Рішення № 33383264, 03.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2013 Справа № 905/5317/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до Комунального підприємства "Тепломережа"простягнення 91 315,39 грн. за участю представників:

від позивачаТкаченко Р.Ю. - представник за довіреністювід відповідачаОсуховська С.М. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Тепломережа" основного боргу за поставлений природний газ в сумі 80 482,89 грн., пені у розмірі 6 231,59 грн., 3 % річних у розмірі 4 328,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 272,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 06/11-736БО-7 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 30.08.2011 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем протягом серпня-вересня 2011 року природного газу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що не мав фінансової можливості здійснити своєчасно розрахунок з позивачем, у зв'язку з тим, що тарифи на послуги теплопостачання, які діяли в 2011-2012 роках покривали фактичні витрати на виробництво теплової енергії лише на 50%, а також у зв'язку зі значним обсягом заборгованості в різниці тарифів на послуги теплопостачання. Оскільки виникнення заборгованості відбулось не з вини відповідача, останній вважає, що відсутні підстави для нарахування пені у повному обсязі. Також відповідач зазначає, що здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат суперечить чинному законодавству. Крім того, відповідачем подано суду клопотання про зменшення розміру пені на 99%.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

30.08.2011 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Тепломережа" (покупець, відповідач) укладено договір № 06/11-736БО-7 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 Договору. Газ, що поставляється за цим Договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склались між сторонами з 06.08.2011 і діє у частині поставки газу по 30 вересня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 10.1 Договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011 по 30.09.2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 44,109 тис. куб.м, із зазначенням запланованих обсягів поставки у тому числі по місяцях: у серпні 9,109 тис.куб.м та у вересні 35,000 тис.куб.м.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна за 1 000 куб.м природного газу становить 3 023,50 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 0%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 368,97 грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 20%, а всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 3 425,97 грн.

Згідно з п. 2.1 Додатку № 1 до Договору обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 2.2 Додатку № 1 до Договору обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1 цього Додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за Договором у пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими представниками позивача та відповідача, скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ:

- за період з 06.08.2011 по 31.08.2011 року в обсязі 9,109 тис.куб.м на суму 31 207,16 грн. (акт від 31.08.2011),

- у вересні 2011 року в обсязі 14,383 тис.куб.м на суму 49 275,73 грн. (акт від 30.09.2011).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму..

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме за період з серпня по вересень 2011 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 23,492 тис.куб.м на загальну суму 80 482,89 грн., що підтверджується сторонами та матеріалами справи, у тому числі актами приймання-передачі природного газу, що підписані сторонами без зауважень.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1 Договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- за серпень 2011року - протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору;

- за вересень 2011 року - оплата у розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач зобов'язання по оплаті отриманого протягом серпня-вересня 2011 року природного газу не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий протягом серпня-вересня 2011 року природний газ становить 80 482,89 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 06/11-736-БО-7 від 30.08.2011 відповідачем суду також не надано.

Щодо посилання відповідача на відсутність коштів та значний обсяг заборгованості в різниці тарифів на послуги теплопостачання перед позивачем, то суд відзначає, що відсутність коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ у розмірі 80 482,89 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 231,59 грн., 3% річних у розмірі 4 328,25 грн. та інфляційні втрати в сумі 272,66 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 7.3.1 Договору погоджено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії не виконав, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення зобов'язання передбачена договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

30.08.2013 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 99% у зв'язку з важким матеріальним становищем підприємства відповідача, встановленням тарифів на теплову енергію на рівні, нижчому за собівартість, та значним обсягом заборгованості в різниці тарифів на послуги теплопостачання.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги доводи клопотання відповідача, а також враховуючи майнові інтереси обох сторін, суд прийшов висновку, що на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України сума пені підлягає зменшенню на 20% до 4 985,27 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд визнає його частково невірним у зв'язку з наявністю арифметичних помилок.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат з урахуванням вимог чинного законодавства, сума інфляційних втрат становить 270,40 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 4 328,25 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, а тому, судовий збір в частині вимог про стягнення пені покладається на відповідача.

Крім того, при поданні позову позивачем платіжним дорученням № 466 від 18.07.2013 сплачено 1 827,00 грн. судового збору. Позивачем заявлено вимоги майнового характеру про стягнення 91 315,39 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, з огляду на приписи вказаного Закону позивачем у даному випадку повинно бути сплачено за зазначену позовну заяву судовий збір у розмірі 1 826,31 грн.

Таким чином, 0,69 грн. судового збору сплачено позивачем надмірно, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зазначена сума судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Тепломережа" (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, ідентифікаційний код 05473192, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) основний борг у розмірі 80 482 (вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 89 коп., пеню у розмірі 4 985 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 4 328 (чотири тисячі триста двадцять вісім) грн. 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 270 (двісті сімдесят) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 13 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 0,69 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 09.09.2013.

Суддя М.В. Сажнева