Постанова № 33373433, 03.09.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 809/1670/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Житняк Л.М.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача - КП "Івано-Франківськводоекотехпром" Назарука І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Львів" про стягнення коштів у сумі 423012 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася в суд із адміністративним позовом до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Львів" про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення коштів у сумі 423012 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року провадження в справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Львів" в частині визнання недійсним господарського зобов'язання, закрито.

Позовні вимоги про стягнення з відповідачів коштів, отриманих за договором, мотивовані тим, що укладений між Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт Львів" договір купівлі-продажу товару (труби водяні та комплектуючі) суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки укладений ними з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів, а тому є нікчемним, що тягне за собою стягнення вартості непідтверджених первинними документами операцій з придбання товару в розмірі 423012 грн. Такий висновок обґрунтовується актом перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Львів" здійсненої ДПІ у Залізничному районі м.Львова, а також порушенням кримінальної справи відносно засновників Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт Львів" за фактом реєстрації фіктивного підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. На доповнення підстав позову вказав на не підтвердження первинними документами операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт Львів" та Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" в силу відсутності виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також спеціалістів, які б проводили відповідно до статутної та ліцензійної діяльності товариства та в силу порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за фактом реєстрації фіктивного підприємства. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача - Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в письмовому запереченні відповідача. Суду пояснив, що господарські операції були реальними. Крім того, позивач пропустив строк, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України, застосування адміністративного-господарських санкцій. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Львів"в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач належно повідомлявся. Причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 15.04.2003 року №165, форма власності - комунальна. Вказана інформація міститься в акті планової виїзної перевірки Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" від 28.03.2011 року №1667/23-2/32360815 (т.1, а.с.98).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласт Львів" 04.10.2004 року зареєстроване як юридична особа виконавчим документом Львівської міської ради (акт позапланової невиїзної перевірки від 30.12.2010 року №3315/23-2/33196220 (т.1, а.с.89).

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" в охопленому перевіркою періоді отримало послуги з поставки товару (труби водяні та комплектуючі) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Львів".

Підтвердженням виконання вказаних операцій слугують наявні в матеріалах справи копії видаткової накладної за №0020 від 17.03.2010 року на загальну суму 59919 грн., в тому числі ПДВ - 9986,50 грн., податкової накладної №0020 від 17.03.2010 року; видаткової накладної №0029 від 07.04.2010 року на суму 55445 грн., в тому числі ПДВ - 9240,85 грн., податкової накладної №0041 від 07.04.2010 року; видаткової накладної №0030 від 13.04.2010 року на суму 59919 грн., в тому числі ПДВ - 9986 грн., податкової накладної №0042 від 13.04.2010 року; видаткової накладної №0160 від 05.05.2010 року на суму 23779,52 грн., в тому числі ПДВ - 3963,25 грн., податкової накладної №0221 від 05.05.2010 року; видаткової накладної №0183 від 26.05.2010 року на суму 21193,12 грн., в тому числі ПДВ - 3532,19 грн., податкової накладної №0239 від 26.05.2010 року; видаткової накладної №0246 від 07.06.2010 року на суму 9883 грн., в тому числі ПДВ - 1647,17 грн., податкової накладної №0312 від 07.06.2010 року; видаткової накладної №0331 від 18.06.2010 року на суму 40744,92 грн., в тому числі ПДВ - 6790,82 грн., податкової накладної №0408 від 18.06.2010 року; видаткової накладної №0354 від 30.06.2010 року на суму 119838 грн., в тому числі ПДВ - 19973 грн., податкової накладної №0433 від 30.06.2010 року; видаткової накладної №0981 від 01.07.2010 року на суму 19562,57 грн., в тому числі ПДВ - 3260,43 грн., податкової накладної №0992 від 01.07.2010 року; видаткової накладної №3007 від 30.07.2010 року на суму 12727,80 грн., в тому числі ПДВ - 2121,30 грн., податкової накладної №2569 від 30.07.2010 року (т.1, а.с.136-145).

За отриманий товар Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" проведено розрахунок із постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт Львів", підтвердженням чого є копії платіжних доручень (т.1, а.с.130-135).

Під час проведення планової виїзної перевірки Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, податковий орган дійшов до переконання про фіктивність господарських операцій між відповідачами в період, що підлягав перевірці, посилаюсь при цьому на матеріали перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Львів", якими встановлено нікчемність правочинів за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року (т.1, а.с.98-128).

Мало місце також порушення кримінальної справи слідчим відділом ПМ ДПА у Львівській області відносно ряду осіб за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 та ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, що полягало у реєстрації, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання без мети реального здійснення господарської діяльності, зокрема реєстрація фіктивного суб'єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт Львів".

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2011 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ст.ст.27 ч.3, 28 ч.3, 205 ч.3 Кримінального кодексу України на підставі п. «г» ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію"; ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ст.ст.27 ч.3, 28 ч.3, 205 ч.3 Кримінального кодексу України на підставі п. «в» ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію"; ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ст.ст.27 ч.2, 28 ч.2, 205 ч.2 Кримінального кодексу України на підставі п. «в» ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію"; ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ст.ст.27 ч.2, 28 ч.3, 205 ч.2 Кримінального кодексу України на підставі п. «є» ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію"; ОСОБА_10 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ст.ст.27 ч.2, 205 ч.2 Кримінального кодексу України на підставі п. «в» ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію"; ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ст.367 ч.2 Кримінального кодексу України на підставі п. «є» ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію" (а.с.221).

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що вищезазначені господарські правовідносини відповідачів укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України їх слід вважати нікчемним. Укладення таких угод тягне за собою наслідки у вигляді застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України.

Крім того, встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу (в редакції статті, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), -протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що податковим органом не було пропущено строк для застосування адміністративно-господарських санкцій встановлений статтею 250 Господарського кодексу України, так як розрахунок по укладених правочинах проводився між відповідачами ще й у серпні місяці 2010 року. Дане твердження є безпідставним з наступних мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язаннями, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З вищенаведеного вбачається, що умовою для застосування адміністративно-господарських санкцій встановлених статтею 250 Господарського кодексу України є визнання договору недійсним, як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В частині 1 статті 236 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що нікчемний право чин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них. Такий умисел виникає при укладенні договору, а не в момент здійснення розрахунку.

Суд вважає, що моментом виникнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави, в контексті статті 250 Господарського кодексу України, є оформлення 17.03.2010 року, 07.04.2010 року, 13.04.2010 року, 05.05.2010 року, 26.05.2010 року, 07.06.2010 року, 18.06.2010 року, 30.06.2010 року, 01.07.2010 року, 30.07.2010 року податкових і видаткових накладних. Саме з цього часу слід обчислювати строк для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася в суд із позовом 17.08.2011 року, а господарські відносини між відповідачами мали місце в березні-липні 2010 року, то позивачем пропущено строк для звернення про застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 09.09.2013 року.