Постанова № 33374391, 05.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року 15:00

Справа № 808/5007/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Стрельнікової Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

м. Запоріжжя,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАТ «Дніпроспецбуд»,

м. Запоріжжя,

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач, ЗОВФСЗІ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства «Дніпроспецбуд» (далі відповідач, ТОВ ЗАТ «Дніпроспецбуд»), в якому просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 1654 грн. 85 коп., за невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів у 2012 році.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» форми 10-ПІ за 2012 рік, поданого відповідачем до ЗОВФСЗІ, середньооблікова кількість працівників, що працювали у ТОВ ЗАТ «Дніпроспецбуд» за звітний період склала 13 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві відповідача повинна складати 1 особа. Натомість середньооблікова чисельність штатних працівників у 2012 році в ПВКФ «Меркурій», відповідно до поданого звіту, склала нуль осіб. У зв’язку з цим, на підставі ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачу була нарахована сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2012 році, у розмірі 1654 грн. 85 коп., з яких 12 грн. 54 коп. – пеня за несвоєчасну сплату нарахованих санкцій. Проте, зазначена сума адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем сплачена не була.

Представники сторін у судове засідання 05.09.2013 не з’явились.

Представник позивача подав до суду письмове клопотання (вх.№35394 від 05.09.2013) про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримує та просить задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання, призначені на 21.08.2013 та 05.09.2013, двічі не з’явився, причини суду не повідомив. Відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання на його адресу, що внесена до Єдиного державного реєстру, копії ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток, однак зазначені поштові відправлення були повернуті поштою до суду у зв’язку із відсутністю відповідача за такою адресою.

Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Частиною 11 ст. 35 КАС України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Станом на час розгляду справи ані заперечень на позов, ані заяви про визнання вимог податкового органу, так само як і доказів сплати коштів, заявлених позивачем до стягнення, відповідачем суду не надано.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, а представник відповідача та третя особа не прибули у судове засідання з невідомих причин, суд вважає, що наразі відсутні перешкоди для розгляду справи у цьому судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з’ясував наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАТ «Дніпроспецбуд» (код ЄДРПОУ 22159497) протягом 2012 року здійснювало господарську діяльність на умовах використання найманої праці зі штатом у 13 працівників.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України (далі ГК України) підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Відповідно до приписів абзаців 1, 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 (далі Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

20 лютого 2013 року відповідачем до ЗОВФСЗІ був поданий звіт форми 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік. Згідно цього звіту, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві ТОВ ЗАТ «Дніпроспецбуд» склала 13 осіб, про цьому відповідачем у звіті зазначено, що кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях складає 0 осіб, що не відповідає вищенаведеним вимогам Закону №875-XII, оскільки на підприємстві повинна бути працевлаштована 1 особа-інвалід. Також не підтверджується доданою до звіту довідкою про список працюючих інвалідів зазначені у рядку 02 звіту за 2012 рік дані про те, що на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала за рік 1 особу, оскільки при розрахунку такого показника за правилами Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України N286 від 28.09.2005, середньооблікова кількість відповідних працівників склала менше, ніж одна особа, оскільки така особа пропрацювала на підприємстві протягом 2012 року лише 5 повних місяців.

Отже, фактично відповідачем не було дотримано визначеного Законом №875-XII нормативу з працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи.

Відповідно до абзаців 1, 2 ст. 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк

Частиною 1 ст. 238 ГК України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин за статтею 218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

У даному випадку, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим правопорушенням та його наслідками.

Так, відповідно до абзаців 1, 3 ст. 18 Закону №875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до абзацу 3 ст. 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз норм законодавства України, чинного на час існування спірних правовідносин, щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов’язок їх працевлаштування.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII від 01.03.1991, в редакції, чинній на час існування спірних відносин, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, законом передбачений обов’язок підприємств щомісяця подавати центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, але не визначено форму, у якій повинні надаватися такі данні.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №420 від 19.12.2005 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення (Форма №3-ПН)» затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» (далі – Інструкція). У загальних положеннях Інструкції зазначено, що форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

У даному випадку відповідачем не надано суду доказів подання до центру зайнятості звітів №3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів. Більш того, згідно наявної у матеріалах справи копії листа директора Запорізького міського центру зайнятості від 06.06.2013 за №2593/04-13 направленого на адресу ЗОВФСЗІ вбачається, що ТОВ ЗАТ «Дніпроспецбуд» протягом 2012 року жодного разу не надавало до центру зайнятості звіти форми №3-ПН щодо наявності на підприємстві вакантних місць для працевлаштування інвалідів. Не надано відповідачем також і доказів вжиття ним інших заходів для виконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2012 року та недопущення господарського правопорушення.

З огляду на викладене, оскільки під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів вжиття необхідних заходів для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та недопущення господарського правопорушення, суд вважає позовні вимоги ЗОВФСЗІ обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Запорізького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАТ «Дніпроспецбуд» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів у 2012 році – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАТ «Дніпроспецбуд» (ідентифікаційний код 22159497) на користь Запорізького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 20508338) суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 1654 (одна тисяча шістсот п’ятдесят чотири) гривні 85 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова