Рішення № 33379338, 29.01.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1806/10812/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Корольова Галина ЮріївнаНомер провадження 22-ц/788/260/13 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю., Шевченка В. А.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми,

про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, який обґрунтував його тим, що 29 років працював в шкідливих умовах праці при відсутності індивідуальних засобів захисту з вини роботодавця та відсутності контролю за належними умовами праці з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, внаслідок чого отримав професійне захворювання та 55% втрати працездатності. Вважає, що внаслідок отриманого професійного захворювання та втрати працездатності відповідачем завдана моральна шкода, яку позивач оцінив у 30 мінімальних заробітних плат.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (далі - ПАТ «СМНВО ім. Фрунзе») на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 9000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «СМНВО ім. Фрунзе», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що обов'язок компенсувати моральну шкоду внаслідок встановлення стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням відповідно до вимог чинного станом на 21.03.2005 року законодавства покладається на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми (далі - Фонд).

Заслухавши пояснення представника відповідача Гоч В.М., який підтримав скаргу з мотивів в ній викладених, позивача ОСОБА_3, який заперечив проти її задоволення, представника третьої особи Сая С.В., який попросив задовольнити скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 21.09.1972 року по 06.08.2010 рік перебував у трудових відносинах з ПАТ «СМНВО ім. Фрунзе».

З 1973 року позивач працював фрезерувальником цеху №25, слюсарем цеху №56, котельником цеху №30 та котельником УМН СОО, а з 01.05.2003 року працював на посаді слюсаря з механоскладальних робіт 5 розряду управління монтажу, налагодження та сервісного обслуговування обладнанні на ПАТ «СМНВО ім. Фрунзе».

Під час обстеження в 2003 році в клініці Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного інституту ОСОБА_3 встановлено у виді основного діагнозу: нейросенсорна туговухість III-IV ст. професійного характеру з сукупним діагнозом : вегетативно - судинна дистонія змішаного типу, відражена астено-невротичним синдромом: шийно-грудний остеохондроз хребта з алгічним синдромом та направлено повідомлення про професійне захворювання форми П-3, на підставі якого комісією проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання позивача, за результатами якого складено акт розслідування за формою П-4 від 26.02.2003 року №23 і встановлено професійне захворювання у виді у виді основного діагнозу: нейросенсорна туговухість III - IV ст. професійного характеру та сукупного діагнозу : вегетативно- судинна дистанія змішаного типу,виражена астено - невротичним синдромом: шийно-грудний остеохондроз хребта з алгічним синдромом.

Причиною професійного захворювання, встановленого позивачу є робота протягом тривалого часу в умовах впливу виробничого рівня шуму, пилу в значеннях, які перевищують допустиму норму вібрації в межах ПДУ.

У результаті роботи в неналежних умовах за первинним актом огляду ВТЕК від 21.04.2003 року ОСОБА_3 встановлено 20% втрати працездатності внаслідок професійного захворювання.

21.03.2005 року позивач пройшов повторний огляд спеціалізованою фтізіатричною МСЕК і за актом огляду від 21.03.2005 року ОСОБА_3 встановлено 25% втрати працездатності внаслідок професійного захворювання.

При повторному огляді клінікою НДІ гігієни праці і профзахворювань ХНМУ згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання №14 від 20.02.2008 року встановлено професійне захворювання у виді основного діагнозу: ХОЗЛ пилової етиоології II ст. в фазі загострення. Емфізема легенів II ст. ЛНII ст. Захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість з значним ступенем порушення слуху (IV ст.) профхарактеру та сукупного діагнозу ІБС, атеросклеротичний кардіосклероз. Гипертонічна хвороба II ст. СН І-ІІ ст. Пресбіопія, гіпертонічна ангіопатія сітківки. Вазомоторна енцефалопатія з астено-невротичним синдромом. РОХП з полірадикулярним синдромом. 2-х сторонній плече-лопатковий періартрит з контрактурою в плечевих суглобах ДОА колінних суглобів. Причиною професійного захворювання, встановленого позивачу є робота в умовах підвищеного рівня шуму, пилу, загазованості.

У 2006 році позивач пройшов повторний огляд спеціалізованою фтізіатричною МСЕК і за повторним актом огляду МСЕК від 03.04.2006 року ОСОБА_3 підтверджено 25% втрати працездатності.

08.04.2008 року позивач пройшов повторний огляд спеціалізованою фтізіатричною МСЕК, за якою актом огляду встановлено 55% (в тому числі 30% первинно за ХОБ, туговухість - 25%) втрати працездатності та визначено третю групи інвалідності.

Повторним оглядом спеціалізованою фтізіатричною МСЕК актом огляду від 15.04.2009 року ОСОБА_3 підтверджено 55 % втрати працездатності та третю групу інвалідності.

Під час встановлення втрати працездатності та групи інвалідності позивач постійно звертався за допомогою до лікарів з приводу хронічного захворювання, що підтверджується витягом з історії хвороби НДІ гігієни праці і профзахворювань ХНМУ №205, де позивач перебував з 03.02.2003 року по 13.02.2003 рік, витягом з хвороби за № 08-06/115, за №1905, де позивач перебував з 01.12.2003 року по 17.12.2003 рік, витягом з хвороби за №205, де позивач перебував з 18.01.2005 року по 02.02.2005 рік, витягом з хвороби за №08-06/149, де позивач перебував з 23.01.2006 року по 09.02.2006 рік, витягом з історії хвороби №08-06/351, де позивач перебував з 19.02.2007 року по 09.03.2007 рік, витягом з історії хвороби за №08-06/392, де позивач перебував з 16.02.2009 року по 12.03.2009 рік у зв'язку з професійним захворюванням.

При останньому огляді МСЕК від 13.04.2011 року ОСОБА_3 підтвердилася 3 група інвалідності і 55% втрати професійної працездатності.

Вказані обставини вірно встановлені судом першої інстанції та підтверджені належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду у частині порушення права позивача на безпечні умови праці, внаслідок чого у нього виникло професійне захворювання, що спричинило йому душевні страждання в зв'язку зі значним погіршенням стану здоров'я, та, як наслідок, завдання йому моральних страждань.

Проте висновок суду про стягнення завданої позивачу шкоди з ПАТ «СМНВО ім. Фрунзе» не ґрунтується на нормах права та встановлених у справі обставинах.

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пп.1 - 1-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII "Про охорону праці" (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року N 229-IV), КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Як вбачається з матеріалів справи, право позивача на відшкодування йому моральної шкоди виникло з моменту встановлення вперше факту стійкої втрати працездатності, тобто з 21.04.2003 року, тому до правовідносин, що склались між сторонами, відповідно до ч.2 ст.5 ЦК України, необхідно застосовувати закон, що діяв на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до пп. "е" п.1 ч.1 ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-XIV у редакції станом на 03.04.2003 року, у разі настання страхового випадку, Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку виплатити грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Прийняття Законами України Про державний бюджет України на 2006, 2007, 2008 років норм, якими зупинено дію абзацу 4 ст.1 відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, пп."е" п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.28 та ч.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", не поширюється на правовідносини, які виникли до їх прийняття.

Таким чином суд, ухвалюючи рішення, зробив помилковий висновок щодо необхідності застосування положень вказаного Закону, які діяли на момент встановлення позивачу 55% стійкої втрати працездатності, тобто 08.04.2008 року, у зв'язку з тим, що позивач, на момент виникнення у нього права звернення до суду (21.04.2003 року), до суду не звертався та страхових виплат не отримував.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3, тому рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2012 року у даній справі скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -