Рішення № 33371982, 03.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14569/13 03.09.13

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»простягнення страхового відшкодування Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Грідін В.В., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 1.735,00 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 порушено провадження у справі № 910/14569/13 та призначено до розгляду на 19.08.2013.

Ухвалою суду від 19.08.2013 розгляд справи було відкладено на 03.09.2013, у зв'язку з неявкою відповідача.

Від відповідача 21.08.2013 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено обґрунтованості розміру виплаченого страхового відшкодування в сумі 1.735,00 грн., зокрема, позивачем не надано документів про оцінку пошкодженого транспортного засобу з визначеною вартістю матеріального збитку та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, проведеною відповідно до норм чинного законодавства.

В судовому засіданні 03.09.2013 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, при цьому 02.09.2013 через канцелярію суду від відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Клопотання відповідача суд залишив без задоволення, в зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки до клопотання не додано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин. Крім того, відповідач не обмежений у колі осіб для направлення в судове засідання з метою захисту прав та інтересів відповідача. До того ж, суд зазначає, що розгляд справи вже відкладався в зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання.

У судовому засіданні 03.09.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Гаджою Мариною Іванівною (далі - страхувальник) 15.08.2012 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06-R/01-067-00998 (далі - Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Toyota RAV 4», державний номер АА 5724 ВС.

В місті Києві 17.02.2013 о 18:45 год. по вул. Річній сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «Toyota RAV 4», державний номер АА 5724 ВС, який належить на праві власності Проскурко С.Г. та перебував під керуванням Гаджи Марини Іванівни, та транспортного засобу марки «Hyundai». державний номер АА 0572 СО, що належить на праві власності Іщенку Олексію Васильовичу та перебував під його керуванням.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «Toyota RAV 4», державний номер АА 5724 ВС.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2013 у справі № 761/5260/13-п Іщенка Олексія Васильовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно з рахунком № 26 від 20.02.2013, виставленого ФОП Негодою А.В. за ремонт автомобіля «Toyota RAV 4», державний номер АА 5724 ВС, сума виконаних робіт по ремонту вказаного автомобіля склала 1.735,00 грн.

ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № СТ/13/0098 від 19.04.2013, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала в сумі 1.735,00 грн.

Позивач виплатив дану суму страхового відшкодування страхувальнику, що підтверджується карткою рахунку за квітень 2013 року.

Оскільки транспортний засіб «Hyundai». державний номер АА 0572 СО застраховано у відповідача згідно полісу № АЕ/1370985, що підтверджується наданою відповідачем копією вказаного полісу, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 14.06.2013 за вих. № 03/122 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 1.735,00 грн., у відповідь на яку в листі за вих. № 1729 від 11.07.2013 відповідач зазначив про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування в розмірі 1.735,00 грн. без наявності експертного висновку автотоварознавчого дослідження.

У зв'язку з чим, звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 1.735,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Доводи відповідача про неналежність наданих позивачем доказів, що підтверджують вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota RAV 4», державний номер АА 5724 ВС у сумі 1.735,00 грн., є безпідставними з огляду на таке.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Наведений перелік є вичерпним.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Згідно з рахунком № 26 від 20.02.2013, виставленого ФОП Негодою А.В. за ремонт автомобіля «Toyota RAV 4», державний номер АА 5724 ВС, сума виконаних робіт по ремонту вказаного автомобіля склала 1.735,00 грн.

Сума страхового відшкодування, що становить 1.735,00 грн., була визнана позивачем страховим актом № СТ/13/0098 від 19.04.2013.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування», розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Крім того, Вищий господарський суд України в постанові від 23.08.2011 у справі №42/92 зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що визначає розмір збитку. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Судом встановлено факт виплати позивачем як страховиком страхового відшкодування у сумі 1.735,00 грн., що підтверджується карткою рахунку за квітень 2013 року, виходячи з фактичної вартості ремонту, визначеної відповідно до документів особи, яка здійснювала відновлювальний ремонт автомобіля.

При цьому, матеріалами справи не підтверджується подання відповідачем клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля завданому йому матеріальному збитку внаслідок ДТП.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 15.01.2013 № 5011-72/9778-2012, від 21.05.2013 № 22-17-25-26/366-07-7922.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 50.000,00 грн., розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлені обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості підлягають задоволенню частково, за вирахуванням встановленого розміру франшизи 510,00 грн. від належним чином доведеної суми страхового відшкодування 1.735,00 грн., а саме в розмірі 1.225,00 грн.

Саме цю суму суд вважає такою, що належним чином доведена. Відтак сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 1.225,00 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, оф. 32, код ЄДРПОУ 31282951) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) страхове відшкодування в сумі 1.225 (одна тисяча двісті двадцять п'ять) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.214 (одна тисяча двісті чотирнадцять) грн. 76 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.2013.

Суддя Ониськів О.М.