Ухвала суду № 33382894, 03.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2013 р. м. Київ К/800/2749/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Федоров М. О. Малюги Ю. В. Чєхоєва Н. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Перша взуттєва фабрика «Київ» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 рокуу справі№ 2а-4184/11/1070за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Перша взуттєва фабрика «Київ»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року у справі № 2а-4184/11/1070 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби № 00000272301 від 12.07.2012 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року у справі № 2а-4184/11/1070 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову місцевого адміністративного суду. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби документальної невиїзної позапланової перевірки TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень 2011 року складено акт від 19.06.2012 року № 173/22-5/33715556, яким зафіксовано порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. ч 1, 2, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ» при придбанні товарів, а також, п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвели до зниження сплати податку на додану вартість, за жовтень 2011 року в сумі - 50 947,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000272301 від 12.07.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63 684,00 грн., з яких 50 947,00 грн. - основний платіж, 12 737,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ» (покупець) та TOB «Кітіллар» (продавець) укладено договір поставки від 01.10.2011 року за № 06-10, за мовами якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, в асортименті та кількості згідно заявок покупця.

На підставі договору поставки від 01.10.2011 року № 06-10 ТОВ «Кітіллар» на адресу ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» виписано наступні податкові та видаткові накладні: №16 від 06.10.2011 року на загальну суму 150 640,60 грн., в тому числі ПДВ -25 106,77 грн., та № 35 від 20.10.2011 року на суму 155 040,20 грн., в тому числі ПДВ-25 840,03 грн.

ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» сформовано податковий кредит за рахунок операцій з ТОВ «Кітіллар» за жовтень 2011 року в розмірі 574 026,00 грн.

Підставою для нарахування 63 684,00 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість став висновок відповідача про те, що правочини, здійснені TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ» та TOB «Кітіллар», мають ознаки нікчемності, не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем безпідставно здійснено донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та відповідно застосовано штрафні санкції, оскільки витрати на оплату товару TOB «Кітіллар» підтверджені належними первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України, твердження відповідача про нікчемність правочинів ґрунтуються лише на його припущеннях, не підтверджуються належними доказами і спростовуються наявними у позивача первинними документами, що підтверджують факт поставки товару.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем на підтвердження виконання умов договору на транспортно-експедиторські послуги не надано документи первісного обліку, відсутні довіреності, видані експедитору на отримання товару від імені позивача, також не надано докази оприбуткування підприємством товарно-матеріальних цінностей, поставлених експедитором, що свідчить про непідтвердження настання реальних наслідків за спірними господарськими операціями.

Колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця (абзац перший пункту 201.10 статті 201 Кодексу).

Отже, право на формування податкового кредиту виникає у платника податку у разі наявності податкової накладної та здійснення господарської операції.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що реальність та фактичність здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кітіллар» підтверджуються матеріалами справи.

Витрати на оплату послуг, наданих TOB «Кітіллар» як постачальником, підтверджені належними первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, оплата товару проведена у безготівковій формі з розрахункового рахунку позивача.

На момент укладення та виконання договору поставки від 01.10.2011 року не були визнані недійсними установчі документи контрагента позивача і не була скасована його реєстрації як платника ПДВ.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки судом не спростовано встановлені місцевим адміністративним судом обставини щодо реальності виконання спірних операцій.

Висновки апеляційного суду про те, що результати перевірки контрагента позивача та відсутність товарно-транспортних накладних, відвантажувальних специфікацій, доказів відвантаження товару свідчать про правомірність спірного рішення, підлягають відхиленню, оскільки не можуть бути підставою для збільшення платнику зобов'язань з податку на додану вартість, адже не ґрунтуються на дослідженні доказів, наданих позивачем.

Висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків, а є лише носієм інформації, встановленої податковим органом, і використовується при прийнятті компетентним податковим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки.

Отже, акт перевірки контрагентів сам по собі не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій, оскільки такі обставини в даному випадку необхідно встановити, враховуючи відповідні первинні документи та інші докази в сукупності, як це випливає з приписів ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позов вірно задоволений судом першої інстанції.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в позові підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша взуттєва фабрика «Київ» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року у справі № 2а-4184/11/1070 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року у справі № 2а-4184/11/1070 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

М. О. Федоров