Постанова № 33387862, 30.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року справа №812/3649/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Манаєві М.В.,

за участі представника позивача Зубахіної А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року по справі № 812/3649/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 року № 0001612201 та № 0001622201,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 03.04.2013 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 року № 0001612201 та № 0001622201.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» є юридичною особою, зареєстроване 22.04.2011 року у виконавчому комітеті Сєвєродонецької міської ради Луганської області, ідентифікаційний код № 00220183, перебуває на податковому обліку у відповідача (а.с. 141-143).

Відповідач - Державна податкова інспекція в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 28.11.2012 року по 04.12.2012 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірки ПрАТ «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП Луганськ - Контракт», ПП «Ілекс -Луганськ» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, результати якої оформлені актом № 1384/22-00220183 від 11.12.2012 року (а.с. 17 - 29 т.1).

Згідно акту перевірки податковим органом зазначені порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток у сумі 3834,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року у сумі 766,00 грн., за перше півріччя 2010 року у сумі 2100,00 грн., за 9 місяців 2010 року у сумі 692,00 грн., за 2010 рік у сумі 276,00 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3067, в тому числі у лютому 2010 року у сумі 376,00 грн., у березні 2010 року у сумі 238 грн., у квітні 2010 року у сумі 1167,00 грн., у травні 2010 року усумі 512,00 грн., у липні 2010 року у сумі 246,00 грн., у серпні 2010 року у сумі 307,00 грн., у жовтні 2010 року у сумі 221,00 грн.;

- ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вичнення правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП Луганськ - Контракт», ПП «Ілекс -Луганськ» з ПрАТ «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування».

Листом від 21.12.2012 року № 07/720 ПрАТ «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» направив свої заперечення на вказаний акт перевірки (а.с. 30-36 т.1).

На підставі акту перевірки податковим органом 28 грудня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 000162201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3834,00 грн. з яких: за основним платежем 3067,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 767,00 грн.; № 0001612201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4793,00 грн. з яких: за основним платежем 3834,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 959,00 грн. (а.с. 37-40 т.1).

Спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, тому в даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, Закону України «Про прибуток підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, які були чинні на момент виникнення даних правовідносин, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильного визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.7.3 п. 7.7 статті 7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне положення «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосереднє встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст 7 зазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності

достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 статті 7 вказаного Закону передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість.

Вказаною нормою Закону встановлено, що не підлягають включенню до с кладу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг(, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Вказане дає підстави зробити висновок, що Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Таким чином, Законом № 168 встановлено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляється платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ПрАТ «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» та ПП «Онік КМ» 01.06.2006 року було укладено договір № 25/06/06 про надання послуг на відвантаження товару (а.с. 58 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс» були надані для перевірки та наявні в матералах справи: заявка позивача на поставку товару від ПП «Луганськенерголюкс»; податкова накладна від 25.10.2010 року на суму 1327,20 грн., в т.ч. ПДВ -221,20 грн.; рахунок -фактура № ЛЄ-251007 від 25.10.2010 року на суму 1327,20 грн., в т.ч. ПДВ -221,20 грн.; видаткова накладна № ЛЄ-251002 від 25.10.2010 року на суму 1327,20 грн., в т.ч. ПДВ -221,20 грн.; прибутковий ордер № 261 від 25.10.2010 року; картки складського обліку матеріалів; виписки банку по особовому рахунку позивача; платіжне доручення: № 1265 від 23.11.2010 року - оплата згідно рахунку № ЛЄ-251007 від 25.10.2010 року на суму 1327,20 грн., в т.ч. ПДВ -221,20 грн.; заявка позивача на поставку товару від ПП «Луганськенерголюкс»; податкова накладна від 18.05.2010 року на суму 3071,94 грн., в т.ч. ПДВ -511,99 грн.; рахунок -фактура № Л-170509 від 17.05.2010 року на суму 3071,94 грн., в т.ч. ПДВ -511,99 грн.; видаткова накладна № ЛЄ-180505 від 18.05.2010 року на суму 3071,94 грн., в т.ч. ПДВ -511,99 грн.; прибуткові ордери № 109 та № 110 від 18.05.2010 року; картки складського обліку матеріалів; виписки банку по особовому рахунку позивача; платіжні доручення: № 752 від 12.07.2010 року - оплата згідно рахунку № Л-170509 від 17.05.2010 року на суму 1000,00 грн., в т.ч. ПДВ -166,67 грн.; № 795 від 21.07.2010 року - оплата згідно рахунку № Л-170509 від 17.05.2010 року на суму 1000,00 грн., в т.ч. ПДВ -166,67 грн.; № 837 від 29.07.2010 року - оплата згідно рахунку № Л-170509 від 17.05.2010 року на суму 1071,94 грн., в т.ч. ПДВ -178,66 грн.; заявка позивача на поставку товару від ПП «Луганськенерголюкс»; податкова накладна від 29.12.2009 року на суму 5223,72 грн., в т.ч. ПДВ -870,62 грн.; рахунок -фактура № Л-241205 від 24.12.2009 року на суму 5223,72 грн., в т.ч. ПДВ -870,62 грн.; видаткова накладна № ЛЄ-291201 від 29.12.2009 року на суму 5223,72 грн., в т.ч. ПДВ -870,62 грн.; прибутковий ордер № 368 від 29.12.2009 року; картки складського обліку матеріалів; виписки банку по особовому рахунку позивача; платіжне доручення № 1210 від 29.12.2009 року - оплата згідно рахунку № Л-241205 від 24.12.2009 року на суму 5223,72 грн., в т.ч. ПДВ -870,62 грн.; заявка позивача на поставку товару від ПП «Луганськенерголюкс»; податкова накладна від 12.04.2010 року на суму 1714,20 грн., в т.ч. ПДВ -285,70 грн.; рахунок -фактура № ЛЄ-120407 від 12.04.2010 року на суму 1714,20 грн., в т.ч. ПДВ -285,70 грн.; видаткова накладна № ЛЄ-120401 від 12.04.2010 року на суму 1714,20 грн., в т.ч. ПДВ -285,70 грн.; прибутковий ордер № 74 від 12.04.2010 року; картки складського обліку матеріалів; виписки банку по особовому рахунку позивача; платіжне доручення № 454 від 05.04.2010 року - оплата згідно рахунку № ЛЄ-120407 від 12.04.2010 року на суму 1714,20 грн., в т.ч. ПДВ -285,70 грн.; заявка позивача на поставку товару від ПП «Луганськенерголюкс»; податкова накладна від 01.04.2010 року на суму 3784,44 грн., в т.ч. ПДВ -630,74 грн.; рахунок -фактура № Л-290309 від 29.03.2010 року на суму 3784,44 грн., в т.ч. ПДВ -630,74 грн.; видаткова накладна № ЛЄ-704 від 07.04.2010 року на суму 3784,44 грн., в т.ч. ПДВ -630,74 грн.; прибутковий ордер № 61 від 07.04.2010 року; картки складського обліку матеріалів; виписки банку по особовому рахунку позивача; платіжне доручення № 343 від 01.04.2010 року -предоплата згідно рахунку № Л-290309 від 29.03.2010 року на суму 3784,44 грн., в т.ч. ПДВ -630,74 грн.; заявка позивача на поставку товару від ПП «Луганськенерголюкс»; податкова накладна від 05.07.2010 року на суму 1475,10 грн., в т.ч. ПДВ -245,85 грн.; рахунок -фактура № ЛЄ-050704 від 20.07.2010 року на суму 1475,10 грн., в т.ч. ПДВ -245,85 грн.; видаткова накладна № ЛЄ-050702 від 05.07.2010 року на суму 1475,10 грн., в т.ч. ПДВ -245,85 грн.; прибутковий ордер № 167 від 05.07.2010 року; картки складського обліку матеріалів; виписки банку по особовому рахунку позивача; платіжне доручення № 870 від 10.08.2010 року -оплата згідно рахунку № ЛЄ-050702 від 05.07.2010 року на суму 1475,10 грн., в т.ч. ПДВ -245,85 грн.; заявка позивача на поставку товару від ПП «Луганськенерголюкс»; податкова накладна від 01.04.2010 року на суму 1507,20 грн., в т.ч. ПДВ -251,20 грн.; рахунок -фактура № Л-300304 від 30.03.2010 року на суму 1507,20 грн., в т.ч. ПДВ -251,20 грн.; видаткова накладна № ЛЄ-07041 від 07.04.2010 року на суму 1507,20 грн., в т.ч. ПДВ -251,20 грн.; прибутковий ордер № 59 від 07.04.2010 року; картки складського обліку матеріалів; виписки банку по особовому рахунку позивача; платіжне доручення № 342 від 01.04.2010 року -передплата згідно рахунку № Л-300304 від 30.03.2010 року на суму 1507,20 грн., в т.ч. ПДВ -251,20 грн. (а.с. 121 -206 т. 1, а.с. 1 - 26 т. 2).

