Постанова № 33386025, 10.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.09.2013 р. справа №905/4023/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Кододової О.В., Татенко В.М.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників сторін: від позивача: Шкляр М.В. за довіреністю №14/20-49-13 від 14.01.2013р.від відповідача:Ануфрієв Є.Г. за довіреністю №5 від 04.01.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київна рішення господарського судуДонецької області від30.07.2013р.по справі№905/4023/13 (суддя Тоцький С.В.)за позовомДержавного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київдо Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь Донецької області провитребування майна

В С Т А Н О В И В:

Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь Донецької області про витребування від відповідача майна шляхом вилучення трактора колісного загального призначення ХТЗ-17221 (зав.№920).

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.07.2013р. у задоволені позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням суду від 30.07.2013р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не враховано, що факт укладання договору купівлі-продажу №15 від 07.11.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю «М&К» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авісторг-ТП», за яким майно позивача, в тому числі спірне, незаконно відчужено до товариства з обмеженою відповідальністю «Авісторг-ТП», встановлений рішенням господарського суду м. Києва у справі №910/26075. Вважає, що господарським судом порушені приписи статті 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновок суду, що право власності на спірний трактор належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу сукупних валових активів (єдиного майнового комплексу) від 01.12.2006р., укладеного між відкритим акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та відповідачем і суперечить доказам, наявним у матеріалах справи. Також скаржник посилається на те, що судом першої інстанції порушені приписи статті 388 Цивільного кодексу України та зазначає, що правове значення для вирішення спору про витребування майна з володіння добросовісного набувача має встановлення судом факту вибуття майна з володіння саме власника поза його волею, а не з володіння особи, яка відчужила спірне майно. На думку апелянта, судом порушені норми статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу строку позовної давності, оскільки позов заявлено в межах строку на звернення до суду.

Відповідач у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін та заявив клопотання про долучення до справи додаткових доказів, а саме листів Державної сільськогосподарської інспекції України в Донецькій області щодо перереєстрації спірного трактору на Дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча».

Позивач прибув у судове засідання, підтримав доводи апеляційної скарги, проти заявленого клопотання не заперечував.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Проте, відповідач у судовому засіданні апеляційної інстанції не обґрунтував неможливість подання цих документів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, та відповідач не був позбавлений можливості надати ці докази під час розгляду справи судом першої інстанції.

Крім того, додані листи датовані значно пізніше винесення рішення, а саме - серпні 2013р.

Таким чином, заявлене відповідачем клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

09.03.2004р. між відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "М&К" був укладений договір №6-04-339фл. На умовах зазначеного договору лізингоодержувач отримав від позивача у строкове платне користування сільськогосподарську техніку, зокрема, трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 (зав.№920) первинною вартістю 230010,00грн. Дане майно було передано товариству з обмеженою відповідальністю "М&К" за актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 12.05.2005р.

Вищевказана сільськогосподарська техніка була придбана позивачем на підставі договору поставки №04-1160 від 30.12.2004р.

За умовами пункту 5.4. договору фінансового лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний був на вимогу лізингодавця негайно надавати відомості про свій фінансовий стан, технічний стан та умова утримання, експлуатації і обслуговування предмета лізингу із наданням доступу для перевірки останнього.

Пунктом 5.1. договору визначено, що предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю Лізингодавця. Предмет лізингу підлягає обов'язковій реєстрації Лізингоодержувачем на його ім'я і за його кошти в порядку, встановленому законодавством із обов'язковою відміткою в свідоцтві про реєстрацію предмета лізингу "Без права відчуження третій особі" (п. 5.7. договору).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду м. Києва від 14.03.2013р. по справі №910/26075 у позові, в частині витребування спірного майна, а саме трактора колісного загального призначення ХТЗ-17221 (зав.№920) із чужого незаконного володіння позивачеві було відмовлено, з посиланням на те, що володільцем спірного майна відповідно до даних Державної інспекції сільського господарства України є Державне підприємство "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", тоді як позов заявлено до товариства з обмеженою відповідальністю «Авісторг-ТП».

29.11.2006р. між відкритим акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (Продавець) та дочірнім підприємством "Ілліч-Агро Донбас" відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" укладено договір купівлі-продажу сукупних валових активів (єдиного майнового комплексу).

Предметом даного договору є сукупні валові активи (єдиний майновий комплекс) структурного підрозділу Продавця, а саме агроцеху №12. До складу переданих активів входив трактор колісний ХТЗ-17221, 2004 р.в., зав.№920.

Пунктом 3.1.3. договору встановлено, що продавець гарантує, що на момент підписання цього договору відчужене майно в спорі, під забороною, арештом та в заставі, в т.ч. податковій, не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи користування з іншими особами, як юридична адреса воно не використовується, будь-яких сервітутів не встановлено, права щодо нього у третіх осіб не має. Відсутні заборони, арешту та податкової застави підтверджується витягами з Єдиного реєстру заборони відчуження предметів нерухомого майна та з державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 29.11.2009р.

Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю.С. та зареєстровано в державному реєстрі за №3972.

Спірне майно було передано відповідачеві за актом приймання-передачі від 01.12.2006р., згідно якого до останнього перейшов у власність трактор колісний ХТЗ-17221, зав.920 (позиція №99).

Виходячи з доводів апеляційної скарги, у судовому засіданні оглянуто оригінал зазначеного договору та акту приймання-передачі і відповідні їх копії в повному обсязі приєднані до матеріалів справи.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію машини серії АС №138220 трактор колісний, реєстраційний номер 05063АН, марки ХТЗ, 2004року випуску зареєстрований за Агроцехом №10 Державного підприємства "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" Державне підприємство "Ілліч-Агро Донбас" відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" було перейменоване в Державне підприємство "Ілліч-Агро Донбас" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За вимогами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 329 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами пункту 4.2. договору купівлі-продажу сукупних валових активів (єдиного майнового комплексу) від 29.11.2006р. сторони визначили, що право власності на предмет Договору виникає у покупця, тобто у відповідача по даній справі, за умови передачі Предмету Договору за Актом прийому - передачі.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з статтею 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що позивачем належним чином не доведено, що договір купівлі-продажу сукупних валових активів (єдиного майнового комплексу) від 29.11.2006р. відповідно до якого відповідач набув право власності на трактор колісний ХТЗ-17221, зав.920 у судовому порядку визнано недійсним, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що відповідач по даній справі є належним власником рухомого майна, а саме: колісного трактору ХТЗ-17221, зав.920.

Також суду не надані докази визнання недійсним договору №15 від 07.11.2008р. або договору №6-04-339фл від 09.03.2004р. Не обґрунтував позивач і нікчемність договору.

За приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Ось чому саме позивач, думаючи, що він є власником спірного майна, звернувся до суду з позовом про витребування майна посилаючись на рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2013р. по справі №910/26075.

З резолютивної частини рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2013р. по справі №910/26075, на яке посилається апелянт, не вбачається, що господарським судом вирішено питання та встановлено власника відносно трактору колісного ХТЗ-17221, зав.920. і позивач по даній справі є належним власником спірного майна.

Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Водночас, рішенням господарського суду м. Києва від 14.03.2013р. по справі №910/26075 був встановлений саме факт укладання договору купівлі-продажу №15 від 07.11.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю «М&К» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авісторг-ТП», за яким було реалізоване майно.

Позивач посилається на вказане рішення, як на таке, що має преюдиціальне значення, оскільки ним було задоволено позовні вимоги щодо повернення техніки від товариства з обмеженою відповідальністю «Авісторг-ТП» на його користь.

Водночас, в рішенні міститься посилання на вирок з кримінальної справи по обвинуваченню громадянина Кривенка Д.Л., який спричинив тяжкі наслідки державним інтересам в особі Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» в результаті реалізації техніки. Проте, в якості доказу позивачем не надана копія вироку, а рішення господарського суду м. Києва будь-яких інших висновків не містить.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Спір господарським судом м. Києва розглянуто за участю іншого відповідача.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги щодо порушення господарським судом приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Наявними матеріалами справи не доведено, що відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" не мало достатніх прав продавати трактор колісний ХТЗ-17221, зав.920. відповідачу, а тому дочірнє підприємство "Ілліч-Агро Донбас" відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" є добросовісним набувачем спірного майна, а саме: трактору колісного ХТЗ-17221, зав.920.

Пунктом 1 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також вказується у вступній частині рішення.

Щодо порушень місцевим судом вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України в частині неприйняття заперечень позивача про неналежність та недостовірність договору купівлі-продажу №3972 від 29.11.2006р., то вказаний договір не був визнаний недійним, таки вимоги не заявлялись, а тому у суду були відсутні підстави для аналізу цього договору.

Також, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія свідоцтва про реєстрацію машини серія АС №138220, де відповідача визначено власником трактору колісного марки ХТЗ-17221, зав. №920.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів, що відповідач незаконно та без відповідної правової підстави набув право власності на трактор ХТЗ-17221, зав. №920.

Розглянувши довід апеляційної скарги щодо застосування позовної давності колегія суддів визначає наступне.

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, колегія суддів вважає некоректними застосування господарським судом позовної давності у спірних відносинах.

Водночас, зазначене не призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданій ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи позивачем належним чином не доведено вимоги, які викладено у позовній заяви.

Згідно з вимогами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 33 господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2013р. у справі №905/4023/13 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2013р. у справі №905/4023/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2013р. у справі №905/4023/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.В. Кододова

В.М. Татенко

Надруковано 6 прим.:

1. Позивачу;

2-3. Відповідачу;

4. У справу;

5. ДАГС;

6. ГСДО.