Рішення № 33378139, 05.09.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 вересня 2013 року Справа № 905/5092/13

Провадження № 7/913/1968/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром", м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 168970 грн. 41 коп.

Суддя Демидов В.О.

Секретар судового засідання Мартинцева Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Орищенко Л.І. - представник за довіреністю № 270 від 01.07.2013,

від відповідача: представник не прибув,

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 151376,50 грн. за договором купівлі-продажу № 216Д/2012 від 30.07.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою № 905/5092/13 від 17.07.2013 господарський суд Донецької області передав позовні матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром" про стягнення 151376 грн. 50 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.07.2013 було порушено провадження у справі № 905/5092/13.

Позивач у судовому засіданні 12.08.2013 подав уточнення позовних вимог № 390 від 09.08.2013, які за свєю правовою природою є заявою про збільшення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 168 970, 41 грн., яка згідно доданого розрахунку складається з основного боргу з урахуванням курсової різниці в сумі 98 117,88 грн., пені в сумі 3 859,17 грн., штрафу в сумі 49 058,92 грн., 28% річних в сумі 8122,68 грн. та збитків в сумі 9 811,76 грн.

Дана заява позивача відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому задовольняється судом.

В судовому засіданні 05.09.2013 представник позивача подав заяву від 05.09.2013 про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення збитків в сумі 9 811,76 грн.

Дана заява за своєю правовою природою є заявою про відмову від позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України позивач має право відмовитись від позову.

За приписами п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Дана відмова не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з правовими наслідками відмови від позову позивач ознайомлений, повноваження на вчинення цих дій перевірені, а відтак суд приймає заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 9 811,76 грн.

Таким чином, предметом даного спору є стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням курсової різниці в сумі 98 117,88 грн., пені в сумі 3 859,17 грн., штрафу в сумі 49 058,92 грн. та 28% річних в сумі 8122,68 грн. за договором купівлі-продажу № 216Д/2012 від 30.07.2012.

Відповідач в судовому засіданні 12.08.2013 клопотання б/н та б/д, в якому на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, а саме розмір штрафу до 10 000,00 грн. та зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.

Відповідач у судове засідання 05.09.2013 не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать відповідні штампи суду з відміткою про відправку документу на звороті примірників всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена, а також наявні у справі рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 1, 89).

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 19 Інформаційного листа від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями), … дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Ухвали у даній справі направлялись господарським судом Луганської області відповідачу за юридичною адресою, що міститься у наявному в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 16893427 від 26.07.2013 (а. с. 36 - 38).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (далі - позивач, продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром" (далі - відповідач, покупець) 30.07.2012 уклали договір купівлі-продажу № 216д/2012 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору обладнання (далі - товар), що зазначене в додатку № 1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

В п. 2.2 договору сторони узгодили порядок здійснення платежів.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар (компресор гвинтовий DVK 100) на загальну суму 160 985,44 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною № 2131 від 02.08.2012 та довіреністю № 322 від 01.08.2012, належним чином засвідчені копії яких є наявними в матеріалах справи (а. с. 25-26).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1 від 27.12.2012 про надання розстрочення платежу за договором купівлі-продажу № 216д/2012 від 30.07.2012 (далі - додаткова угода).

Пунктом 2.3 додаткової угоди сторони узгодили графік платежів, за якими надається розстрочення, а саме: січень 2013 - 17115,00 грн., лютий 2013 - 17115,00 грн., березень 2013 - 17115,00 грн., квітень 2013 - 17115,00 грн., травень 2013 - 17115,00 грн., червень 2013 - 17114,81 грн.

Згідно п. 3.2 додаткової угоди, який кореспондується з п. 2.3 договору у разі збільшення курсу гривні у відношенні до євро, встановленого НБУ на день оплати більше ніж на 3% у порівнянні з курсом гривні встановленого НБУ на день розрахунку вартості товару, вартість товару змінюється за формулою S1=(A1/A0)xS0, де: S0 - первинна вартість товару у гривні; S1 - вартість товару на момент оплати у гривні; A1 - курс гривні у відношенні до Євро, встановлений НБУ на момент оплати; A0 - курс гривні у відношенні до Євро, встановлений НБУ на момент розрахунку вартості товару (1 євро = 9,8450 грн.);

Проте, у порушення умов додаткової угоди відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати платежів в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 92 689,81 грн.

У зв'язку з викладени позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами п. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, перевіривши розрахунок зміни вартості товару внаслідок зміни курсу гривні у відношенні до євро, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу з урахуванням курсової різниці в сумі 98 117,88 грн.

У відповідності до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

За умовами п. 4.2 додаткової угоди у разі невиконання покупцем умов надання розстрочення, а також невиконання ним взятих на себе зобов'язань, він несе відповідальність, згідно договору. Поставки № 216Д/2012 від 30.07.2012.

За умовами п. 5.2 договору у разі прострочення оплати товару згідно п. 2 даного договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі двократної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, проте не більше 5 відсотків від суми договору.

Як зазначено в п. 5.3 договору, у разі прострочення оплати товару більше ніж на 30 днів, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 50 відсотків від несплаченої частини вартості товару.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар більше ніж на 30 календарних днів, на підставі вищезазначених норм чинного законодавства та пунктів договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 01.02.2013 по 31.07.2013 в сумі 3859,17 грн. та штраф в сумі 49 058,92 грн.

Окрім того, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.5 договору у разі прострочення оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцю відсотки за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 28 відсотків річних з несплаченої частини вартості товару.

З огляду на вищенаведене позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 28 відсотків річних за період з 01.02.2013 по 09.08.2013 в сумі 8122,68 грн. за прострочення оплати поставленого товару, які нараховані з урахуванням часткових оплат.

Відповідачем подано клопотання б/н та б/д про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме розміру штрафу до 10 000,00 грн. та пені до 1 000,00 грн. на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проте, відповідачем взагалі не надано суду будь-яких доказів винятковості випадку для застосування наведених норм права, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу та відсотків річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу з урахуванням курсової різниці в сумі 98 117,88 грн., пені за період з 01.02.2013 по 31.07.2013 в сумі 3 859,17 грн., штрафу в сумі 49 058,92 грн. та 28% річних за період з 01.02.2013 по 09.08.2013 в сумі 8122,68 грн. та припинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення збитків в сумі 9 811,76 грн.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у справі пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром", м. Лисичанськ Луганської області, вул. П.Морозова, буд. 58, ідентифікаційний код 36642376, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна", м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67, а/с-140, ідентифікаційний код 33399780, основний борг з урахуванням курсової різниці в сумі 98 117,88 грн., пеню в сумі 3 859,17 грн., штраф в сумі 49 058,92 грн., 28% річних в сумі 8122,68 грн. та судовий збір в сумі 3 183,18 грн., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром", м. Лисичанськ Луганської області, вул. П.Морозова, буд. 58, ідентифікаційний код 36642376, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна", м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67, а/с-140, ідентифікаційний код 33399780, збитків в сумі 9 811,76 грн. провадження у справі припинити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна", м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67, а/с-140, ідентифікаційний код 33399780, на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, рахунок № 31214206783006 в ГУДКУС у Луганській області, МФО 804013, ККД 22030001, символ 206) судовий збір в сумі 351,88 грн., наказ видати ДПІ в Солом'янському районі м. Києва (03151, м. Київ, вул. Смілянська, буд. 6).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено та підписано - 10.09.2013

Суддя В.О. Демидов