Постанова № 33379802, 04.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 року № 813/6418/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Крохти Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Шувар-продукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу від 14.08.2013 року №135 і направлення на перевірку від 14.08.2013 року №116, -

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2013 року Дочірнє підприємство «Шувар-продукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар» (надалі-ДП «Шувар-продукт» ТзОВ «Шувар») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі-ДПІ у Сихівському районі м.Львова), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 14.08.2013 року №135 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Шувар-продукт» ТзОВ «Шувар»;

-визнати протиправним та скасувати направлення на перевірку від 14.08.2013 року №116.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ виданий на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого, крім іншого, перевірка може бути призначена у випадку, якщо платник податків не надасть у встановлений строк пояснень та їх документального оформлення на запит органу податкової служби. В контексті наведеного позивач вважає, що отриманий запит від 20 грудня 2012 року №14470/10/22-10/131 не містить жодної підстави для надсилання запиту, які передбачені нормами Податкового кодексу України, що є порушенням законодавства та звільняє позивача від надання відповіді на такий запит. Крім того, вказує, що оскаржуваним наказом призначено перевірку за період, який уже був перевірений, а тому, на думку позивача, є недопустимим проведення повторної перевірки і сам же наказ про проведення позапланової перевірки від 14.08.2013 року №135 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно ухвали судді від 19.08.2013 року, провадження у даній адміністративній справі відкрито.

Представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, додатково надав суду усні пояснення у справі, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Заяв про відкладення розгляду справи чи проведення розгляду справи у відсутності представника на адресу суду від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Так, на підставі вимог ст.ст.71, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено проводити розгляд справи за наявними у ній доказами без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, 20 грудня 2012 року ДПІ у Сихівському районі м.Львова на підставі підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України направлено на адресу ДП «Шувар-продукт» запит №14470/10/22-10/131 про надання документів, що підтверджують взаємовідносини позивача із ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Галицькі інвестиції», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», ПП «Один два три» за весь період взаєморозрахунків. Вказаний запит складений та направлений податковим органом у зв'язку із встановленням сумнівності у факті здійснення операцій.

Листом №б/н, б/д позивач повідомив відповідача про те, що запитувані документи не будуть надані, оскільки в запиті не зазначено правову підставу для надіслання запиту, не міститься обов'язковий перелік інформації, яка запитується та конкретного переліку документів, що підтверджують безпосередньо запитувану інформацію, що звільняє товариство від обов'язку надавати відповідь на зазначений запит.

Поряд із цим, судом встановлено, що у зв'язку з ненаданням ДП «Шувар-продукт» ТзОВ «Шувар» витребовуваних документів на письмовий запит від 20.12.2012 року №14470/10/22-10/131, начальником ДПІ у Сихівському районі м.Львова 14.08.2013 року було прийнято наказ №135 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ненаданням ДП «Шувар-продукт» ТзОВ «Шувар» (ЄДРПОУ 30337873), відповідно до якого наказано провести документальну позапланову виїзну перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків із ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Галицькі інвестиції», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», ПП «Один два три» за весь період взаєморозрахунків, тривалістю 5 робочих днів з 14.08.2013 року.

14.08.2013 року відповідачем було виписано направлення №116 на проведення позапланової виїзної документальної перевірки ДП «Шувар-продукт» ТзОВ «Шувар».

З урахуванням викладеного, вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись податковим законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження наказу про призначення перевірки та направлення на перевірку, повинен встановити відповідність змісту рішення суб'єкта владних повноважень чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (надалі-ПК України) передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Отже, наказ про проведення документальної позапланової перевірки в силу п.56.1 ст.56 та п.78.4 ст.78 ПК України визнається рішенням суб'єкта владних повноважень та може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

В силу норм підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до норм п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Зокрема, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка наведений у ст.78 ПК України.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ст.78 ПК України).

У відповідності до п.1.1 Методичних рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 № 355» від 14.04.2011 року № 213, рішення керівника податкового органу, яке з урахуванням вищенаведених вимог ПК України оформлюється у вигляді наказу, має обов'язково містити відомості про підстави для проведення перевірки, дати її початку та тривалості.

Як вбачається з тексту абз.1 спірного наказу, такий був прийнятий відповідачем на підставі норм п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.5 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. В ході розгляду даної справи судом встановлено, що в тексті спірного наказу податкового органу була допущена описка, а саме замість «п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України», зазначено «п.п.75.1.5 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України», що визнається ДПІ у Сихівському районі м.Львова, підтвердженням чого є долучена представником позивача до матеріалів справи копія наказу №149 від 19.08.2013 року «Про внесення змін до наказу від 14.08.2013 року №135».

