Постанова № 33379522, 05.09.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Справа № 803/1824/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представника позивача Ємчика Р. І.,

представника відповідача Кузьменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» (далі - ТзОВ «Вест Ойл Груп», позивач) звернулось з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ Міндоходів, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032201 від 20.06.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів в ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Вест Ойл Груп» з питань дотримання вимог податкового за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року податковим органом зроблено висновок про те, що товариством завищено податковий кредит за жовтень 2010 року на суму ПДВ - 338858,83 грн., в результаті чого ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками жовтня 2010 року, занижений на суму 338858,83 грн., чим порушено ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України). На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 20.06.2012 року № 0000032201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 423573,75 грн., за основним платежем - 338859,00 грн., за штрафними санкціями 84714,75 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм податкового законодавства та не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Зазначає, що підприємством укладено договір підряду № 0305 від 03.05.2010 року з TзOB «ВСК Геос» на будівництво АЗС. Генпідрядник виконав умови договору про, що свідчать акти виконаних робіт. Перевіряючими при використанні терміну «нікчемний правочин», не звернуто уваги на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі. Вказані перевіряючими «ознаки нікчемності», як то відсутність у TзOB «ВСК Геос» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, не є і не можуть бути підставами визнання укладених правочинів недійсними (нікчемними). Жодним Законом не передбачено право органів державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вважає, що висновок перевіряючих щодо нікчемності правочинів укладених між ТзОВ «Вест Ойл Груп» та TзOB «ВСК Геос» є необґрунтованим та безпідставним, означені правочини укладені сторонами з дотриманням усіх загальних вимог, необхідних для чинності правочину (належним чином підписані обома сторонами, мають двосторонній зобовязувальний характер тощо), спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання за даними договорами).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав наведених у позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнала повністю, в усних поясненнях та наданих суду письмових запереченнях посилається на те, що перевіркою встановлено, що позивачем завищено податковий кредит за жовтень 2010 року на суму ПДВ - 338853,83 грн., в результаті чого ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками жовтня 2010 року, занижений на суму 338858,83 грн. В ході перевірки не підтверджено виконання будівництва АЗС генпідрядником, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «ВСК Геос» та підрядником ТзОВ «Вест Ойл Груп» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. .І, 2 ст.215, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовної вимоги.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовна вимога є підставною та підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ТзОВ «Вест Ойл Груп», згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 658142, зареєстроване як юридична особа, та з 08.08.2006 року знаходиться на обліку в органах державної податкової служби, відповідно до довідки Луцької ОДПІ № 618.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.08.2006 року № 02613760 серії НБ144493, виданого Луцькою ОДПІ, індивідуальний податковий номер - 345243203181, ТзОВ «Вест Ойл Груп» здійснює види діяльності за КВЕД: організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, здавання в оренду власного нерухомого майна, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу.

В період з 23.04.2012 року по 07.06.2012 року Луцькою ОДПІ на підставі пункту 75.1 статті 75, статті 77 ПК України, та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2012 року проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки 14.06.2012 року Луцькою ОДПІ складено акт № 1938/22-1/34524327 в якому зазначено, що в ході перевірки не підтверджено виконання будівництва АЗС генпідрядником, що свідчить про те, що правочини між ТзОВ «ВСК Геос» та підрядником ТзОВ «Вест Ойл Груп» здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підставі вищевказаного акту 20.06.2012 року Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000032201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 423573,75 грн., за основним платежем - 338859,00 грн., за штрафними санкціями 84714,75 грн.

В судовому засіданні встановлено, що між ТзОВ «Вест Ойл Груп» (замовник) та ТзОВ «ВСК Геос» (підрядник) укладено договір підряду № 0305 від 03.05.2010 року, згідно з яким ТзОВ «ВСК Геос» зобов'язалось виконати комплекс будівельних робіт на АЗС розташованих в Рівненській області.

Згідно п.1.6 вищевказаного договору акти форми КБ-2а та КБ-3 являються актами прийняття Замовником певного етапу робіт виконаного за звітний місяць, після їх підписання відповідальність за збереження результатів роботи не переходить до Замовника.

Виконані роботи підтверджені довідками про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма 3 КБ-3) за липень 2010 року на загальну суму 2033153,00 грн.