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ПП «ВВП-Луганськ-Контракт» були надані для перевірки та наявні в матералах справи: заявка позивача на поставку товару від ПП «ВВП-Луганськ-Контракт»; податкова накладна від 15.01.2010 року на суму 1893,60 грн., в т.ч. ПДВ -315,60 грн.; рахунок -фактура № ВП-140115 від 14.01.2010 року на суму 1893,60 грн., в т.ч. ПДВ -315,60 грн.; видаткова накладна від 15.01.2010 року на суму 1893,60 грн., в т.ч. ПДВ -315,60 грн.; прибутковий ордер № 4 від 15.01.2010 року; картки складського обліку матеріалів; виписки банку по особовому рахунку позивача; платіжні доручення: № 93 від 03.02.2010 року - часткова оплата згідно рахунку № ВП-140115 від 14.01.2010 року на суму 900,00 грн., в тому числі ПДВ - 150,00 грн.; № 117 від 05.02.2010 року - оплата згідно рахунку № ВП-140115 від 14.01.2010 року на суму 993,60 грн., в тому числі ПДВ-165,60 грн.; заявка позивача на поставку товару від ПП «ВВП-Луганськ-Контракт»: податкова накладна від 15.02.2010 року на суму 1077,54 грн., в т.ч. ПДВ -179,59 грн.; рахунок -фактура № ВП-1502 від 15.02.2010 року на суму 1077,54 грн., в т.ч. ПДВ -179,59 грн.; видаткова накладна від 15.02.2010 року на суму 1077,54 грн., в т.ч. ПДВ -179,59 грн.; прибутковий ордер № 19 від 15.02.2010 року; картки складського обліку матеріалів; виписки банку по особовому рахунку позивача; платіжне доручення: № 228 від 11.03.2010 року - оплата згідно рахунку № ВП-11502 від 15.02.2010 року на суму 1077,54 грн., в т.ч. ПДВ -179,59 грн. (а.с. 85 - 120 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Ілекс Луганськ» були надані для перевірки та наявні в матералах справи: податкова накладна від 24.03.2010 року на суму 708,00 грн., в т.ч. ПДВ -118 грн.; рахунок -фактура від 24.03.2010 року на суму 708,00 грн., в т.ч. ПДВ -118 грн.; видаткова накладна від 24.03.2010 року на суму 708,00 грн., в т.ч. ПДВ -118 грн.; прибутковий ордер № 53 від 24.03.2010 року; картки складського обліку матеріалів; виписки банку по особовому рахунку позивача; платіжне доручення № 344 від 01.10.2010 року - передоплата згідно рахунку фактури від 24.03.2010 року на суму 708,00 грн., в тому числі ПДВ - 118,00 грн.; заявка позивача на поставку товару від ПП «Ілекс Луганськ»; податкова накладна від 05.08.2010 року на суму 1845,00 грн., в т.ч. ПДВ -307,50 грн.; рахунок -фактура № 050804 від 05.09.2010 року на суму 1845,00 грн., в т.ч. ПДВ -307,50 грн.; видаткова накладна № 50801 від 05.09.2010 року на суму 1845,00 грн., в т.ч. ПДВ -307,50 грн.; прибутковий ордер № 197 від 05.08.2010 року; картки складського обліку матеріалів; виписки банку по особовому рахунку позивача; платіжне доручення № 986 від 13.09.2010 року - оплата згідно рахунку фактури № 050804 від 05.09.2010 року на суму 1845,00 грн., в т.ч. ПДВ -307,50 грн. (а.с.65 - 84 т. 1).

Отриманий позивачем від котрагентів товар був використаний ним при здійсненні своєї господарської діяльності, що підтверджується актами списання товарів; актами на списання малоцінних та швидкозношувальних предметів; накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; відомостями обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв; актами приймання - передачі (внутрішнього переміщення) МНМА; (а.с. 21- 66 т. 2).

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи, які у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88, є документами первинного бухгалтерського обліку, та які позивачем були надані податковому органу при перевірці.

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції. Весь обсяг документів, наданих позивачем при перевірці, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що сплачені на виконання угод.

Колегія суддів зазначає, що згідно акту перевірки податковим органом не зазначено, що ним витребовувались у позивача будь-які додаткові документи, а також не зазначено жодного зауваження або порушення з боку позивача стосовно форми та заповнення наданих первинних бухгалтерських документів по контрагентам та документів податкової звітності.

Позивачем оплату за отриманий товар по господарським операціям з контрагентами - ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контракт», ПП «Іллекс Луганськ» проведено в повному обсязі, що підтверджюється платіжними документами, в яких зазначено призначення платежу, за який товар оплата та реквізити договорів.

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що на момент здійснення господарських операцій всі контрагенти позивача: ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контракт», ПП «Ілекс Луганськ» зареєстровані платниками податків, мали відповідні свідоцтва та сплачували податки. Будь-яких зауважень з цього приводу акт перевірки не містить.

Податковий орган в акті перевірки та суд першої інстанції в своїй постанові визнали як вину позивача, порушення допущенні котрагентами позивача при здійсненні своєї господарської діяльності.

Колегія суддів не погоджується з такою позицією податкового органу та суду першої інстанції, оскільки вона суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому в ч.2 ст. 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

До того ж, податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом згідно акту перевірки позивача не встановлено обставин невідповідності поставлених ТМЦ реквізитам, зазначеним у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку.

Посилання податкового органу на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційної інстанцій.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контракт», ПП «Ілекс Луганськ» з постачання товарно - матеріальних цінностей мали реальний характер, податковий кредит було сформовано правомірно, із додержанням всіх необхідних умов, встановлених діючим законодавством України.

Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами щодо нікчемності правочинів, укладених зазначеними підприємствами, з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, колегія суддів до уваги не приймає з наступних підстав.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вина юридичної особи має бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність вини, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки та суду першої інстанції в оскаржуваній постанові на вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 року у кримінальній справі 1-291/2011, у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 року у кримінальній справі 1-291/2011, визнано винними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні злочиннів, передбачених ст.28 ч.3, ст.205 ч.2, ст.396 ч.1 Кримінального кодексу України ( а.с.110-136 т. 2).

Як вбачається зі змісту вироку в ньому відсутнє посилання на те, що за період існування ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контракт», ПП «Ілекс Луганськ», видані внаслідок ведення господарської діяльності фінансові та податкові документи є недійсними, питання щодо здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами з зазначенням первинної документації, яка є предметом розгляду даної адміністративної справи, у вироку суду взагалі не відображені.

Вказанй вирок суду не може бути доказом неправомірного формування позивачем податкового кредити та валових витрат по господарським операціям з його контрагентами - ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП-Луганськ-Контракт», ПП «Ілекс Луганськ».

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи та на акті перевірки відсутні будь - які докази наявності відомостей щодо визнання в судовому порядку угод, укладених між позивачем та його контрагентами, нікчемними або недійсними.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 28.12.2012 року № 0001612201 та № 0001622201.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому належить скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року по справі № 812/3649/13-а задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року по справі № 812/3649/13-а скасувати.

Позов Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» № 0001612201 та № 0001622201 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 28.12.2012 року № 0001612201 та № 0001622201.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моенту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 04 вересня 2013 року.

Колегія суддів І.В. Юрко

Г.М.Міронова

А.А. Блохін