Вирок № 33379204, 10.09.2013, Кодимський районний суд Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області

_________________

Справа №503/443/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2013 року м.Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Сопільняка О.М.

при секретарі Вдовиченко В.О.

з участю прокурора Шевчука В.В.

представника потерпілої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодимі Одеської області кримінальне провадження №12012170110000186, внесене 26 листопада 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, по звинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Рибниця р.Молдова, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, працездатного, непрацюючого, одруженого, утримує малолітню дитину, не судимого (судимість відповідно до ст.89 КК України погашена),

- у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті ст.286 КК України

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 12 листопада 2012 року о 16 годині 30 хв., керуючи на законних підставах технічно несправним автомобілем марки «ВАЗ-21043» державний номерний знак НОМЕР_4, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого 24 жовтня 2008 року РЕВ №2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, на праві приватної власності належить ОСОБА_4, грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, зокрема, вимоги п.п.2.9 «а», згідно з яким водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп»яніння; п.2.3 «а», згідно з яким водіїй перед виїздом повинен перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу; п.2.3 «б», згідно з яким водій для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі; п.п.12.1 та 12.3, згідно з якими під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, а у випадку виникнення небезпеки для руху - негайно прийняти міри для зменшення швидкості транспортного засобу та безпечного для інших учасників дорожнього руху об'їзду перешкоди; п.12.4 та 12.9 «б», згідно з якими в населених пунктах дозволяється рух зі швидкістю не більше 60 км/год.; п.31.1, 31.3-31.4, згідно з якими забороняється рух транспортним засобом, переобладнаним з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, які стосуються безпеки дорожнього руху, з несправностями гальмівної та рульової системи, з порушенням правил встановлення шин, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, рухаючись в АДРЕСА_2 зі швидкістю 70-72 км/год. в умовах обмеженої видимості, без наявності посвідчення водія на право керування транспортними засобами та без достатніх навиків керування транспортним засобом, не був уважним, належним чином не слідкував за дорожньою обстановкою, перевищив допустиму швидкість руху, відволікся від керування транспортним засобом, позбавивши себе можливості слідкувати за дорогою, внаслідок чого не відреагував на появу перешкоди на проїзній частині та в районі будинку АДРЕСА_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка перетинала проїзну частину АДРЕСА_2 справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

В результаті наїзду потерпілій ОСОБА_5 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №215 від 08 лютого 2013 року були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритих переломів велико - та малогомілкових кісток обох гомілок у верхній третині, а також забиті рвані рани у верхніх третинах обох гомілок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у вчиненні інкримінованого злочину визнав, у вчиненому покаявся та пояснив, що дійсно 12 листопада 2012 року біля 16 год.30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння керував власним автомобілем «ВАЗ-21043» та рухаючись в АДРЕСА_2 не замітив пішохода ОСОБА_5, в результаті чого здійснив на неї наїзд. Винним себе у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнав повністю, з обставинами та механізмом ДТП, викладеними в обвинувальному акті, зокрема щодо керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, перевищення швидкості руху, технічного стану автомобіля, погодився повністю та беззаперечно, причиною ДТП вважає те, що він відволікся від дороги та своєчасно не замітив появи пішохода і не зумів на це зреагувати. За цей час через важке майнове становище сплатив потерпілій ОСОБА_5 ліше 2500 грн.

Окрім, зазначених визнавальних свідчень обвинуваченого ОСОБА_3 щодо обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, які ретельно проаналізовані судом та співставлені зі всіма наявними у справі доказами, відтак визнаються судом правдивими і, як належний та допустимий доказ, покладаються в основу його звинувачення, його вина у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується наступними доказами:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 листопада 2012 року - ділянки АДРЕСА_2, в ході якого на проїзній частині дороги був виявлений автомобіль ВАЗ-21043 державний номерний знак НОМЕР_4 з пошкодженнями передньої правої частини;

- свідченнями потерпілої ОСОБА_5, наданих нею в ході досудового розслідування кримінального провадження, про те, що 12 листопада 2012 року біля 16 години, під час переходу АДРЕСА_2, на неї здійснив наїзд автомобіль, внаслідок чого їй були спричинені тілесні пошкодження. В судовому засіданні представник потерпілої - адвокат ОСОБА_1 наполіг на призначенні ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки він систематично порушував вимоги Правил дорожнього руху України, на момент ДТП перебував у стані алкогольного сп"яніння, спричинив потерпілій ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, через які вона до цього часу не може рухатись, не відшкодував завдані їй збитки;

- висновком судово-медичної експертизи №215 від 08 лютого 2013 року, згідно з яким внаслідок наїзду потерпілій ОСОБА_5 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритих переломів велико - та малогомілкових кісток обох гомілок у верхній третині, а також забиті рвані рани у верхніх третинах обох гомілок;

