Ухвала суду № 33378040, 05.09.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"05" вересня 2013 р. Справа № 5004/1041/12 Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали справи за скаргою підприємця ОСОБА_1 від 19.08.2013р. на дії органу державної виконавчої служби по справі № 5004/1041/12

за позовом Прокурора Луцького району в інтересах держави в особі Торчинської селищної ради

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1

третя особа на стороні позивача: Управління держкомзему у Луцькому районі Волинської області

про звільнення тимчасово зайнятої земельної ділянки

Суддя Гончар М.М.

за участю представників сторін:

від заявника: ОСОБА_2 (довіреність від 27.09.2012р.)

від позивача: н/з

В судовому засіданні приймав участь: прокурор прокуратури Луцького району - Біляк Н.М. (довіреність від 28.08.2013р. №55-2569вих.13), ВДВС Луцького районного управління юстиції - Пирога С.С. (довіреність від 05.03.2013р.)

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: рішенням господарського суду Волинської області від 01.10.2012 року по справі №5004/1041/12 за позовом Прокурора Луцького району в інтересах держави в особі Торчинської селищної ради до Підприємця ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача: Управління держкомзему у Луцькому районі Волинської області про звільнення тимчасово зайнятої земельної ділянки позов задоволено. Вирішено Підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити від торгового кіоску земельну ділянку загальною площею 5м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та повернути Торчинській селищній раді (Волинська область, Луцький район, смт. Торчин, вул. Незалежності, 103, код 04333158) цю земельну ділянку, привівши її у попередній стан. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в УДКСУ у м. Луцьку Волинської обл. (код ЄДРПОУ 38009628, банк отримувача: ГУДКCУ у Волинській області, МФО 803014, рахунок отримувача: 31219206783002) 1073грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2013р. по справі №5004/1041/12 рішення першої інстанції залишено без змін.

Підприємцем ОСОБА_1 подано скаргу від 19.08.2013 року на дії державного виконавця щодо накладення на неї адміністративного стягнення 170 грн., чим порушив ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Розгляд скарги відкладався та зобов'язано було орган державної виконавчої служби надати письмові пояснення щодо накладення стягнення.

Через канцелярію суду ВДВС Луцького районного управління юстиції подано пояснення від 04.09.2013р. №13835в яких виконавча служба просить відмовити у задоволенні скарги.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в скарзі.

Заслухавши представників сторін та оглянувши матеріали справи, суд вирішив, що в задоволенні скарги слід відмовити мотивуючи наступним.

Згідно п.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Ч. 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. У відповідності до ч. 5 даної статті копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу, який видав виконавчий документ.

18.07.2013 року керуючись ст.ст. 17, 19. 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №38901158 та запропоновано боржнику виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

У строк, встановлений для самостійного виконання, рішення суду відповідачем не було виконано, що підтверджується актом, складеним державним виконавцем Камцем Д.С. 08.08.2013р.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 89 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Посилання скаржника на те, що державний виконавець зобов'язаний був звернутися до суду про роз'яснення виконавчого документа не береться до уваги судом, оскільки роз'яснення рішення - засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Відповідно до наданих повноважень, право державного виконавця звернутись із даною заявою, а не обов'язок у разі незрозумілості викладення рішення.

Відповідно до ст. 89 ГПК України крім державного виконавця, має право до суду звернутись сторона по справі про роз'яснення рішення суду. Цим правом не був позбавлений скаржник.

Керуючись ст. ст. 1, 6, 25, 89 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ухвалив:

1. У задоволенні скарги ОСОБА_1 від 19.08.2013р. на дії державного виконавця щодо накладення адміністративного стягнення у сумі 170 грн. по справі №5004/1041/12 - відмовити.

Суддя М. М. Гончар