Постанова № 33393960, 03.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 вересня 2013 року 14 год. 45 хв. № 826/7774/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корсика" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 24 травня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Корсика" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (також далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15 травня 2013 року № 0004592220 (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення відповідачем складено безпідставно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 27 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 17 червня 2013 року. Пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

У судовому засіданні 17 червня 2013 року судом, відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), судом здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

У судове засідання 05 серпня 2013 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 05 серпня 2013 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 08 по 12 квітня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 19 квітня 2013 року складено акт № 239/1-22-20-34423646 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Мармур ЛТД" (також далі - ТОВ "Компанія Мармур ЛТД"), товариством з обмеженою відповідальністю "Тесей ЛТД" (також далі - ТОВ "Тесей ЛТД") та товариством з обмеженою відповідальністю "Константа-Інкорпорейтед" (також далі - ТОВ "Константа-Інкорпорейтед") за період із 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету, у загальному розмірі 396825,00 грн., у тому числі за: березень 2012 року - 50124,00 грн.; квітень 2012 року - 7792,00 грн.; травень 2012 року - 17863,00 грн.; червень 2012 року - 100135,00 грн.; липень 2012 року - 113163,00 грн.; серпень 2012 року - 82433,00 грн.; вересень 2012 року - 25315,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 13 травня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 396825,00 грн. за основним платежем та у розмірі 92456,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок відповідача про заниження суми ПДВ ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що податковий кредит позивачем сформовано за рахунок ТОВ "Компанія Мармур ЛТД", ТОВ "Тесей ЛТД" та ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", а саме на підставі податкових, виписаних ними позивачу.

При цьому, перевіркою не виявлено реальності фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ "Компанія Мармур ЛТД", ТОВ "Тесей ЛТД", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", оскільки позивач не надав до перевірки первинних документів, які б підтвердили зворотне.

До того ж, відповідно до пояснень засновника ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", який також є головним бухгалтером товариства, вказана особа немає відношення до державної реєстрації ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", фактично не здійснювала фінансово-господарської діяльності, первинної документації не підписувала, жодних розрахункових рахунків не відкривала, а також дозволу на виготовлення печатки вказаного товариства не отримувала.

Згідно зі ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09, необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки фіктивності.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 14 березня 2012 року між позивачем та ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" укладено договір субпідряду на ремонтні роботи № 6/12 (також далі - договір № 6/12), за умовами якого ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" зобов'язалось виконати за замовленням позивача роботу, а позивач - прийняти та оплатити її.

Відповідно до п.п. 1.3-1.5 ст. 1 договору № 6/12, вартість договору визначається як сукупність вартості робіт, що вказані в акті виконаних робіт.

Загальна вартість робіт складає 26176,80 грн. (з урахуванням ПДВ).

Початок робіт: 14 березня 2012 року, закінчення робіт: 30 червня 2011 року. Під закінченням робіт розуміється дата підписання обома сторонами акту здачі-приймання робіт.

На підтвердження виконання умов договору № 6/12 представником позивача надано суду копії: акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року без зазначення дати складання та підписання, у якому, до того ж, зазначено, що номером договору є № 6; податкової накладної від 19 березня 2012 року № 464.

Інших документів суду не надано.

Крім того, 14 березня 2012 року між позивачем та ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" укладено договір субпідряду на ремонтні роботи № 7/12 (також далі - договір № 7/12), за умовами якого ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" зобов'язалось виконати за замовленням позивача роботу, а позивач - прийняти та оплатити її.

Згідно з п.п. 1.3-1.5 ст. 1 договору № 7/12, вартість договору визначається як сукупність вартості робіт, що вказані в акті виконаних робіт.

Загальна вартість робіт складає 18232,80 грн. (з урахуванням ПДВ).

Початок робіт: 14 березня 2012 року, закінчення робіт: 30 червня 2011 року. Під закінченням робіт розуміється дата підписання обома сторонами акту здачі-приймання робіт.

На підтвердження виконання умов договору № 7/12 представником позивача надано суду копії: акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року без зазначення дати складання та підписання, у якому, до того ж, зазначено, що номером договору є № 7; податкової накладної від 19 березня 2012 року № 463.

Інших документів суду не надано.

Між позивачем та ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" 28 березня 2012 року укладено договір субпідряду на ремонтні роботи № 12-1/12 (також далі - договір № 12-1/12), за умовами якого ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" зобов'язалось за замовленням позивача виконати роботу, а позивач - прийняти та оплатити її.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.5 ст. 1 договору № 12-1/12, загальна вартість робіт складає 5320,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Початок робіт: 29 березня 2012 року, закінчення робіт: 30 травня 2012 року. Під закінченням робіт розуміється дата підписання обома сторонами акту здачі-приймання робіт.

На підтвердження виконання умов договору № 12-1/12 представником позивача надано суду копії: акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року без зазначення дати складання та підписання; податкової накладної від 21 травня 2012 року № 574.

Інших документів суду не надано.

Крім того, 28 березня 2012 року між позивачем та ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" укладено договір субпідряду № 12-2/12 (також далі - договір № 12-2/12), за умовами якого ТОВ "Компанія Мармур ЛТД" зобов'язалось виконати за замовленням позивача роботу, а позивач - прийняти і оплатити її.

Згідно з п.п. 1.3, 1.5 ст. 1 договору № 12-2/12, загальна вартість робіт складає 18330,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Початок робіт: 29 березня 2012 року, закінчення робіт: 30 травня 2012 року. Під закінченням робіт розуміється дата підписання обома сторонами акту здачі-приймання робіт.

На підтвердження виконання умов договору № 12-2/12 представником позивача надано суду копії: акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року без зазначення дати підписання; податкової накладної від 21 травня 2012 року № 575.

Інших документів суду не надано.

У матеріалах справи містяться також копії інших договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, на підтвердження виконання умов яких представником позивача надано тільки копії податкових накладних та актів без зазначення дати їх складання та підписання. Крім того, представником позивача надано суду копії банківських виписок по рахунку позивача.

Однак, наявні у матеріалах справи докази, надані представником позивача, викликають у суду сумнів щодо добросовісності їх складання.

Будь-яких інших первинних документів, зокрема доказів здійснення оплати за укладеними договорами, які б підтвердили факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, представником позивача суду не надано.

До того ж, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, твердження представника позивача про те, що сума заниження ПДВ, зазначена в акті перевірки, не співпадає із такою сумою, зазначеною в оскаржуваному рішенні, є помилковими.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З викладених положень вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ повинен підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Корсика" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Корсика" залишити без задоволення.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин