Рішення № 33389177, 30.08.2013, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3600/13-ц

Номер провадження 2/404/1719/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

у складі: головуючого-судді Мохонько В.В.,

при секретарі Мосійчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Фідокомбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах якої діє ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, по якій просив звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 і належить позичальнику ОСОБА_1 на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно зареєстрованого в обласному комунальному підприємстві «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» за №18530590 від 16.04.2008року, договором купівлі-продажу, посвідченим 16.04.2008року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального договору ОСОБА_6 за реєстром №1008. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження. За рахунок такої реалізації погасити зобов'язання ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» по заборгованості за Генеральною кредитною угодою №010/1001/010 від 16.04.2008р. в загальній сумі 600 474 гривні 25 копійок та судові витрати Банку в розмірі 3 441 гривень.

Також позивач просить виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 із квартири за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про час та дату судового засідання повідомлялися судом за місцем їх реєстрації, а тому суд вважає, що відповідачі належним чином повідомлені про день розгляду справи, причини неявки суду не повідомили, заяви про перенесення розгляду справи суду не надіслали, заяви про розгляд справи у їх відсутність до суду не надходило.

Представник третьої особи Управління Держаної міграційної служби України в Кіровоградській області в судове засідання не з»явився, повідомлявся судом належним чином про дату та час розгляду справи, на надав відомостей щодо причини неявки.

Ухвалою суду від 15 липня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи залучено службу у справах дітей Кіровоградської міської ради.

Представник третьої особи служби у справах дітей Кіровоградської міської ради в судове засідання не з»явився, повідомлявся судом належним чином про дату та час розгляду справи, надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, у вирішенні питання щодо задоволення даної заяви покладається на розсуд суду.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 16 квітня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерстебанк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну кредитну угоду №010/1001/010, згідно умов вказаного договору, кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках генеральної угоди, які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір (ліміт) кредитної заборгованості позичальника за наданими в рамках цієї угоди кредитами не повинен перевищувати 44600 дол. США. Кредитні кошти в рамках цієї угоди надаються на строки, встановлені окремими кредитними договорами, однак зазначені строки не можуть перевищувати для кредитів, наданих на придбання житла на вторинному ринку нерухомості в Україні - 240 місяців, а для кредитів, наданих для ремонту житла, придбаного за рахунок кредиту - 120 місяців з моменту підписання цієї угоди сторонами /а.с. 18-19/.

16 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №014/0456/2/13771, відповідно до якого кредитор на положеннях та умовах цього договору, який укладено в рамках укладеної між сторонами Генеральної кредитної угоди №010/1001/010 від 16 квітня 2008 року, надає позичальнику кредит в сумі 40 600 дол. США на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1, зі сплатою 12,5% річних з кінцевим терміном повернення - 15 лютого 2014 року /а.с. 20-21./

Також 16 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/0456/3/13773, відповідно до якого кредитор на положеннях та умовах цього договору, який укладено в рамках укладеної між сторонами Генеральної кредитної угоди №010/1001/010 від 16 квітня 2008 року, надає позивальнику кредит на ремонт двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 4000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в наступних розмірах: протягом перших 12 місяців користування кредитом - 0,1 % річних, а починаючи з 13-ого місяця користування кредитом 14,5 % річних, з кінцевим терміном повернення - 15 квітня 2018 року /а.с. 22-23/.

Позивач взяті на себе зобов»язання виконав належним чином, що підтверджується копією заяви на видачу готівки №0456/129929 від 17 квітня 2008 року /а.с. 24/.

В свою чергу відповідач, у відповідності до умов укладених в рамках ГКУ кредитних договорів, зобов'язався до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати часткове погашення кредиту згідно з Графіком платежів, наведених в додатках № 1 до Кредитних договорів, та остаточне погашення кредиту та сплату нарахованих відсотків до 15.02.2024 року - кредитний договір №014/0456/2/13771 від 16.04.2008р. та до 15.04.2018 року - кредитний договір №014/0456/3/13773 від 16.04.2008р. на рахунок зазначений в п.4.1 кредитних договорів; щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, згідно з Графіком платежів наведених в додатках №1 до кредитних договорів та при остаточному погашенні кредиту здійснювати сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.

Забезпеченням виконання зобов»язання по погашенню заборгованості за кредитом виступає іпотека об»єкта нерухомості, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1, яку передано відповідачем банку в іпотеку, відповідно до іпотечного договору від 16 квітня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 994.

Предмет іпотеки належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі: договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 16.04.2008р. за реєстром №983, зареєстрованого Кіровоградським ООБТІ 16.04.2008р. в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 22408703, номер запису 60529 в книзі 170.

Відповідно до п. 1.3. заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 262900 грн.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Таким чином, між заявником та боржником на підставі вказаного договору виникли цивільно-правові відносини, що регулюються ст. 1054 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами , то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За пунктом 6.5. кредитних договорів Позивач (Кредитор) має право достроково вимагати погашення заборгованості відповідача за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції, у випадках порушення умов Кредитного договору.

Відповідачем було змінено прізвище з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» в зв»язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_2 11 грудня 2009 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис №991, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб /а.с. 14 на звороті/.

ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором, щодо сплати процентів, суми кредиту не виконує. Як вбачається з розрахунку заборгованості позичальника, станом на 01.04.2013 року, погашення кредитів здійснювалось із порушенням встановленого кредитним договором графіку, кредит погашався не щомісячно, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

У зв'язку з цим, станом на 01.04.2013 року заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором з фізичною особою №014/0456/2/13771 від 16.04.2008р. складає 68476,96 дол. США, з яких 39 028,47 доларів США - заборгованість по кредиту, 19 655,54 доларів США - заборгованість по відсоткам; 9 792,95 доларів США - нарахована пеня за прострочення оплати кредиту та відсотків.

Заборгованість за кредитним договором з фізичною особою №014/0456/3/13773 від 16.04.2008р. складає 6652,56 дол. США, з яких З 760,93 доларів США - заборгованість по кредиту; 1 787,07доларів США - заборгованість по відсоткам; 1 104,56 доларів США - нарахована пеня за прострочення оплати кредиту та відсотків.

Таким чином, загальна заборгованість за Генеральною кредитною угодою №010/1001/010 від 16.04.2008 року складає 75129,52 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 600474 грн. 25 коп.

Пунктом 9.1 Кредитних договорів, укладених в рамках ГКУ, передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями цього Договору, Позичальник - Відповідач 1 сплачує Кредитору - Позивачу, пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Правовими підставами для нарахування та стягнення пені є ст. ст. 546, 547, 549 ЦК України.

Сума нарахованої банком пені по кредитному договору з фізичною особою №014/0456/2/13771 від 16 квітня 2008 року за період з 01.04.2012 року по 01.04.2013 року складає 9 792,95 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 78275 грн. 05 коп.

Сума нарахованої банком пені по кредитному договору з фізичною особою №014/0456/2/13773 від 16 квітня 2008 року за період з 01.04.2012 року по 01.04.2013 року складає 1 104,56 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 8828 грн. 75 коп.

Згідно з пунктом 3 статті 549 ЦКУ пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 31. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу відлік строку позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Стаття 258 Цивільного кодексу передбачає, що стосовно позовів про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено скорочений строк позовної давності тривалістю в один рік.

Позивач звернувся до суду згідно до поштового конверту 09.04.2013 року. Як вбачається з розрахунків позивача, пеня розрахована банком за період з 01.04.2012 року по 01.04.2013 року, тобто за останній річний період в межах строку позовної давності. На підставі вищевикладеного позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають повному задоволенню.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 червня 2011 року з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» стягнуто заборгованість у розмірі 447669, 61 грн. по кредитним договорам №014/0456/2/13771 та №014/0456/2/13773, укладених 16 квітня 2008 року в рамках Генеральної угоди №010/1001/010 від 16 квітня 2008 року, а також 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи /а.с. 10-11/.

Проте вказане рішення суду не було виконане відповідачем, про що свідчить постанова державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ Кагляк О.В. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.03.2013 року /а.с. 11/.