Системно проаналізувавши положення ПК України, суд доходить висновку, що такий випадок, визначений п.73.3 ст.73 цього Кодексу, згідно з яким органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз.1 п.п.73.1); такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз.2 п.73.1); письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених цим Кодексом (абз.3 п.73.1); запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз.4 п.73.1); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абз.5 п.73.1).

Таким чином, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на запит лише у разі, коли: запитується інформація не передбачена законом; за відсутності законних підстав для направлення запиту; за відсутності підпису керівника (заступником керівника); за відсутності переліку інформації та документів, що запитується; у разі не зазначення підстав для надіслання запиту.

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Згідно пункту 16 вказаного Порядку, у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

З положень наведеної норми Кодексу слідує, що запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття наказу про призначення перевірки суб'єкт владних повноважень обрав положення п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, а фактичною підставою слугувало встановлення сумнівності у факті здійснення операцій (існування розбіжностей, задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань по контрагентах Підприємства).

Як вбачається із запиту ДПІ від 20.12.2012 року, то суд зауважує, що зміст оглянутого запиту не містить викладення жодних фактів порушення позивачем вимог податкового чи іншого законодавства. Окрім цього, не деталізовано по яких контрагентах саме які необхідно надати первинні документи, а вказано лише загальний перелік документів господарської діяльності позивача та його контрагентів, також не визначено, за який період повинні бути представлені Підприємством для перевірки документи бухгалтерського обліку та, що має на увазі відповідач під періодом - «період взаєморозрахунків».

Таким чином, на думку суду, така обставина, як встановлення сумнівності у факті здійснення операцій, не відноситься до законодавчо визначеного переліку підстав для проведення документальних перевірок. Крім того, у запиті не відображено, в рамках яких заходів ДПІ встановлено сумнівність у фактах здійснення операцій; на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом. Так, без зазначення у запиті відповідних відомостей, надання повної та обґрунтованої відповіді платником податків практично унеможливлюється.

За таких обставин, суд робить висновок, що запит ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 20.12.2012 року №14470/10/22-10/131 про надання документів до перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Галицькі інвестиції», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент», ПП «Один два три» за весь період взаєморозрахунків, складений податковим органом з порушенням приписів абз.1 і 2 п.п.73.3.1 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, що в силу абз.5 цієї ж статті звільняє платника податків від обов'язку надання відповіді.

Разом з цим, матеріалами справи було підтверджено той факт, що позивач не ухилявся від відповіді на вказаний запит, про що свідчить направлена податковому органу відповідь на вказаний запит, з якої вбачається, що платником податків було тимчасово відмовлено у його задоволенні, в зв'язку з тим, що такий запит складений із порушенням вимог Податкового Кодексу України та роз'яснено в чому полягають ці порушення.

Щодо посилань представника позивача на той факт, що приймаючи оскаржуваний наказ про призначення перевірки, відповідачем фактично призначено повторну перевірку за «період взаєморозрахунків», який охоплено в ході попередньої планової перевірки, проведеної ДПІ у Сихівському районі м.Львова за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, то слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цьому, а тому судом і досліджувались.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення (наказу), у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення про проведення позапланової виїзної перевірки було прийнято податковим органом за відсутності передбачених законом підстав. Відповідно, наказ №135 від 14 серпня 2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Шувар-продукт» ТзОВ «Шувар» - винесений всупереч вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу заявленої позивачем вимоги про визнання протиправним та скасування направлення на перевірку від 14.08.2013 року №116, то суд приходить до переконання, що ДП «Шувар-продукт» ТзОВ «Шувар» обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

У даному випадку позивач оскаржує направлення на проведення перевірки, який не є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки має владну управлінську функцію лише для конкретної посадової особи органу державної влади, зокрема, щодо направлення саме цієї особи здійснити перевірку відповідно до її функціональних повноважень. Саме по собі направлення, без проведення перевірки, без прийняття рішень за результатами перевірки не породжують для позивача юридичних наслідків, які б порушували його права та законні інтереси.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити.

Отже, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, згідно ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 128, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 14.08.2013 року №135 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Шувар-продукт» ТзОВ «Шувар» (ЄДРПОУ 30337873)».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Шувар-продукт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар» частину витрат по сплаті судового збору у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09 вересня 2013 року.