Також підрядником виписано податкову накладну № 30766 від 30.07.2010 року на загальну суму 2033153 грн., в тому числі ПДВ на суму 338858,83 грн.

Як вбачається із даної податкової накладної вона містить реквізити про назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; підставу господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від постачальника та від отримувача.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

На думку суду, вказана накладна оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Правильність заповнення вищевказаної накладної не оспорюється відповідачем.

Спірні правовідносини на час віднесення позивачем суми 338858,83 грн. до податкового кредиту з ПДВ в жовтні 2010 року, регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, хоча в акті перевірки № 1938/22-1/34524327 від 14.06.2012 року та податковому-повідомленні рішенні від 20.06.2012 року № 0000032201 Луцькою ОДПІ зроблено посилання на порушення позивачем Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період проведення перевірки), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість» визначав, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що фактичним видом діяльності позивача є організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, оптова торгівля паливом, здавання в оренду власного нерухомого майна, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу.

20.01.2012 року на адресу Луцької ОДПІ надійшов акт № 135/23-3/36756148 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TзOB «ВСК Геос», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2010 року по 31.05.2011 року». В даному акті встановлено відсутність реальної можливості надання послуг від TзOB «ВСК Геос» по будівництву АЗС. В ході перевірки встановлено, що за період з 01.05.10 по 31.05.11 ТзОВ «ВСК Геос» у 2010 році декларувало доходи, а у 2011 році не декларувало доходи, отримані від продажу товарів (робіт, послуг). Остання подана декларація з податку на прибуток подана до ДПІ у Печерському районі м. Києва за 2010 рік. У 2011 році декларації з податку на прибуток не подавались.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності правочину, з огляду на таке.

Зокрема, наявність виявлених порушень у контрагента з якими мало справу ТзОВ «Вест Ойл Груп» по ланцюгу надання послуг, не може свідчити про нікчемність угоди укладеної між позивачем та TзOB «ВСК Геос» , з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України (ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 ПК України не надано повноважень органам державної податкової служби України щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Податковий орган не вправі посилатися на частину п'яту статті 203, статті 215, 228 ЦК України при застосуванні наслідків, визначених податковим законодавством, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку, а інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним, виходячи із загальних засад судочинства.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Такі обставини можуть бути доведені судовими рішеннями в кримінальному провадженні.

На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та TзOB «ВСК Геос» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт здійснення робіт підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копією податкової накладної № 30766 від 30.07.2010 року, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2010 року.

По-перше, в судовому засіданні позивачем доведено фактичність проведеної господарської операції та правомірності включення сум до податкового кредиту.

По-друге, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що укладений між позивачем та TзOB «ВСК Геос» договір підряду угода від 03.05.2010 року порушує публічний порядок та є нікчемною, а саме був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається із підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом вказаної норми податковий кредит вважаються сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Таким чином, по операціях надання послуг TзOB «ВСК Геос» не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків.

Не заслуговує на увагу посилання позивача на те, що керівник TзOB «ВСК Геос» Матвієнко О.В. в своїх поясненнях наданих податковій міліції пояснив, що ніколи не складав та не підписував: податкових декларацій, договорів, податкових накладних та інших документів, оскільки висновків почеркознавчої експертизи про те, що договір підряду № 0305 від 03.05.2010 року та податкова накладна № 30766 від 30.07.2010 року підписані не Матвієнко О.В. податковим органом суду не надано.

Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи TзOB «ВСК Геос», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства TзOB «ВСК Геос» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач.

Можливі порушення контрагентом TзOB «ВСК Геос» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що у TзOB «ВСК Геос» чисельність працюючих осіб складає 1 особу, і тому відповідно підприємство не мало можливості надавати послуги по комплексу будівельних робіт на АЗС. Даний висновок податковим органом зроблено на підставі акту перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки з TзOB «ВСК Геос», який за місцем реєстрації відсутній. Будь-яких доказів про те, що такі роботи не могли здійснюватись генпідрядником, відповідачем не надано.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем, Луцькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області, не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000032201 від 20.06.2012 року, в свою чергу, позивач довів правомірність визначення в декларації за жовтень 2010 року податкового кредиту на суму ПДВ - 338858, 83 грн., суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - ТзОВ «Вест Ойл Груп» судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2891 від 16 серпня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 3,11,17,71,94,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0000032201 від 20.06.2012 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» 2294,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 10 вересня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський