Ухвала суду № 33379301, 19.02.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1806/3746/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - КатричНомер провадження 22-ц/788/236/13 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 53

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю., Шевченка В. А.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Південна залізниця» в особі Сумської вагонної дільниці

на рішення Ковпаківського районного суду Сумської області від 13 грудня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Південна залізниця»

про визнання незаконними дій і порушення трудових прав,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду Сумської області від 13 грудня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконним відсторонення ОСОБА_2 від посади начальника поїзда 1 категорії (групи) «Суми-Москва» і переведення на посаду начальника поїзда «Суми-Київ» з 01.06.2011 року по 01.07.2011 року в зв'язку з суттєвим порушенням умов праці.

Зобов'язано Державне підприємство «Південна Залізниця» виплатити ОСОБА_2 фактичну різницю у заробітній платі за червень 2011 року по посадам начальника поїзда «Суми-Москва» та «Суми-Київ».

Визнано частково незаконним та скасувано наказ начальника Сумської вагонної дільниці Букіна О.П. від 14.07.2011 року №69 та наказ №73 від 29.07.2011 року в частині оголошення догани ОСОБА_2 за порушення п.4.5 Інструкції начальника пасажирського поїзду, що виразилося у послабленні контролю за роботою поїзної бригади на шляху прямування.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Південна залізниця» в особі Сумської вагонної дільниці (далі - ДП «Південна залізниця»), посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що висновок суду першої інстанції про переведення позивачки є помилковим та необґрунтованим, оскільки позивачці на підставі ч.2 ст.32 КЗпП України доручено роботу на іншому механізмі (агрегаті) у межах спеціальності, кваліфікації та посади, обумовленої трудовим договором, тобто її переміщено на інше робоче місце. Не відповідають дійсним обставинам висновки суду щодо різниці у заробітній платі позивачки, які спростовуються штатним розписом та особистою карткою ОСОБА_2 про нарахування їй заробітної плати. Вказує, що наказом №262 від 01.06.2011 року не вирішувалося питання роботи позивачки на іншому поїзді, а виданий він у зв'язку з введенням в дію нового класифікатора професій та введення автоматизованого відбору працівників для обслуговування пасажирських поїздів. Рішення про використання позивачки на іншому поїзді прийняте у зв'язку з чисельними порушеннями митних правил поїзною бригадою під її керівництвом. Скасовуючи наказ про оголошення позивачці догани суд не врахував вимог ч.1 ст.151 КЗпП України.

Заслухавши пояснення представника ДП «Південна залізниця» - Конєва О.М., який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених, пояснення представника позивача ОСОБА_5, який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 була переведена, а не переміщена на іншу роботу, оскільки для неї змінилися істотні умови праці, тому відстороненням від посади начальника поїзда 1 категорії (групи) «Суми-Москва» порушені її права. Відповідачем не доведено факту послаблення позивачкою контролю за роботою поїзної бригади на шляху прямування поїзду. Крім того відповідачем порушено вимоги ст.149 КЗпП України при застосуванні адміністративного стягнення у виді оголошення догани.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивачки в частині зняття її з посади начальника скорого міжнародного поїзда «Харків-Суми-Москва-Суми-Харків» і призначення начальником поїзда сполученням «Суми-Луганськ-Суми» з 01.10.2011 року, суд виходив з того, що поїзні бригади формувала автоматизована система, наказ про введення цієї системи є чинним, у даній справі не оскаржується та з ним позивачка була ознайомлена. ОСОБА_2 належними доказами не спростувала доводи відповідача про порушення нею п.4.10 Інструкції начальника пасажирського поїзда.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 03.07.2006 року переведена на посаду начальника поїзда 1 категорії резерву провідників ДП «Південна Залізниця» (а.с. 20-21).

01.06.2011 року вона була в усній формі відсторонена від займаної посади начальника поїзда 1 категорії «Суми - Москва» і переведена на поїзд «Суми-Київ».

01.06.2011 року виданий наказ №262 «Про зміни в організації виробництва та праці Сумської вагонної дільниці та переведення окремих категорій працівників на посаду начальника пасажирського поїзда» (а.с.176) та в той же день листом за вихідним №1394 ОСОБА_2 попереджено про введення в дію нового класифікатора професій ДК 003:2010 та зміну істотних умов праці, які будуть здійснені через 2 місяці (а.с.34).

