Рішення № 33394227, 04.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/12888/13 04.09.13

За позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху Українидо про Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" стягнення 1 222 562,93 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Бохан О.Г. - предст. за довір.;

від відповідача: не з'явились

У судовому засіданні 04.09.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" про стягнення заборгованості 1 222 562,93 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року порушено провадження по справі № 910/12888/13, розгляд справи призначено на 12.08.2013.

12.08.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 12.08.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 04.09.2013.

04.09.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на позов.

В судові засідання 12.08.2013 та 04.09.2013 представники відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 04.09.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012 року між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 7.1-851/2012 (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукти нафтоперероблення рідкі, зазначені в специфікації (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах викладених у договорі.

Згідно п.4.2 Договору, покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100 % за партію товару не пізніше 20 робочих днів з дати отримання від постачальника рахунку-фактури, оформленого належним чином. Рахунок надається постачальником після отримання від покупця заявки.

Товар поставляється погодженими партіями у відповідності із заявками покупця на поставку партії товару. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі), які підписані представниками обох сторін, що передбачено п. 5.1 Договору.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по якості - згідно з технічними умовами і іншими нормативно-технічними актами (паспорт, сертифікат відповідності)і по кількості - згідно з товаро-транспортними або накладним документом (накладна та/або акт приймання-передачі), згідно п. 5.4.

На підставі заявки позивача від 16.04.2013 щодо відвантаження за Договором товар: бензин А-76/80 (ДСТУ 4063-2001 (для бензинів) у кількості 14 100 літрів, бензин А-92 (ДСТУ 4063-2001 (для бензинів) у кількості 21 000 літрів, бензин А-95 (ДСТУ 4063-2001 (для бензинів) - 7300 літрів, дизельне паливо (ДСТУ 3868-99 (для дизельного пального) - 30 000 літрів, відповідач виставив позивачу для попередньої оплати рахунок-фактуру № 0000000898 від 26.11.2012 на суму 1 063 980,00 грн.

На виконання умов Договору, як вбачається з платіжного доручення № 6676 від 27.11.2012, позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 1 063 980, 00 грн. в якості попередньої оплати за вказаний товар згідно Договору.

Відповідно до видаткових накладних №11-0000020 від 24.01.2013, №11-0000121 від 25.02.2013, №11-0000117 від 21.02.2013, відповідачем були поставлені нафтопродукти на загальну суму 97 125,66 грн.

За таких обставин, відповідачем частково виконано обов'язок щодо поставки товару, так як, позивачем оплачено товар на загальну суму 1 063 980,00 грн., а відповідачем поставлено товар на загальну суму 97 125,66 грн., отже, станом на момент вирішення справи судом, відповідачем не здійснено поставку товару на загальну суму 966 854,34 грн., яка перерахована позивачем на користь відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами станом на 28.02.2013 р., який підтверджує розмір заборгованості відповідача перед позивачем.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на рахунок відповідача 1 063 980,00 грн., в свою чергу, відповідач зобов'язався здійснити поставку товару, на вказану суму протягом 2 календарних днів з дня здійснення попередньої оплати за товар або з дня погодження заявки покупця на поставку партії товару - у разі відстрочення платежу. Перерахування грошових коштів за товар передбачений умовами договору на рахунок відповідача свідчить про готовність позивача прийняти товар поставлений відповідачем. Проте, відповідач поставив товар частково.

Станом на час вирішення справи судом, відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 966 854,34 грн., зазначеного факту ним не спростовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань. Згідно положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За таких обставин, матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 966 854,34 грн. через невиконання відповідачем умов договору, визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 181 229,99 грн., штраф у розмірі 74 478,60 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так як, відповідачем частково не поставлено товар та не повернуто суму попередньої оплати, на яку не здійснено поставку товару, дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 р. № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив першу поставку товару після попередньої оплати 24.01.2013, тобто враховуючи п. 7.2 Договору, позивач правомірно зазначив про прострочення поставки товару понад 30 календарних днів (57 днів до першої поставки).

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за не поставку товару та штрафу за прострочення поставки товару більше ніж на 30 календарних днів є законними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 181 229,99 грн. та штрафу у розмірі 74 478,60 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами справи.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме: 966 854,34 грн. - основної заборгованості, 181 229,99 грн. - пені, 74 478,60 грн. - штрафу.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Смірнова-Ласточкина, 3\5, код ЄДРПОУ 37270318) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, код 19477064) борг в сумі 966 854,34 грн. (дев'ятсот шістдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні 34 коп.), пеню - 181 229,99 грн. (сто вісімдесят одна тисяча двісті двадцять дев»ять гривень 99 коп.), штраф - 74 478,60 грн. (сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят вісім гривень 60 коп.), судовий збір в розмірі 24 451, 26 (двадцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят одна гривня 26 коп.).

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 09.09.2013

Суддя М.Є. Літвінова