- свідченнями свідка ОСОБА_7 про те, що 12 листопада 2012 року біля 16 години 30 хв. напроти їх будинку в с.Пиріжна Кодимського району під час переходу вулиці на його дружину ОСОБА_5 був здійснений наїзд автомобілем ВАЗ-2104 під керуванням ОСОБА_3;

- висновками судових автотехнічних експертиз №12/164 від 20 грудня 2012 року та №185 від 17 січня 2013 року, згідно з якими автомобіль «ВАЗ-21043» державний номерний знак НОМЕР_4 на момент ДТП перебував у технічно несправному стані, зокрема мав порушенням правил встановлення шин, з технічно несправною гальмівною та рульовою системами, які (несправності) привели до зниження ефективності гальмування та керування транспортним засобом, однак, за вказаних обставин дозволяли водію ОСОБА_3 змінювати режим і напрямок руху в залежності від власних намірів та від ситуації на дорозі та знижувати швидкість руху, в т.ч. і до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого водій ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити дорожньо-транспортну пригоду;

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №12/164-1 від 20 грудня 2012 року, згідно з яким під час руху автомобіль «ВАЗ-21043» державний номерний знак НОМЕР_4 передньою частиною бампера контактував з тілом пішохода;

- висновком судової автотехнічної експертизи №474 від 05 лютого 2013 року, згідно з яким швидкість руху автомобіля «ВАЗ-21043» державний номерний знак НОМЕР_4 на момент ДТП складала 70-72 км/год., що свідчить про порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, згідно з якими в населених пунктах дозволяється рух зі швидкістю не більше 60 км/год.;

- висновком результатів медичного огляду №45 від 12 листопада 2012 року, згідно з яким ОСОБА_3 на момент ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, згідно з яким забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;

Таким чином, дослідивши та оцінивши всі зібрані у справі докази у своїй сукупності суд визнає доведеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження.

При цьому, суд визнає, що заподіяння потерпілій ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень стало наслідком системного порушенням обвинуваченим ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, при чому ці тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце.

Обираючи вид та розмір кримінального покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину (відповідно до ст.12 КК України злочин є тяжким), вчинення злочину з необережності, суспільно-небезпечні наслідки, спричинені ним, зокрема спричинення потерпілій ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, її каліцтво та неможливість самостійно рухатись; систематичне порушення обвинуваченим вимог Правил дорожнього руху (впрожовж 2009-2012 р.р. девять разів, у т.ч. і тричі за керування транспортом у стані алкогольного сп"яніння), наявність попередньої судимості, яка погашена і не має правового значення, проте характеризує обвинуваченого з негативної сторони, а також враховує відомості про особу обвинуваченого, який за місцем свого проживання характеризується задовільно, одружений, має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2; визнав свою провину; покаявся у вчиненому; частково відшкоудвав завдані потерпілій збитки (в сумі 2500 грн).

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає його розкаяння та активне сприяння розкриттю злочину шляхом дачі послідовних визнавальних свідчень (п.1 ч.1 ст.66 КК України).

Обставиною, що обтяжує його покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння (п.13 ч.1 ст.67 УКК України).

При обранні обвинуваченому ОСОБА_3 виду покарання суд, приймаючи до уваги його каяття, наявність на його утриманні малолітньої дитини, враховуючи його особистість, ставлення до вчиненого та наслідків, які настали, враховуючи позицію потерпілої ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_1, висловлену в судовому засіданні, вважає необхідним призначати йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, встановленої ч.2 ст.286 КК України. Суд вважає таке покарання необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 При цьому, додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_3 не призначається через відсутність у нього такого права (посвідчення на право керування будь-якими транспортними засобами не отримував).

Щодо вирішення цивільного позову у справі.

Відповідно до ст.ст.55,56,61,128,129 КПК України фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, вправі пред'явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.

Так, потерпілою ОСОБА_5 у справі заявлено цивільний позов, в якому вона просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на свою користь 14600 грн.88 коп. витрат на лікування та придбання ліків; 2500 грн. за надану правову допомогу та 25000 грн. за завдану їй моральну шкоду.

Відповідно до ст.1166 та ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Встановлено, що 04 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншурас Груп» був укладений страховий договір - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АВ №1948627, згідно з яким застрахованим транспортним засобом є автомобіль «ВАЗ-21043» державний номерний знак НОМЕР_4.

Відповідно до вимог ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (стартовим відшкодуванням).

За змістом положень Закону Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст.1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка; у разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування, а до субсидіарної відповідальності залучається страховик (абз.2 п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», №4 від 01 березня 2013 року).

В судовому засіданні ОСОБА_3 заявлений потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов визнав частково: в частині відшкодування матеріальних збитків - повністю, в частині - моральних збитків - частково.

У зв'язку з цим, цивільними співвідповідачами у справі в частині пред'явленого позову визнано ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншурас Груп», залучене постановою суду до участі у справі.

