Постанова № 33372165, 09.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р.Справа № 916/753/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 628 від 19.08.2013 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, В.М. Головея замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Полінецької В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Рипенко В.П. (довіреність № 1-юр від 02.01.2013 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „СЮІТА 2006"

на рішення господарського суду Одеської області від „20" травня 2013 року, повний текст якого складено та підписано „22" травня 2013 року

по справі № 916/753/13

за позовом Комунального підприємства Первомайської міської ради „Тепло"

до Приватного підприємства „СЮІТА 2006"

про стягнення 263 294, 42 грн.

В С Т А Н О В И В :

22.03.2013 року Комунальне підприємство „Тепло" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Сюіта-2006" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 263 294,42 грн., з яких: 236 073,14 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 17 851,01 грн. - пені, 3 319,31 грн. - інфляційні нарахування та 3% річних у розмірі 6050,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії № 73/3 від 01.10.2011 року, за період з 07.11.2011 року по 28.02.2012 року систематично прострочував сплату виставлених рахунків, тим самим грошові зобов'язання за вказаний вище період в частині сплати спожитої теплової енергії виконав частково.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.05.2013 року по справі № 916/753/13 (суддя Гуляк Г.І.) позовні вимоги КП „Тепло" задоволені повністю. Стягнуто з ПП „Сюіта-2006" на користь КП „Тепло" 236 073,14 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 17 851,01 грн. - пені, 3 319,31 грн. - інфляційні нарахування, 3% річних у розмірі 6050,96 грн. та 5 265,89 грн. - витрат по сплаті судового збору.

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 04.06.2013 року видано відповідний наказ.

Такий висновок суду мотивований тим, що наданими позивачем матеріалами підтверджується факт того, що ПП „Сюіта-2006" дійсно за період з 07.11.2011 року по 28.02.2012 року спожило теплову енергію, але в порушення умов договору та норм чинного законодавства за неї розрахувалося невчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим підлягає стягненню заборгованість за спожиту теплову енергію, пеня, 3 % річних та інфляційні нарахування.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПП „Сюіта-2006" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити КП „Тепло" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт зазначає, що відповідно до Договору на постачання теплової енергії від 01.10.2011 року укладеного між КП „Тепло" та ПП „Сюіта-2006" розрахунки проводяться згідно тарифів та показників спожитої теплової енергії по прибору обліку, а тому розмір заборгованості складає 177 919,96 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних рахунків який підписаний обома сторонами.

За твердженням скаржника, у зв'язку з неможливістю надання документів у суді першої інстанції та відсутністю представника відповідача при розгляді справи, просить суд розглянути додані до апеляційної скарги документи з доказами сплати заборгованості у повному обсязі.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ПП „Сюіта-2006", відповідно до якого просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

ПП „Сюіта-2006" надало у судовому засіданні 22.08.2013 року та колегія суддів залучила до матеріалів справи доповнення до апеляційної скарги, відповідно до яких відповідач просив скасувати рішення господарського суду Одеської області по справі № 916/753/13 від 20.05.2013 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Первомайської міської ради „Тепло".

22.08.2013 року в судовому засіданні представником відповідача було заявлено та задоволено судовою колегією клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

Представник відповідача в судове засідання 09.09.2013 року не з'явився без поважних причин, будь - яких клопотань не заявляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що є відповідне поштове повідомлення б/н від 02.09.2013 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу відзив на неї та доповнення до апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, позивач - КП „Тепло" та відповідач - ПП „Сюіта-2006" знаходяться в договірних відносинах по поставці, отриманню та споживанню теплової енергії.

Так, 01.10.2011 року між КП „Тепло" (Постачальник) та ПП „Сюіта-2006" (Споживач) укладено договір № 73/3 про постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємством. (а.с.7-8).

Згідно із п. 6.1 Договір укладено на строк до 31.12.2011 року та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї із сторін про відмову від діючого Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору постачальник зобов'язується відпускати а споживач використовувати теплову енергію для об'єктів, зазначених у додатку № 1 до Договору.

