Рішення № 33380532, 09.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2013 р. Справа № 914/3105/13

За позовом:Приватного підприємства «Болеро - Сервіс», м. Львів;до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м. Трускавець, Львівська обл.;про:стягнення 30 467,18 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М.Представники сторін:від позивача:Антоненко В.А. (довіреність б/н від 02.01.2013р.);від відповідача:Войтович О.В. (довіреність б/н від 04.02.2013р.);

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

12.08.2013р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ПП «Болеро-Сервіс» (надалі-позивач) до ТОВ «Трускавецьінвест» (надалі-Відповідач) про стягнення 30 467,18 грн.

Ухвалою господарського суду від 13.08.2013р. порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 29.08.2013р.

29.08.2013р. розгляд справи було відкладено на 09.09.2013р., про що винесено відповідну ухвалу.

В судове засідання 09.09.2013р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити повністю.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 03.08.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей № БС 3917. На виконання умов вказаного договору та на підставі замовлень відповідача, позивачем в період з листопада 2012 року по грудень 2012 року, відповідачу було поставлено продукти харчування на загальну суму 31 116,11 грн. Відповідач зобов'язувався оплачувати поставлений товар, протягом семи днів, починаючи з дня, наступного за датою поставки. Однак, всупереч умовам договору, відповідач оплатив поставлений йому товар лише частково, до сплати залишилося 30 467,18 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 29.08.2013р. виконав частково, зокрема, провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, станом на 09.09.2013р., проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

03.08.2012р. між ПП «Болеро-Сервіс» та ТОВ «Трускавецьінвест» було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей № БС 3817 (надалі-Договір) (а.с. 10-13).

Як вбачається з положень п. 1.1. Договору, постачальник (позивач) зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити продукти харчування згідно специфікації (надалі-ТМЦ).

Згідно п. 10.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє строком 1 (один) рік.

Положеннями Договору передбачено, що при прийманні-передачі ТМЦ постачальник зобов'язаний передати покупцю наступні документи: товарно-транспортну накладну на ТМЦ, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника; податкову накладну підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника; документи, що підтверджують якість ТМЦ, зазначені в п. 2.1. цього Договору. Поставка вважається завершеною в момент передачі ТМЦ покупцю, що підтверджується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товаросупроводжувальними документами, зазначеними в п. 4.3. Договору (п.п. 4.3., 4.8. Договору).

Відповідно до п.п. 5.3-5.4. Договору оплата ТМЦ покупцем здійснюється по факту поставки постачальником, що підтверджується товарно-транспортною накладною, складеною відповідно до п. 4.7. Договору, на підставі товарно-транспортної накладної. У платіжному дорученні в призначенні платежу має обов'язково міститися посилання на цей Договір та на номер і дату товарно-транспортної накладної. Покупець здійснює оплату вартості поставлених ТМЦ у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у Договорі, протягом 7 календарних днів, починаючи з дня, наступного за датою поставки ТМЦ.

На виконання зобов'язань за Договором, а саме, в період з листопада 2012 року по грудень 2012 року, позивачем було поставлено відповідачу ТМЦ загальною вартістю 31 116,11 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, кожна з котрих містить інформацію про номенклатуру і вартість вантажу, зокрема № 07030/0001344 від 08.11.2012р., № 07030/0001365 від 13.11.2012р., № 07030/0001444 від 27.11.2012р., № 07030/0001457 від 30.11.2012р., № 07030/0001516 від 12.12.2012р., № 07030/0001518 від 12.12.2012р. Оригінали зазначених товарно-транспортних накладних оглянуті в судовому засіданні.

В зв'язку з тим, що поставлений відповідачу товар був оплачений останнім лише частково, в розмірі 648,93 грн., позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 17/124 від 22.05.2013р., в якій просив погасити заборгованість в розмірі 30 467,18 грн., однак, вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, утворилася заборгованість в розмірі 30 467,18 грн., що підтверджується, окрім згаданих товарно-транспортних накладних, також і підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків, станом на 09.09.2013р.

Доказів сплати заборгованості у розмірі 30 467,18 грн. представником відповідача представлено суду не було.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 5.4. Договору термін кошти в розмірі 30 467,18 грн. сплачено не було, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, код ЄДРПОУ 30439207) на користь Приватного підприємства «Болеро-Сервіс» (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 212, корпус 2, код ЄДРПОУ 31073655) 30 467,18 грн. боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, код ЄДРПОУ 30439207) на користь Приватного підприємства «Болеро-Сервіс» (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 212, корпус 2, код ЄДРПОУ 31073655) 1 720,50 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2013 р.

Суддя Крупник Р.В.