Рішення № 33371856, 04.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2013 р.Справа № 916/690/13

За позовом: Приватної виробничо-комерційної фірми "ЛУВР"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 50 281,52 грн.

Головуючий суддя Щавинська Ю.М.

Судді Меденцев П.А.

Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: Фартушняк О.Л. - довіреність № 77 від 07.03.2013 р.

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Приватна виробничо-комерційна фірма "ЛУВР" звернулася до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій, з урахуванням уточнень (а.с.45), зроблених згідно розрахунку (а.с.46), просить стягнути з відповідача 50 281,52 грн., у тому числі 21680,95 грн. основного боргу (18700,95 грн. по продукції та 2980 грн. по тарі), 2141,32 грн. пені, 13 139,25 грн. 24% річних та 13 320 грн. штрафних санкцій за прострочення повернення тари, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору №298 від 03.01.2011р. Позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2013р. (суддя Фаєр Ю.Г.) позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №916/690/13.

У зв'язку з виникненням в засіданні суду 15.05.2013р. необхідності з'ясування додаткових обставин та отримання доказів, а також, враховуючи складність справи, ухвалою суду від 15.05.2013р. справу призначено до колегіального розгляду.

Згідно до розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 15.05.2013р. визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий суддя Фаєр Ю.Г., суддя Гут С.Ф., суддя Цісельський О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2013р. справу №916/690/13 було прийнято у зазначеному складі колегії та призначено до розгляду у судовому засіданні 14.06.2013р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему діловодства спеціалізованого суду від 04.12.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Фаєр Ю.Г. на лікарняному, здійснено автоматичний розподіл справи між суддями, згідно якого справу № 916/690/13 призначено до розгляду колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя - Щавинська Ю.М., суддя Гут С.Ф., суддя Цісельський О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2013р. справу №916/690/13 було прийнято у зазначеному складі колегії та призначено до розгляду у судовому засіданні на раніше визначений час 14.06.2013р.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2013р., приймаючи до уваги нез'явлення в судове засідання представника відповідача, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд було відкладено на 01.07.2013р.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2013р., у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 31.07.2013р.

Згідно до розпорядження голови господарського суду Одеської області від 31.07.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Гута С.Ф. у відпустці, справу № 916/690/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Щавинська Ю.М., судді Меденцев П.А., Цісельський О.В.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2013р. справу №916/690/13 прийнято до провадження у зазначеному складі колегії із призначенням до розгляду на раніше визначену дату.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2013р., у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також враховуючи невиконання повністю сторонами вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 04.09.2013р.

У судовому засіданні 04.09.2013р. представник позивача на уточнених позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, яка не змінювалася, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру (а.с.38-39), у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

При цьому, як свідчать матеріали справи, у договорі зазначено наступну адресу відповідача: АДРЕСА_1, що співпадає з адресою, зазначеною у витязі з ЄДР. Відповідно до 6.7. договору сторони дійшли згоди, що у разі реорганізації, зміни поштових або розрахункових реквізитів зобов'язуються повідомити про це один одного на протязі трьох календарних днів з моменту прийняття такого рішення.

Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові ухвали були повернуті поштою із відміткою „за зазначеною адресою не проживає", суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.01.2011р. між Приватною виробничо-комерційною фірмою "ЛУВР" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки № 298, відповідно до якого Постачальник зобов'язався протягом терміну дії даного договору передавати Покупцю у власність, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати продукцію (далі - товар). Договір набуває чинності з моменту підписання та діє на протязі одного року. У разі якщо жодна із сторін на протязі тридцяти днів до закінчення терміну дії договору не заявить про свій намір розірвати договір, то він рахується пролонгованим на той же термін та на тих же умовах (п. 6.4. договору).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування, одиниця обліку, кількість, ціна за одиницю та асортимент продукції зазначаються у накладній (рахунку-фактурі), яка складена згідно замовлення Покупця.

Відповідно до п. 2.1. договору товар поставляється на склад Покупця за адресою: м. Одеса, вул. Шота Руставелі, 7. Доставка товару на склад Покупця здійснюється силами Постачальника та за його рахунок (п. 2.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору сторони здійснюють приймання товару згідно з інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості - № П-6 від 15.06.1965 р. та по якості - № П-7 від 25.04.1966 р. При прийманні склотари з-під пива сторони також керуються ГОСТ 10117-91. Поворотною тарою сторони визнали наступні види товару в кількості не більше ніж використано для упаковки поставленої продукції: склобутилки, поліетиленові ящики (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.2.1. кількість, порядок та строки повернення тари регламентуються „Правилами застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні", затвердженими Наказом Міндержресурсів, від 16.06.1992, № 15. Постачальник здійснює приймання тари по кількості та якості безпосередньо на складі Покупця. Тара непридатна до подальшої експлуатації відбраковується представником Постачальника на складі Покупця, ця тара Постачальником не приймається, а Покупець може повернути тару тільки належної якості та кількості (п.3.2.2. договору).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На виконання умов договору поставки ПВКФ "ЛУВР" було поставлено ФОП ОСОБА_1 товар на загальну суму 44 539,45 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.10-11). Крім того, за вказаними накладними було передано поворотної тари на суму 5940 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору Покупець здійснює оплату поставленого товару за передоплатою або ж на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки партії товару. Оплата здійснюється без виставлення рахунку від Постачальника у готівковій або безготівковій формі.

Разом з тим, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково на суму на суму 5462,90 грн. за прибутковим касовим ордером №Л-2701/04 від 27.01.2011р. (а.с.12), 10 000 грн. за прибутковим касовим ордером №Л-0902/07 від 9.02.2011р. (а.с.13) та 9850 грн. за прибутковим касовим ордером №Л-0806/08 від 8.06.2012р. (а.с.13).

Крім того, за прибутковою накладною від 27.01.2011р. №Л0000049756 (а.с.14), як зазначає позивач, йому було повернуто продукцію на суму 525,60 грн. та тари на суму 2960 грн.

Таким чином, основний борг складає 18700,95 грн. (44539,45 - 5462,90 - 10000 - 9850 - 525,6) та підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.16), у зв'язку з чим вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 18700,95 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 141,32 грн. та 24 % річних у розмірі 13 139,24 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Крім того, згідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2. договору за прострочку платежів, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення., а також за порушення грошових зобов'язань 24 % річних від простроченої суми за кожен день прострочки відповідно до ст. 625 ГК України.

При цьому суд зазначає, що згідно роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 р. - питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

З урахуванням вищевикладених положень, приймаючи до уваги, що при перевірці розрахунку пені (а.с.46) було встановлено методологічні помилки, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон", за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, із врахуванням проведених проплат, було зроблено власний розрахунок пені.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення8802.427.01.2011 - 09.02.2011147.7500 %0.042 %*52.33Таким чином, загальна сума пені за першою поставкою складає 52.33 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення28550.9509.02.2011 - 09.08.20111827.7500 %0.042 %*2206.64

Таким чином, загальна сума пені за другою поставкою складає 2206.64 грн.

Отже, загальна сума пені складає 2 258,97 грн. Разом з тим, приймаючи до уваги положення господарського процесуального кодексу щодо меж позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у заявленому позивачем розмірі - 2 141,32 грн.

Судом також згідно даних позивача щодо періоду нарахування було зроблено власний розрахунок річних.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів8802.427.01.2011 - 09.02.20111424 %81.03Таким чином, загальна сума річних за першою поставкою складає 81.03 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів28550.9509.02.2011 - 07.06.201248524 %9105.0218700.9508.06.2012 - 20.02.201325824 %3172.50

Таким чином, загальна сума річних за другою поставкою складає 12277,52 грн.

Отже, річні за прострочення виконання грошового зобов'язання складають 12 358,55 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочку повернення тари у розмірі 13 320 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.3. договору за прострочку повернення тари Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі: до 15 календарних днів прострочки - 150 % від вартості даної тари, а більше 15 календарних днів - 300 % від вартості даної тари (з урахуванням раніше сплаченого штрафу). У випадку втрати тари додатково до штрафу сплачується вартість даної тари.

Згідно п. 95. Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні за прострочку повернення (здачі) засобів упаковки багаторазового використання до 15 днів покупець (одержувач) сплачує постачальнику штраф у розмірі 150 % ціни придбання цих засобів, а більше 15 днів - 300 % з урахуванням раніше знятого штрафу. У випадках втрати засобів упаковки багаторазового використання, окрім штрафу, сплачується і їх вартість.

Отже, штрафні санкції за прострочення повернення тари, з урахуванням системного аналізу положень Правил від 16.06.1992р., суд вважає правомірним задовольнити у сумі 8940 грн. (2980х300%).

При цьому, оскільки позивачем не доведено факт втрати тари на суму 2 980 грн., а вимоги про її повернення у натурі позивачем жодним чином не заявлялися, вимоги про стягнення вартості тари, згідно до п.5.3 договору та п.95 Правил, задоволенню не підлягають.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог Приватної виробничо-комерційної фірми "ЛУВР" , згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (67834, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "ЛУВР" (65085, м. Одеса, вул. Моторна, 8/56, код ЄДРПОУ 22475525) основний борг у розмірі 18 700 /вісімнадцять тисяч сімсот/ грн. 95 коп., пеню у розмірі 2 141 /дві тисячі сто сорок одна/ грн. 32 коп., 24 % річних у розмірі 12 358 /дванадцять тисяч триста п'ятдесят вісім/ грн. 55 коп., штрафні санкції за прострочку повернення тари у розмірі 8 940 /вісім тисяч дев'ятсот сорок/ грн., 1 441 /одна тисяча чотириста сорок одна/ грн. 95 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.09.2013р.

Головуючий суддя Щавинська Ю.М.

Суддя Меденцев П.А.

Суддя Цісельський О.В.