Постанова № 33393263, 04.09.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3100/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКасапа В.М. при секретаріБориславській К.В. за участі:представника позивача: Глухова А.В. представника відповідача: Максимчука В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ДП "Красилівський агрегатний завод" звернулося з позовом до Красилівської МДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003611502 та № 0003621502 від 27.06.2013 року.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що працівниками податкової інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2013 року, за результатами якої складений акт № 310/15/14307831 від 25.06.2013 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0003611502 від 27.06.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7 207 грн., застосовано штрафні санкції в сумі 3 603, 50 грн., № 0003621502 від 27.06.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 731 грн.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2013 року в розмірі 7 207 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою бюджетного відшкодування і сумою податкового кредиту в лютому 2013 року на суму 731 грн.

З прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та вказує, що між ним та ПП "Спецпромрезерв" укладено договір про надання послуг, згідно умов яких вказаний контрагент зобов'язується надати послуги по виготовленню теплообмінників а позивач прийняти та оплатити їх. Вказує, що ним отримано та оплачено надані контрагентом послуги, які в подальшому оприбутковані та використані у його господарській діяльності. Факт здійснення фінансових операцій, вчинених на виконання умов укладеного договору, а також факт проведення даних операцій по бухгалтерському та податковому обліку підтверджується відповідними накладними, податковими накладними та актами здачі-приймання робіт. Просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав заперечення проти позову, в якому вказує, що при дослідженні взаємовідносин позивача з контрагентом встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та завищення від'ємного значення різниці між сумою бюджетного відшкодування і сумою податкового кредиту за перевіряємий період. Зазначає, що в зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували приймання-передачу робіт (послуг), відсутністю документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту, зважаючи на те, що відомості, які містяться у відповідних податкових накладних, не відповідають дійсності, наведена в них інформація є суперечливою, дані документи складені з порушенням вимог податкового законодавства, податковим органом зроблено висновок про те, що операції по зазначеному вище договору фактично не виконувались в межах господарської діяльності підприємства.

Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003611502 та № 0003621502 від 27.06.2013 року правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що працівниками Красилівської МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2013 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яке полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2013 року в розмірі 7 207 грн. та завищенні від'ємного значення різниці між сумою бюджетного відшкодування і сумою податкового кредиту в лютому 2013 року на суму 731 грн. На підставі виявлених порушень складено акт № 310/15/14307831 від 25.06.2013 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0003611502 від 27.06.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7 207 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 3 603, 50 грн., № 0003621502 від 27.06.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 731 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання послуг № 14-11 від 01.02.2012 року, укладеного між позивачем (замовником) та ПП "Спецпромрезерв", останній зобов'язується надати замовнику послуги по виготовленню теплообмінників відповідно до Специфікації а замовник оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, передбачені даним договором. На виконання умов договору ТОВ "Спецпромрезерв" надано послуги по виготовленню теплообмінників АОГВ - 7(В) ПЕ, АОГВ - 9(В) ПЕ, АОГВ - 7(В) Е, АОГВ - 10(В) Е, АОГВ - 12(В) Е, АОГВ - 16(В) Е, АОГВ - 12(В) ПЕ, АОГВ - 20(В) М, АОТВ - 12, АОТВ - 16, АОТВ - 20, АОТВ - 26, АОТВ - 30, що підтверджується актами здачі-приймання робіт № 0253 від 06.12.2012 року на суму 15 487 грн., в т.ч. ПДВ - 2 581,17 грн.; № 0255 від 17.12.2012 року на суму 12 161,70 грн., в т.ч. ПДВ - 2 026,95 грн.; № 0257 від 28.12.2012 року на суму 8 413,20 грн., в т.ч. ПДВ - 1 402,20 грн.; № 0259 від 28.12.2012 року на суму 7 178,27 грн., в т.ч. ПДВ - 1 196,38 грн.

Крім того, виписані податкові накладні № 1 від 03.12.2012 року, № 2 від 14.12.2012 року, № 4 від 27.12.2012 року, № 5 від 27.12.2012 року та № 6 від 28.12.2012 року.

До складу податкового кредиту за лютий 2013 року позивачем віднесено суму ПДВ в розмірі 731 грн. по податковій накладній № 2 від 31.03.2013 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи встановлено, що останні містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як передбачено п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

На основі отриманих податкових накладних, суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, податкові повідомлення-рішення № 0003611502 та № 0003621502 від 27.06.2013 року не відповідають дійсним обставинам справи та прийняті з порушенням норм чинного законодавства, в зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 71, 158 - 163 КАС України, ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0003621502 та № 0003611502 від 27.06.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2013 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя В.М. Касап