номер 161-27 КХ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Mitsubishi Lancer" державний номер АА 5213ВТ, взято на страхування ВАТ НАСК "Оранта" про що укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/5631450.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем "Opel Omega", державний номер 161-27 КХ підтверджена постановою Оболонського районного суду міста Києва від 18.06.2010.

Цивільно-правова відповідальність Магери Сергія Васильовича в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Opel Omega", державний номер 161-27 КХ була застрахована у ВАТ НАСК "Оранта" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/5631450).

В даному випадку, враховуючи заперечення відповідача щодо відносин сторін, суд відзначає, що виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним договором страхування та перехід до нього права зворотної вимоги в порядку ст. 993 ЦК України, в теорії цивільного права визначається інститутом суброгації (передбачений законом перехід прав кредитора до третьої особи в результаті виконання нею зобов'язання боржника на користь кредитора в рамках існуючих зобов'язальних правовідносин). Тобто при виплаті страхового відшкодування позивач, в силу положень закону (ст. 993 ЦК України) набуває права вимоги, яке належить потерпілій особі у відносинах з особою винною у вчиненні ДТП (тобто набуває права потерпілої особи вимагати сплати страхового відшкодування від особи, яка застрахувала відповідальність винної особи за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Норми суброгації містяться у загальних положеннях зобовязального права (ч. 3, 4 ст. 512 ЦК України), а спеціальні випадки суброгації передбачені ч. 3 ст. 528 ЦК України. Серед основних ознак суброгації називають:

- наявність третьої особи, тобто особи, яка чужа для зобов'язання й участі у ньому не бере (щодо договірних відносин страховика та страхувальника-винної особи такою третьою особою є страховик який відшкодував шкоду потерпілому);

- виконання зобов'язання третьою особою;

- витіснення із зобов'язання первісного кредитора, обмеження обсягу перехідного права вимоги обсягом виконаного зобовязання (право вимоги переходить в межах фактичних витрат понесених страховиком).

Щодо зазначених правовідносин викладено, зокрема у Листі Верховного Суду України від 19.07.2011р. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування".

Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Одночасно, стаття 38 Закону передбачає право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом;

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Mitsubishi Lancer" державний номер АА 5213ВТ, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/5631450), а до ПАТ "АСК "Омега" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором №018-03-07-0836-10 від 28.04.2010, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ВАТ "НАСК "Оранта" як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07).

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Mitsubishi Lancer" державний номер АА 5213ВТ.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Фактичні витрати страхової компанії по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу - автомобілю "Mitsubishi Lancer" державний номер АА 5213ВТ у ДТП 07.05.2010, що визначений звітами суб'єкта оціночної діяльності №6743 від 14.07.2010 та № 6743/1 від 11.12.2010.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/5631450) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Доводи позивача відповідачем не спростовані що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми збитку в розмірі 16 677,64 грн. (17187,64 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 510,00 грн. розмір франшизи за полісом ВС/5631450) виходячи із загальної суми понесених позивачем витрат на виплату страхового відшкодування потерпілому.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо заяви відповідача викладеної у відзиві на позов про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Фактичне виконання позивачем зобов'язання стосовно виплати страхувальнику страхового відшкодування відбулося 30.07.2010. Саме з цієї дати з урахуванням положень частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України починається перебіг строку позовної давності, передбаченого статтею 257 цього Кодексу. До господарського суду позивач звернувся з даним позовом 04.07.2012 (вбачається з поштового штемпеля підприємства зв'язку на конверті), тобто в межах встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності до вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу (постанови ВСУ від 27.03.2012 у справі №58/168, від 07.08.2012 у справі №12/207 та від 28.08.2012 у справі №5023/4833/11). Згідно зі ст.11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Позивачем доведений факт заподіяння йому шкоди в розумінні вимог статті 1166 ЦК України та право регресного відшкодування виплаченої ним суми на підставі статті 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1191 ЦК України. Відповідач не надав суду докази відшкодування виплаченої страхової суми (в порядку регресу) або звільнення його від такого відшкодування за законом.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17, літ. А, код 21626809) 16 677,64 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 64 коп.) - страхового відшкодування в порядку регресу та 1 669,45 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят дев'ять гривень 45 коп.) - судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 09.09.2013

Суддя М.Є. Літвінова