Постанова № 33379578, 05.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 вересня 2013 р. № 820/6258/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Каряки С.Г.,

представників сторін:

позивача - Барішевського О.В.,

відповідача - Іщук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Харківській області № 0000042200 від 16.07.2013 року, № 0000052200 від 16.07.2013 року та № 0000062200 від 16.07.2013 року .

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно включав суми податку на додану вартість до податкового кредиту та правомірно формував витрати за перевіряємий період, реальність правочинів між ним та його контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, у зв"язку з чим висновки акту перевірки не відповідають дійсності а податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі даного акту підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у повному обсязі, пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки між позивачем та його контрагентом відсутній факт реального вчинення господарських операцій за спірний період.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма", пройшло встановлену процедуру державної реєстрації та отримало свідоцтво про державну реєстрацію №214721020000000556 від 29.06.2011 р., що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Перебуває на податковому обліку в Чугуївської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області з 30.06.2011 року за № 40. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.11.2011 року № 200006705 зареєстрований як платник ПДВ з 01.10.2011року.

Судом встановлено, що фахівцями Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі направлення від 14.06.2013 року № 226, наказу від 14.06.2013 року № 297 , згідно з п. 78.1.11 п.78.1. ст..78. ст..82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" з питань взаємовідносин з ТОВ «Текоілресурс» за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року, за результатами якої було складено акт № 4/20-29-22/37525412 від 02.07.2013 року про результати позапланової перевірки ТОВ "Граківські комбікорма" з питань взаємовідносин з ТОВ «Текоілресупс» за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року.

Висновками зазначеного акту перевірки встановлено порушення: п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п. 138.1.1 п..1 38.1,п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №27 55-VI зі змінами та доповненнями в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 48540 грн., у т.ч. за З квартал 2012 року у сумі 148540 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено: заниження податку на додану вартість на суму 5642,0 грн. у т.ч. за серпень 2012 року на суму 5642,0 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 7862,0 грн. у т.ч. за жовтень 2012 року в сумі 7862,0 грн.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем винесене податкове повідомлення № 0000042200 від 16.07.2013 року яким ТОВ «Граківські комбікорма» було зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 148540,00 гривень; № 0000052200 від 16.07.2013 року яким ТОВ «Граківські комбікорма» було визначено зобов'язання з ПДВ в розмірі 8463,00грн. в т. ч. штрафна (фінансова) санкція - 2821,00грн.; № 0000062200 від 16.07.2013 року - яким ТОВ «Граківські комбікорма» було зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 7862,00 гривні.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначено, що завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 148540,00грн., у т.ч. за 3 квартал 2012 року у сумі 148540,00грн., заниження податку на додану вартість на суму 5642,00грн., у т.ч. за серпень 2012 року на суму 5642,00грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 7862,00грн. у т.ч. за жовтень 2012 року в сумі 7862,00грн., пов'язане з неправомірним віднесенням ТОВ «Граківські комбікорма» до складу собівартості реалізованих товарів (робіт,послуг) вартість придбаної у ТОВ «Текоілресурс» сировини у сумі 67518,00грн., у т.ч. за З квартал 2012р. у сумі 67518,00грн., включенням до податкового кредиту суми в розмірі 13504,00грн. у т.ч. за серпень 2012 року в сумі 5642,00грн., за жовтень 2012 року в сумі 7862,00грн. за не реальними та не підтвердженими документально господарськими операціями з ТОВ «Текоілресурс», що призвело до порушення ТОВ «Граківські комбікорма» п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд з такими висновками Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України. Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням наведених норм суд зазначає, що визначальною ознакою валових витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Між ТОВ «Граківські комбікорма» та ТОВ «Текоілресурс» було укладено договір № 060212 від 06.02.2012р. на постачання соєвої макухи (сиродавленої) та олії соєвої.

На виконання умов договору ТОВ «Текоілресурс» відвантажено на адресу ТОВ «Граківські комбікорма» товар на загальну суму 617301,98 грн. та виписано відповідні видаткові накладні з лютого по серпень 2012р.; податкові накладні з лютого по серпень 2012р.; транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними з лютого по серпень 2012р.; платіжні доручення свідчать про оплату за товар, поставлений з боку ТОВ «Текоілресурс».

Відповідно до статуту ТОВ «Граківські комбікорма» одним з основних видів діяльності позивача є виробництво готових кормів для тварин, що також підтверджується довідкою Головного управління статистики у Харківській області.

Отже, в межах статутної діяльності позивачем товар - соєву макуху та олію соєву, що було придбано у ТОВ «Текоілресурс», в подальшому було використано у виробничому процесі із виготовлення комбікормів для тварин.

Підтвердженням використання сировини позивачем - ТОВ «Граківські комбікорма» при виготовленні комбікормів є рецепти на готову продукцію, затверджені підприємством - виробником та довідки про вироблення комбікормів і використання сировини на комбікормовому заводі за формою № 114.

Готову продукцію - комбікорм для тварин, який було виготовлено із соєвої макухи та олії соєвої, придбаних у ТОВ «Текоілресурс», позивачем було реалізовано згідно до договорів поставки СТОВ «Старовірівський птахокомплекс», СТОВ «АГРОТРОН», ТОВ «ТВК «Слобода».

Реалізація готової продукції - комбікормів за вказаними договорами підтверджується договорами з покупцями, видатковими накладними та банківськими виписками, які свідчать про оплату на користь ТОВ «Граківські комбікорма» вартості цих комбікормів (копії договорів поставки, видаткових накладних та банківських виписок).

Таким чином, у ТОВ «Граківські комбікорма» в наявності є всі первинні документи, які підтверджують використання придбаного у ТОВ «Текоілресурс» товару у господарській діяльності, а отже висновки податкової інспекції щодо не реальності господарських операцій з придбання вказаного товару є необгрунтованими та не законними.

Належним чином засвідчені копії вищезазначених договорів та первинних документів бухгалтерського та податкового обліку досліджені в судовому та долучені до матеріалів справи.

З цього приводу суд зазначає, що положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За приписами Порядку результати документальних перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта, який є носієм доказової інформації та має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства. Порядком визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення. Вказане дозволяє стверджувати, що будь-який висновок акта перевірки органу державної податкової служби щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником податків зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Натомість, акт перевірки № 4/20-29-22/37525412 від 02.07.2013, складений відповідачем, вказаним вимогам Порядку не відповідає. Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за угодами з контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача з його контрагентом чи про несумісність предметів угод з напрямом господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма". Суд зазначає, що висновки Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується виключно на судженнях про фіктивність діяльності ТОВ «Текоілресурс» та актів перевірок та неможливість проведення щодо нього зустрічних звірок. В зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки позивача не зазначено жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Товариство з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в ст. 83 Податкового кодексу України наведено матеріали, що є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка. З цих підстав суд дійшов висновку, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма".

За встановлених в ході судового розгляду обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, інші доводи заперечень відповідача на висновки суду не впливають.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за змістом яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності такого платника податків свідчать про заниження зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Натомість, з досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутність факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Висновки відповідача викладені в акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених в ході судового розгляду обставин суд дійшов висновку про невідповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, що дає суду підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних правових актів індивідуальної дії.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000042200 від 16.07.2013 року, № 0000052200 від 16.07.2013 року та № 0000062200 від 16.07.2013 року .

Стягнути з Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" (адреса: 63500, Харківська область, с.м.т. Чкаловське, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 37525412) 1648 (одна тисяча шістсот сорок вісім) грн. 65 коп. витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2013 року.

Суддя Панов М.М.