Доказів належного повідомлення позивачки про зміну в організації умов праці матеріали справ не містять.

Наказом Укрзалізниці №185-Ц від 11.05.2011 року затверджено «Порядок використання автоматизованої системи відбору кандидатів на вакантні робочі посади», який введено в дію з 01.07.2011 року (а.с.90-100). Цей наказ діяв станом на 01.10.2011 року, є чинним і в установленому законом порядку не скасований.

Місцевим судом також встановлено, що позивачка з цим наказом була ознайомлена.

За таких обставин, призначення позивачки начальником поїзда дальнього сполучення «Суми -Луганськ - Суми» з 01.10 2011 року відбулося згідно з діючим наказом Укрзалізниці №85-Ц від 11.05.2011 року.

Наказами начальника Сумської вагонної дільниці Букіна О.П. від 14.07.2011 р. №69 та №73 від 29.07.2011 p. за порушення п.4.5 Інструкції начальнику пасажирського поїзда №0003 (послаблення контролю за роботою поїзної бригади на шляху прямування), п.4.10 Інструкції (недотриманні проведення обходу вагону по затвердженому графіку керівництвом підприємства), п.1.6.4 Інструкції (нездійснення відмітки у маршрутному листі про відсутність провідника на частині шляху прямування), п.6.5 Інструкції (нездійснення повідомлення начальника резерву провідників про результати рейсу) начальнику пасажирського поїзда ОСОБА_2 оголошено догани (а.с.35-37, 57).

Зі змісту наказу №69 від 14.07.2011 року вбачається, що 12.07.2011 року на дільниці «Путивль-Суми» перевіряючі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснили перевірку поїзда №118 сполученням «Суми - Mocквa» та виявили ряд недоліків у роботі провідників, в тому числі начальника поїзда ОСОБА_2 За результатами перевірки була проведена оперативна нарада, яка постановила оголосити позивачці догану відповідно до вимог ст.147 КЗпП України.

У наказі №73 від 29.07.2011 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2» вказано, що до Сумської вагонної дільниці надійшла інформація про порушення провідником штабного вагону ОСОБА_8 16.07.2011 року митних правил поїзда сполученням «Суми-Москва-Харків», за наслідками чого була проведена оперативна нарада, на якій було прийняте рішення про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

З огляду на вимоги ст.10 ЦПК України саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарних проступків.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення п.4.5 Інструкції начальнику пасажирського поїзда №0003 (послаблення контролю за роботою поїзної бригади на шляху прямування) було застосоване до позивачки із порушенням порядку передбаченого для його застосування, оскільки відповідач не зажадав від позивачки пояснень щодо причин невиконання покладених Інструкцією завдань, доказів порушення позивачкою зазначених вимог Інструкції відповідачем також не надано. Крім того, ОСОБА_2 у своїй роботі не допустила таких порушень трудової дисципліни (ст. 139 КЗпП України), які б давали підстави для застосування щодо неї стягнення, визначеного ст. 147 КЗпП України.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.2 ст.32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

З роз'яснень, викладених в п.31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" вбачається, що не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.

З огляду на вище зазначене зміна істотних умов праці стосується випадків зміни систем та розмірів оплати праці, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад без зміни трудової функції тощо, тобто змін, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.

З огляду на вказані вимоги закону та встановлені місцевим судом обставини, які ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_2 фактично була переведена на іншу роботу, для неї змінився режим роботи, оплата, тобто змінилися істотні умови праці.

Доводи заявника апеляційної скарги в частині того, що оклад позивачки не змінювався на увагу не заслуговують, оскільки відповідачем не спростовано, що заробітна плата ОСОБА_2, яка, крім окладу, складається також і з інших надбавок, після переведення її на поїзд внутрішньодержавного сполучення вцілому не змінилася.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч.1 ст.212 ЦПК України, дослідив усі наявні у справі докази, дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному й безпосередньому їх дослідженні та прийшов до правильного висновку, що звільнення позивача є незаконним і обґрунтовано захистив його права.

Доводи апеляційної скарги свого підтвердження у суді апеляційної інстанції не знайшли, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Південна залізниця» в особі Сумської вагонної дільниці відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду Сумської області від 13 грудня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя Л.І.Семеній