Вирішуючи питання про розподіл цивільної відповідальності між обвинуваченим та ПрАТ «Княжа Вієнна Іншурас Груп», суд вважає, що завдану внаслідок ДТП шкоду має відшкодувати саме ОСОБА_3, оскільки страховик через неповідомлення обвинуваченим у встановленому законом порядку про страховий випадок відповідно до Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звільнений від обов'язку відшкодувати завдану шкоду.

Так, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в абз.4 п.16 постанови №4 від 01 березня 2013 року, вказав, що у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

У зв'язку з цим, доведеним є спричинення потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди:

- в сумі 14600 грн.88коп. - витрат, понесених у зв'язку з її лікуванням в медичних закладах, розміщення та утримання в цих закладах, діагностика, лікування, реабілітація, які відповідно до ст.ст.1166,1168,1187,1188 ЦК України та ст.ст.127-129 КПК України підлягають відшкодуванню обвинуваченим ОСОБА_3 При цьому під час судового розгляду ОСОБА_3 сплатив потерпілій 2500 грн. витрат на лікування, тому стягненню в цій частині підлягає 12100 грн.88 коп. (14600.88 - 2500);

- в сумі 2500 грн. - витрати на оплату наданої потерпілій ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_1 правової допомоги, які відповідно до ст.ст.58, ст.118 п.1 ч.1, 120 ч.2, 124,126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3

Ці кошти, у зв'язку з порушенням ОСОБА_3 обов'язку повідомити страховика про настання страхової події, підлягають відшкодуванню саме обвинуваченим.

Стосовно позову в частині відшкодування завданої моральної шкоди. Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода полягає: у фізичному болю, та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях та переживаннях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї;

Відповідно до п.17-1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» потерпілий, тобто особа, якій заподіяно моральну шкоду внаслідок незаконних дій, має право пред'явити позов про її відшкодування у кримінальному процесі.

Пунктом 3 цієї ж постанови встановлено, що під моральною (немайновою) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини ОСОБА_3, потерпілій ОСОБА_5 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до її тривалого лікування, отримання каліцтва. Ці обставини є значною психотравмувальною подією, яка безумовно порушила звичний ритм життя потерпілої, їй було спричинено значного фізичного болю та психологічних страждань і переживань. При цьому, ці негативні наслідки стали результатом дій саме обвинуваченого ОСОБА_3 Разом з цим, з врахуванням даних про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого діяння та його наслідків, поведінки до та після вчинення злочину, вчинення злочину з необережності, характеру негативних наслідків, викликаних його діями, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої, суд вважає заявлений потерпілою розмір моральних збитків дещо завищеним і таким, що не в повній мірі відповідає встановленим в ході судового слідства обставинам вчиненого злочину, а тому з врахуванням вимог розумності і справедливості вважає необхідним зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, до 20 000 грн.

Крім цього, під час досудового розслідування прокурором прокуратури Одеської області Русу А.Л. в інтересах Держави був заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 13 976 грн. в якості відшкодування понесених комунальною установою «Одеська обласна клінічна лікарня» на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 від отриманих у ДТП травм, який відповідно до ст.ст.36,61,128 КПК України підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки, як вказав Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07 липня 1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03 грудня 1997 року), питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N545 від 16 липня 1993 року, яким передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Судові витрати, а саме витрати на проведення у справі судових експертиз, відповідно до ч.2 ст.122 та ч.2 ст.124 КПК України покладаються на обвинуваченого ОСОБА_3

Підстав для обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.366-368,371,374,376,395 КПК України, суд ,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Строк відбування ОСОБА_3 призначеного покарання відраховувати з моменту його затримання після набрання вироком чинності.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5: 12100 грн.88 коп. витрат, понесених у зв'язку з її лікуванням; 2500 грн. витрат на оплату правової допомоги, наданої їй адвокатом, та 20000 грн. в якості відшкодування завданої їй моральної шкоди. В задоволенні решти позову потерпілої ОСОБА_5 відмовити.

Позов прокурора прокуратури Одеської області Русу Анатолія Леонідовича, поданий в інтересах Держави України в особі комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_3 на користь комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» (м.Одеса, вул.Академіка Заболотного, 26, р/рахунок 35425002003568, код ОКПО 01998526, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області) 13976 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України судові витрати в сумі:

- 284 грн.60 коп. за проведену судову автотехнічну експертизу №185 від 17 січня 2013 року;

- 294 грн.60 коп. за проведену судову автотехнічну експертизу №474 від 05 лютого 2013 року.

Автомобіль «ВАЗ-21043» державний номерний знак НОМЕР_4 та мотоблок «Добриня МТ81Д» з причепом повернути їх власникам - автомобіль - ОСОБА_4, а мотоблок з причепом - ОСОБА_12.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя Сопільняк О.М.