Постанова № 33382109, 04.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2013 року Справа № 812/6852/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Цицюри О.О.

суддів: Каюди А.М., Широкої К.Ю.

при секретарі судового засідання Семціві О.В.

за участю

представників позивача: ОСОБА_1 (довіреність №3-501 від 07.09.2013),

ОСОБА_2 (довіреність №3-137 від 15.08.2013),

представника відповідача: Попадюк С.П. (довіреність №2.8/9/3829 від 20.08.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2013 року з Вищого адміністративного суду України до Луганського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України про визнання неправомірною (протиправною) бездіяльності Кабінету Міністрів України в ненаданні об'єктивної, повної і точної відповіді за її зверненням від 30 березня 2009 року та зобов'язання Кабінету Міністрів України об'єктивно та вчасно розглянути її заяву (клопотання) від 30 березня 2009 року і прийняти рішення відповідно до чинного законодавства та безпосередньо повідомити про наслідки розгляду її заяви (клопотання), надавши об'єктивну, повну, точну та обґрунтовану відповідь на її звернення в строки, передбачені законом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначає, що вона є інвалідом другої групи (трудового каліцтва), 30 березня 2009 року вона письмово звернулась до Кабінету Міністрів України з проханням сприяти вирішенню проблемного питання, що інвалід другої групи опинився в ситуації, коли відшкодувати підтверджену судовим рішенням завдану шкоду її здоров'ю в державі Україна немає кому. Також зазначає, що вона нормативно обґрунтувала своє звернення саме до Кабінету Міністрів України, щоб унеможливити ігнорування вищого органу в системі органів виконавчої влади щодо її звернення і надання відповіді відповідно до вимог чинного законодавства. Але, в порушення конституційного права громадянки України на отримання інформації, ігноруючи свій обов'язок, передбачений чинним законодавством, Кабінет Міністрів України проігнорував звернення (заяву) громадянки, ухилився від надання об'єктивної, повної і точної відповіді шляхом переадресації листа іншому державному органу, до повноважень якого не входить вчинення дій, передбачених у зверненні. Підтвердженням того, що саме до компетенції Кабінету Міністрів України, а не до якогось іншого державного органу відноситься вирішення питання, порушеного у зверненні, позивач вважає те, що питання щодо здійснення виплат, пов'язаних з трудовим каліцтвом в рамках чинного законодавства може бути безпосередньо вирішено Правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Відповідно до статті 17 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до складу Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків включаються представники держави, які призначаються Кабінетом Міністрів України. Тобто, зазначає в позові позивач, тільки Кабінет Міністрів України безпосередньо або через представників держави у Правлінні Фонду соціального страхування від нещасних випадків могло звернутися з проханням щодо розгляду і прийняття відповідним органом Фонду рішення про виплати їй заборгованості по рішенню суду у зв'язку із нещасним випадком та розпочати їй виплату відповідних страхових виплат, передбачених чинним законодавством України. Але замість того, щоб звернутися до Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків і повідомити її про це або надати обґрунтовану відповідь з питання неможливості такого звернення, Кабінет Міністрів України надіслав це звернення до Міністерства юстиції України, яке своїм листом департаменту державної виконавчої служби від 28 квітня 2009 року № А-10852-25 повідомило суб'єкта звернення про стан виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, позивач доходить до висновку, що ненадання Кабінетом Міністрів України їй об'єктивної, повної і точної відповіді на звернення від 30 березня 2009 року є порушенням її конституційного права на звернення і отримання відповідної інформації, що є проявом неправомірної (протиправної) бездіяльності і підлягає поновленню її порушеного права в адміністративному суді.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, надала до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 138-142), в обгрунтування яких посилається на те, що відповідно до вимог статті 180 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950, звернення громадян, адресовані Кабінетові Міністрів, Прем'єр-міністрові, Першому віце-прем'єр-міністрові, віце-прем'єр-міністрам, розглядаються відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та в порядку, встановленому цим Регламентом. Секретаріат Кабінету Міністрів опрацьовує звернення громадян та готує пропозиції для розгляду Премєр-міністром, Першим віце-премєр-міністром, Віце-премєр-міністром відповідно до їх компетенції для прийняття рішення щодо порушеного питання. Якщо вирішення питання, порушеного у зверненні, не належить до повноважень Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає звернення протягом п'яти днів за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється авторові. Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними розясненнями. Керуючись вищевказаними положеннями законодавства Секретаріат Кабінету Міністрів України 03 квітня 2009 року за № 41-А-014041/12 лист позивача надіслав для розгляду по суті до Міністерства юстиції України. Дотримуючись строків розгляду звернень громадян, передбачених Законом України «Про звернення громадян», позивачу було надано відповідь на її звернення, що підтверджується листом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28 квітня 2009 року за № А-10852-25.

Крім того, представник відповідача зазначає, що у зверненні ОСОБА_4 не ставилося питання щодо підготовки проекту нормативно-правового акту щодо вирішення у ньому питань та здійснення перевірки законності рішень чи дій Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Тому, жодних доручень із зазначених вище питань від Кабінету Міністрів України до Міністерства юстиції не надходило.

На підставі викладеного представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить до такого.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 звернулась до Кабінету Міністрів України із заявою від 30 березня 2009 року (а.с. 8), в якій зазначила, що є рішення суду про відшкодування завданої її здоров'ю шкоди, але підприємство, яке визнано винним в ушкодженні її здоров'я, ліквідоване, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків відмовляється прийняти на себе зобов'язання по здійсненню виплат. Рішення суду виконувати нема кому, а інвалід другої групи без засобів існування залишається сам на сам із своїми проблемами (головною проблемою є підтримання своєї життєдіяльності).

У заяві зазначено, що заявник вважає, що Кабінет Міністрів України до прийняття відповідного нормативного акта, що встановлює порядок відшкодування шкоди у разі ліквідації винної сторони) для підтвердження статусу України як правової та соціальної держави, через своїх уповноважених представників у Правлінні Фонду соціального страхування від нещасних випадків, може посприяти прийняттю рішення на її користь, оскільки відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до складу Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків включаються представники держави, які призначаються Кабінетом Міністрів України. На підставі викладеного, ОСОБА_4 у зверненні просить Прем'єр Міністра України як керівника Кабінету Міністрів України, звернутися до Фонду соціального страхування від нещасних випадків безпосередньо або через представників держави у Правлінні Фонду соціального страхування від нещасних випадків з проханням прийняти відповідним органом Фонду рішення щодо виплати їй заборгованості по рішенню суду у зв'язку із нещасним випадком та розпочати їй виплату відповідних страхових виплат, передбачених чинним законодавством України.

03 квітня 2009 року листом за № 41-А-014041/12 Секретаріат Кабінету Міністрів України звернення громадянки ОСОБА_4 від 30 березня 2009 року відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» надіслав Міністерству юстиції України. (а.с.9)

Згідно із статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання)- звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Звернення відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення,- невідкладно, але не пізніше пятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань)

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованим надіслання звернення громадянки ОСОБА_4 від 30 березня 2009 року до Міністерства юстиції України, оскільки ОСОБА_4 звернулася до Кабінету міністрів України з проханням звернутися до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з проханням прийняти відповідне рішення про виплату їй страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком, та нею не порушувалося питання щодо стану виконавчого провадження на виконання рішення суду про призначення їй відповідних виплат.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Кабінет Міністрів України розглянути по суті заяву ОСОБА_4 від 30.03.2009 та надати відповідь заявнику, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності Кабінету Міністрів України у зв'язку з ненаданням об'єктивної, повної і точної відповіді на звернення громадянки ОСОБА_4 від 30.03.2009, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Керуючись положеннями КАС України, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, суд розуміє пасивну поведінку, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи. Оскільки, матеріалами справи спростовується бездіяльність Кабінету Міністрів України, у зв'язку з направленням звернення ОСОБА_4 для розгляду по суті до Міністерства юстиції України, суд доходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Від сплати судового збору позивач звільнений та у цій справі немає судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, які підлягають розподілу.

На підставі частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 04 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Зобов'язати Кабінет Міністрів України розглянути по суті заяву ОСОБА_4 від 30.03.2009 та надати відповідь заявнику.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 09 вересня 2013 року.

Головуючий суддя О.О. Цицюрасуддя суддя А.М. Каюда К.Ю. Широка