Постанова № 33384987, 03.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2013 р. Справа №801/8003/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справ

за позовом Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у сумі 331,33 грн.,

Обставини справи:Державна податкова інспекція у м. Ялта АРК звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 331,33 грн..

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судове засіданні не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є: органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби; митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається цим Кодексом та Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Посадовими особами податкового органу 30.09.2010 проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій стосовно господарської одиниці, що використовується відповідачем (магазин, розташований в АДРЕСА_1), складено акт перевірки реєстраційний номер в органі державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання 3116/01/12/23/НОМЕР_1, встановлені порушення приписів пунктів 10, 11, 13 статті 3 Закону №265 у зв'язку із порушенням режиму попереднього програмування найменування цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, відсутністю контрольних стрічок, незабезпеченням відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній у денному звіті (сума невідповідності склала 11,00 грн.). Також встановлено порушення ч. 1 ст. 7 Закону №98 у зв'язку із здійсненням торгівельної діяльності без придбання торгового патенту.

Сума заборгованості відповідача, що є предметом адміністративного позову, складається з суми штрафних (фінансових) санкцій застосованих позивачем за рішенням від 27.10.2010 року №0012202303 на суму 310,00 грн., яке винесено на підставі вищевказаного акту перевірки відповідно до пунктів 5, 6 ст. 17, ст. 22 Закону №265; та рішення від 27.10.2010 року №0012212303 на суму 21,33 грн., яке прийнято на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону №98. Зазначені рішення отримані відповідачем 03.11.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

За результатами розгляду справи №2а-2707/11/4/0170 за позовом Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 331,33 грн., в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2011 у справі №2а-2707/11/4/0170 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2011 у справі № 2а-2707/11/1/0170 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.07.2013 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.04.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2011 у справі №2а-2707/11/0170/4 скасовано та справу напарвлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В силу частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Платники податку, об'єкт та база оподаткування, ставки податку, відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються матеріально-правовими нормами податкового законодавства, чинними на момент вчинення відповідних дій.

Податковий кодекс України набув чинності 01 січня 2011 року.

Відтак, у контексті застосування принципу дії законодавчих норм у часі, а також зважаючи на той факт, що сума спірної заборгованості виникла до набрання чинності вказаним кодексом, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Визначення поняття податкового зобов'язання та штрафної санкції (штрафу) наведені у ст. 1 вказаного Закону, зокрема, згідно п. 1.2 податкове зобов'язання - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; згідно п. 1.5 штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

У той же час, ст. 17 цього ж Закону визначено перелік штрафних санкцій, які не є податковими зобов'язаннями.

До відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", тобто з урахуванням наведених норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", такі штрафні санкції не є податковим зобов'язанням, внаслідок чого у контролюючого органу не було підстав для направлення відповідачу податкової вимоги.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у м. Ялта АРК правомірно винесено рішення від 27.10.2010 року №0012202303.

Відповідач у порядку, передбаченому статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав доказів сплати штрафних санкцій у розмірі 331,33 грн.

Відповідно до частини першої статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, за яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Вказаної думки підтримується Вищий адміністративний суд України в постанові від 24.04.2013 по справі №К/9991/15364/11.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (98676, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Держбюджету (р/р31110104700039 код платежу 21080900 в УДКС України в АР Крим, МФО, 824026, ЄДРПОУ 34740850) штрафних санкцій у сумі 331,33 грн..

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С.Ольшанська