Відповідно п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599- 601, 604- 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Згідно п.3.1.4. договору іпотеки, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або кредитним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідач ОСОБА_3 просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись, на те, що під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей, тому вважає, що в разі задоволення позовних вимог банку будуть порушені права її малолітньої доньки ОСОБА_5, яке є зареєстрованою у спірній квартирі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору іпотеки квартири за адресою: АДРЕСА_1, від 16 квітня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 994 в квартирі не були зареєстровані неповнолітні особи.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, 24.01.2010 року, що підтверджується довідкою Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спільний Дім» від 21.06.2012 року /а.с. 16/.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» саме на батьків покладено обов'язок укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та відмовлятися від належних дитині майнових прав лише з дозволу органу опіки та піклування. Такого ж обов'язку для стягувача при зверненні до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки законодавством не передбачено.

Крім того, предметом судового розгляду є вимога щодо задоволення вимоги кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено законом, а не оспорення договорів іпотеки чи законність їх укладення.

При підписанні договору у спірній квартирі проживання малолітніх дітей не зареєстровано, договір іпотеки укладений з ОСОБА_1, а не з батьками малолітньої дитини.

Крім того відповідно до п. 2.1.5 договору іпотеку, іпотекодавець гарантував, що на предмет іпотеки не мають права власності (часткової власності) або на права користування діти (особи віком до 18 років).

Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності угоди, якщо її недійсність прямо не встановлена законом або якщо вона не визнана судом недійсною.

Отже, іпотечний договір є чинним, а тому обов'язковий до виконання.

Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з приводу визнання недійсними договорів іпотеки з підстав їх невідповідності вимогам законодавства про охорону дитинства та порушення прав дитини, викладених в п.44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року, суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Право позивача продажу предмета іпотеки узгоджується зі статтями 38 та 39 Закону України «Про іпотеку», якими встановлена можливість одержання задоволення вимог кредитора шляхом визнання за ним права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки. При цьому у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя та спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Ст. 35 Закону України «По іпотеку» передбачає, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. У відповідності вимог вказаної статті викладено і п. 5.1. договору іпотеки.

На виконання вказаних вимог позивач звертався до відповідачів з листами - вимогами, щодо порушення основного зобов'язання з вимогою про дострокове виконання зобов'язання по Генеральній кредитній угоді №010/1001/010 від 16.04.2008р. в тридцяти денний строк та попередженням про те, що в разі невиконання Відповідачем боргових зобов'язань Позивачем буде розпочато процедуру примусового звернення стягнення на предмет іпотеки (повідомлення-вимоги про звільнення предмету іпотеки отримане ОСОБА_1 11.07.2012р. рекомендованим листом, вимоги про звільнення квартири від 29.10.2012р. отримані відповідачами 05.11.2012р.

Статтею 40 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Дана норма продубльована у ст. 109 ЖК України.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 липня 2013 року по справі було здійснено процесуальне правонаступництво позивача з Публічного акціонерного товариства «Есте Банк» на Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк», так як згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року №3б-3/2013 банк перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк», статут викладено в новій редакції та змінено найменування банку.

Таким чином на підставі викладеного є всі правові підстави до часткового задоволення позову, а саме щодо стягнення звернення стягнення на предмет іпотеки без виселення відповідачів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд також стягує судові витрати на користь позивача, сплачені при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 213-215, 294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Фідокомбанк" задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за генеральною кредитною угодою № 010/1001/010 від 16.04.2008 року в розмірі 600474 грн. 25 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 54.45.м2., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження та за рахунок такої реалізації предмета іпотеки погасити зобов'язання перед публічним акціонерним товариством комерційний банк "Фідокомбанк" по заборгованості за генеральною кредитною угодою № 010/1001/010 від 16.04.2008 року в розмірі 600474 грн. 25 коп.

В задоволені решти позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "Фідокомбанк" відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 860 грн. 25 коп. з кожного судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського В. В. Мохонько

районного суду

м.Кіровограда