Постанова № 33378393, 30.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2013 року 11:53 год. № 826/12790/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

за участю секретаря судового засідання Галак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Таврика» Соловйової Н.А.прозобов'язання вчинити певні дії встановив:

Позивачка, ОСОБА_1, звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести ОСОБА_1 до реєстру кредиторів ПАТ «Банк «Таврика» та здійснити заходи щодо задоволення її вимог.

Позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що 05 січня 2012 року вона уклала з ПАТ «Банк «Таврика» договори банківського строкового вкладу «Пенсійний» НОМЕР_1 у розмірі 225 Євро, НОМЕР_2 у розмірі 100 доларів, НОМЕР_3 у розмірі 8000 грн. 28 серпня 2012 року позивачка уклала з Банком договори банківського строкового вкладу «Пенсійний» НОМЕР_4 у розмірі 10500 доларів, НОМЕР_5 у розмірі 65000 грн., та в подальшому по вказаним договорам здійснювала поповнення. 20 грудня 2012 року Правління Національного банку України прийняло рішення про віднесення ПАТ «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних. Повна сума, яка належала позивачу до виплати станом на 20 грудня 2012 року становила 292 361,28 грн. Позивачці виплачена сума у розмірі 200 000,00 грн. і залишилась не виплаченою сума 92 361, 28 грн. 20 березня 2013 року Правління Національного банку України прийняло постанову №97 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика». Позивачка очікувала повідомлення Банку про виконання умов Договорів або письмового обґрунтування такої затримки, і не дочекавшись, 15 квітня 2013 року звернулась із заявою до Національного банку України, який надав відповідь позивачці 22 квітня 2013 року, при цьому не роз'яснивши до якого числа, якого місяця (у який строк) вкладник може звернутися до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно Закону вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр» відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. В газеті «Голос України» від 26 березня 2013 року було опубліковано про відкликання банківської ліцензії. Своїми діями, а саме, ненаданням відповіді вчасно та не пересиланням відповіді за належністю, Національний банк України порушив право позивача на вчасне звернення до уповноваженої особи Фонду із відповідною заявою для отримання решти коштів. Оскільки позивачка не знаходиться за своїм місцем реєстрації та здійснює догляд за хворою матір'ю, а також, враховуючи її необізнаність у «тонкощах українського законодавства», звернулась до суду з заявленими позовними вимогами.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд поновити позивачці строки для подання заяви до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів з ліквідації ПАТ «Банк «Таврика» з приводу визнання її кредитором згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідач, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову, представник Фонду зазначив, що Фонд діє у межах повноважень, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У відповідності до частини 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачці виплачена сума граничного розміру відшкодування за вкладами, встановлена на дату прийняття рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку - 200 000 грн. Щодо решти вкладу, то згідно з частиною 5 статті 45 Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду свої вимоги до банку. Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей і протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 Закону вчиняє заходи з ліквідації банку. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення 30 денного строку з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку вважаються погашеними. За таких обставин, жодних порушень прав позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не вчиняв.

За ініціативою суду в якості співвідповідача по справі було залучено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Таврика» Соловйову Н.А. Проте, в судове засідання уповноважена особа не прибула, свого відношення до позову не висловила.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як було встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 05 січня 2012 року уклала з ПАТ «Банк «Таврика» договори банківського строкового вкладу «Пенсійний» НОМЕР_1 у розмірі 225 Євро, НОМЕР_2 у розмірі 100 доларів, НОМЕР_3 у розмірі 8000 грн., а 28 серпня 2012 року позивачка уклала з Банком договори банківського строкового вкладу «Пенсійний» НОМЕР_4 у розмірі 10500 доларів, НОМЕР_5 у розмірі 65000 грн., та в подальшому по вказаним договорам здійснювала поповнення.

20 грудня 2012 року Правління Національного банку України прийняло постанову №548 про віднесення ПАТ «Банк «Таврика» (код ЄДРПОУ 19454139, МФО 300788) до категорії неплатоспроможних.

20 грудня 2012 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №33 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк «Таврика». Тимчасову адміністрацію запроваджено на 3 місяці з 21.12.2012 року по 20.03.2013 року.

Як стверджує позивачка і не заперечується Фондом, ОСОБА_1 отримала за вкладами 200 000,00 грн. Залишилась не відшкодованою сума у розмірі 92361,28 грн.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 20 березня 2013 року №97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2013 року №17 про початок здійснення процедури ліквідації АТ «БАНК «Таврика» з 21.03.2013 та рішення від 20 березня 2013 року №18 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Банк «Таврика».

Оголошення про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Таврика» було розміщено в газетах «Урядовий кур'єр» та «Голос України» від 26 березня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталась із заявою 14 травня 2013 року до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За наслідками розгляду заяви, позивачці надана відповідь, викладена в листі №17-036-3732 від 24 травня 2013 року, в якій звернуто увагу на норми частини 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та норми частини 1 статті 49 цього Закону.

За таких обставин, позивачка в серпні 2013 року звернулась до суду з заявленими позовними вимогами.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог, суд виходив зі слідуючого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

Позивачем не заперечується відшкодування Фондом коштів у розмірі 200 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку (частина 4 статті 44 Закону).

Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженою особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» та «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку (частини 1 та 2 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Крім того, згідно частини 4 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Частиною 1 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

Згідно з нормами статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа вчиняє ряд заходів, визначених у статті 49, з метою виконання покладених на неї обов'язків щодо ліквідації АТ «Банк «Таврика».

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

То ж для того, щоб особі був наданий судовий захист, суд має встановити наявність порушеного права, і що це право порушене саме відповідачем.

Судом під час розгляду справи встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з ліквідації АТ «Банк «Таврика» діяли в чіткій відповідності до вимог вищенаведених норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а отже жодним чином не порушили прав ОСОБА_1.

Як було зазначено вище, згідно з частиною 5 статті 45 та частиною 1 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів уповноважена особа Фонду з ліквідації АТ «Банк «Таврика» приймає протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними.

Під строком у цивільному праві розуміють проміжок часу, зі спливом якого пов'язана певна дія чи подія, яка має юридичні наслідки.

Строк, встановлений нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема частиною 1 статті 49 Закону, за правовими наслідками є правоприпиняючим. Це строк, з перебігом якого пов'язується припинення певних правовідносин, окремих прав та обов'язків. Тобто, після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кредитори втрачають право звернутися до уповноваженої особи Фонду з вимогами.

Суд, зважає на те, що позивачка перебувала в іншому місці, доглядаючи за хворою матір'ю та не обізнана з «тонкощами українського законодавства», разом з тим Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і інше чинне законодавство не встановлюють будь-яких виключень, з урахуванням яких правоприпиняючі строки могли б бути поновлені, зокрема, адміністративним судом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач виконав покладений на нього обов'язок.

Таким чином, з урахуванням всього вищевикладеного, суд вважає позов необгрунтованим, а тому відмовляє у його задоволенні у повному обязі.

Судові витрати, які підлягають стягненню відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шейко Т.І

Повний текст постанови складено 06.09.2013 р.