Розрахунки за теплову енергію на опалення здійснюється при наявності приладів обліку для всіх „Споживачів" - згідно тарифу за 1 Гкал., з оплатою протягом опалювального періоду. У випадку припинення роботи теплолічильника - по тарифу, що діє в опалювальному сезоні для певної категорії споживачів за опалення 1 кв.м. загальної площі з оплатою на протязі опалювального періоду (п.п.1.4, 1.4.1).

При відсутності приладів обліку для всіх „Споживачів" - по тарифу, що діє в опалювальному сезоні для певної категорії споживачів за опалення 1 кв.м. загальної площі з оплатою на протязі опалювального періоду, або за опалення 1 кв.м. загальної площі згідно тарифів з оплатою на протязі року для певної категорії споживачів (п.1.4.2).

Відповідно до п.1.5 Договору, розрахунки за теплову енергію здійснюється згідно тарифу, розрахованого і затвердженого керівником підприємства „Постачальника". При розрахунках за надані послуги нараховується податок на додану вартість додаткового до тарифу. При зміні тарифів на теплову енергію, нові тарифи обов'язкові для сторін по Договору з моменту їх введення.

Усі розрахунки по даному Договору здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць, у розмірі, вказаному у Додатку № 1 до Договору до 1-го числа поточного місяця (п.1.5).

Пунктом 1.6 Договору визначено, що остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури: до 25 числа поточного місяця бюджетними організаціями; до 30 числа поточного місяця госпрозрахунковими підприємствами.

У разі внесення „Споживачем" попередньої оплати, сума якої перевищує вартість спожитої теплової енергії, вказані кошти зараховуються „Постачальником" як попередня оплата на наступний період (п.1.8).

Розділом 5 передбачена відповідальністю сторін. Так, в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені у п.1.8 Договору, „Споживач" зобов'язаний сплатити на користь „Постачальника" суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 07.11.2011 року по 28.02.2012 року КП „Тепло" поставило, а ПП „Сюіта-2006" отримало та спожило теплову енергію на загальну суму 399 599,02 грн., що підтверджується розрахунками основного боргу, нарядами на підключення та відключення теплової енергії.

КП „Тепло" на оплату теплової енергії були виставлені ПП „Сюіта-2006" на оплату щомісячні рахунки загальною сумою 399 599,02 грн., на підставі актів здачі-прийняття робіт які були надіслані на адресу останнього поштою:

- рахунок на оплату № 1154 від 25.11.2011 року на загальну суму 48 525,88 грн. (а.с.17);

- рахунок на оплату № 1008 від 28.12.2011 року на загальну суму 93 120,44 грн.(а.с.22);

- рахунок на оплату № 181 від 30.01.2012 року на загальну суму 102 531,10 грн.(а.с.26);

- рахунок на оплату № 369 від 29.02.2012 року на загальну суму 155 421,60 грн. (а.с.39).

В свою чергу, ПП „Сюіта-2006" за спожиту теплову енергію розраховувалося не в повному обсязі на загальну суму 163 525,88 грн., про що свідчить банківські виписки на оплату (а.с.53-56).

Крім того, КП „Тепло" направляло на адресу ПП „Сюіта-2006" вимоги про сплату боргу від 30.01.2012 року та від 22.02.2012 року відповідно до яких, вимагало здійснити розрахунок за отримані послуги теплопостачання протягом 7 днів з моменту отримання даної вимоги, у протилежному випадку КП „Тепло" змушено бути припинити подачу теплової енергії відповідно до п.3.1 Договору від 01.10.2011 року № 73/3 (а.с.29-34).

Між тим, зазначені вище вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням Споживачем умов договору та норм чинного законодавства, 29.02.2012 року нарядом № 7178 представником КП „Тепло" та у присутності представника ПП „Сюіта-2006" - Семенова О.В., було відключено об'єкт за адресою:м. Первомайськ, вул. Трудової слави 23-Б від системи центрального опалення (а.с.45).

КП „Тепло" 29.02.2012 року за № 208 направило керівнику ПП „Сюіта-2006" лист із додатками з зазначеною сумою боргу на загальну суму 236 073,14 грн. станом 29.02.2012 року (а.с.46-48).

28.03.2012 року КП „Тепло" звернулося до ПП „Сюіта-2006" з претензією, згідно з якою просило протягом 07 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати КП „Тепло" заборгованість у сумі 236 073,14 грн. за отримані послуги теплопостачання. Дана претензія була повернута Укрпоштою за закінченням терміну зберігання (а.с.51-52).

Листом Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року за № 01-06/767/2012 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про повне задоволення позовних вимог КП „Тепло" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ПП „Сюіта-2006", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.277 ГК України).

Як встановлено матеріалами справи, у період 07.11.2011 року по 28.02.2012 року КП „Тепло" поставило, а ПП „Сюіта-2006" отримало та спожило теплову енергію на загальну суму 399 599,02 грн.

В свою чергу, ПП „Сюіта-2006" за спожиту теплову електроенергію в повному обсязі не розрахувався, залишивши і на даний час непогашеною суму основного боргу у розмірі 236 073,14 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Так, згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Крім того, згідно з умовами п.6.7 Договору, санкції за порушенні, умов дійсного договору до сторін застосовуються у відповідності з діючим законодавством.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з позовними вимогами КП „Тепло" та висновком місцевого господарського суду про нарахування і стягнення з ПП „Сюіта-2006" в зв'язку із несвоєчасною сплатою спожитої електроенергії у період з листопада 2011 року по березень 2012 року на користь позивача пені у розмірі 17 851,01 грн., 3 % річних в розмірі 6 050,96 грн. та збитків від інфляції в розмірі 3 319,31 грн.

Посилання скаржника про неможливість надання доказів в суді першої інстанції у зв'язку з відсутністю у справі його представника, судовою колегією до уваги не приймається, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що місцевий господарський суд неодноразово відкладав розгляд справи у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, який був своєчасно та належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.

Пунктом 3 стаття 22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розділом 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживання процесуальнимими правами у господарському судочинстві" визначено, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до п.п.1,2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судовою колегією також не приймаються посилання скаржника, а саме те, що пунктом 5.1 Договору щодо зобов'язання сплатити пеню у розмірі 17 851,00 грн. за порушення строків, передбачених п.1.8 Договору, який не містить даних щодо строків оплати, виходячи з наступного.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що усі розрахунки здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному у Додатку № 1 до Договору до 1-го числа поточного місяця.

Додаток № 1 до Договору № 73/3, передбачає оплату за використання теплової енергії з 01.10.2011 року, підписаний обома сторонами та скріплений печатками (а.с.9).

Пункт 1.7 Договору визначає, що остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури: до 25 числа поточного місяці бюджетними організаціями; до 30 числа поточного місяця госпрозрахунковими підприємствами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач систематично прострочував плату за теплову енергію, порушуючи тим самим умови договору, а саме пункти 1.6 та 1.7, не здійснюючи своєчасно авансові платежі, а тому посилання скаржника на п.1.8 Договору, яким передбачено, що у разі внесення „Споживачем" попередньої оплати, сума якої перевішує вартість спожитої теплової енергії то вказані кошти зараховується „Постачальником" як попередня оплата на наступний період є безпідставним.

Таким чином, відповідачу правомірна була нарахована пеня відповідно до п.51. Договору.

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.08.2013 року було зобов'язано представників сторін скласти Акт звірки взаєморозрахунків за спірний період в строк до 09.09.2013 року.

Проте вищезазначений Акт представниками сторін наданий не був, тим самим умови ухвали суду виконані не були.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ПП „Сюіта-2006", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2011 по справі № 47/523 та постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011.

ПП „Сюіта-2006" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог КП „Тепло".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2013 року по справі № 916/753/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПП „Сюіта-2006" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „СЮІТА 2006" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „20" травня 2013 року по справі № 916/753/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „10" вересня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров