Рішення № 33371785, 20.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 911/3077/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа», Київська область, м. Тетіїв

про стягнення 242336,36 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Єфременко О.О. (довіреність №14-3 від 8 січня 2013 року);

від відповідача: Мамаєв Д.Ю. (довіреність б/н від 20 червня 2012 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 242336,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №14/2408/11 від 30 вересня 2011 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий газ, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 204843,97 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 16006,78 грн., штраф в розмірі 17527,28 грн., 3% річних в розмірі 3236,15 грн. та інфляційні втрати в розмірі 722,18 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 7 серпня 2013 року та призначено справу до розгляду на 20 серпня 2013 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 50%.

20 серпня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) 30 вересня 2011 року укладено договір купівлі-продажу природного газу за №14/2408/11.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець - прийняти і оплатити газ на умовах договору.

Згідно пункту 1.2 договору газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 1120 тис. куб. м., в тому числі по місяцях кварталів: у 2011 році: жовтень - 65 тис. куб. м., листопад - 120 тис. куб. м., грудень - 160 тис. куб. м.; у 2012 році: січень -160 тис. куб. м., лютий - 140 тис. куб. м., березень - 90 тис. куб. м., квітень - 40 тис. куб. м., жовтень - 65 тис. куб. м., листопад - 120 тис. куб. м., грудень - 160 тис. куб. м.

Пунктом 3.3 передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно пункту 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Відповідно до пункту 5.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 27 червня 2012 року) ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

У відповідності до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до пункту 11.1 договору договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє у частині реалізації газу з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування -до повного погашення заборгованості.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами позивача та відповідача актами передачі - приймання природного газу від 31 жовтня 2012 року (на суму 45545,76 грн.), від 30 листопада 2012 року (на суму 110702,02 грн.) та від 31 грудня 2012 року (на суму 204843,97 грн.), а всього, на загальну суму 361091,75 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, а саме, частково розрахувався за отриманий газ, сплативши 156247,78 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 204843,97 грн.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 50%.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю оплатив отриманий від позивача газ. Зазначений факт відповідачем не спростовано та не заперечується. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 204843,97 грн. заборгованості за отриманий газ підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Як встановлено судом, розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 16006,78 грн. за період, який наведений у розрахунку, що доданий позивачем до позовної заяви, є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Розмір штрафу у сумі 17527,28 грн., що передбачений пунктом 7.2 договору є обґрунтований та підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 722,18 грн.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, доданого до позовної заяви, нарахування інфляційних втрат за прострочення платежу по акту приймання-передачі за жовтень 2012 року здійснено позивачем за період з 16 листопада 2012 року по 15 грудня 2012 року, який не включає жодного повного місяця, отже, заявлена до стягнення сума інфляційних втрат за зазначений період задоволенню не підлягає.

З розрахунку інфляційних втрат за прострочення платежу по акту приймання-передачі за листопад 2012 року, вбачається, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за період з 16 листопада 2012 року по 15 грудня 2012 року, в той час, коли відповідно до умов договору прострочення платежу за зобов'язанням листопада 2012 року починається з 15 грудня 2012 року, що припадає на кінець заявленого позивачем періоду нарахування інфляційних втрат по акту за листопад 2012 року.

Крім того, як вбачається з розрахунку інфляційних втрат за прострочення платежу по акту приймання-передачі за грудень 2012 року, вбачається, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за період з 16 грудня 2012 року по 15 січня 2013 року, в той час, коли відповідно до умов договору прострочення платежу за зобов'язанням грудень 2012 року починається з 15 січня 2013 року, що припадає на кінець заявленого позивачем періоду нарахування інфляційних втрат по акту за грудень 2012 року.

Отже, враховуючи, що періоди, за які позивачем нараховуються інфляційні втрати (по кожному місяцю окремо), не включають жодного повного місяця, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат у розмірі 722,18 грн. задоволенню не підлягає, оскільки, окремо по кожному періоду виникнення заборгованості інфляційні втрати нараховано позивачем за період, менший ніж місяць.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 3236,15 грн.

Зазначений розмір 3% річних є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до абзаців 1 та 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26 грудня 2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Судом враховано, що споживачі заборгували відповідачу 784,5 тис. грн.

Крім того, заборгованість з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, що надані населенню становить 2512,3 тис. грн. Зважаючи на специфіку діяльності відповідача, фінансовий стан, ступінь вини останнього, з метою виконання судового рішення та не доведення в подальшому комунального підприємства до банкрутства, суд вирішив зменшити розмір пені та штрафу на 50%, тобто до 8003,39 грн. пені та 8763,64 грн. штрафу.

За таких обставин, позовна вимога в частині стягнення з відповідача суми пені та суми штрафу, в результаті їх зменшення, підлягає задоволенню частково.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 22 листопада 2011 року у справі №15/072-10/17, від 25 липня 2013 року №5011-42/18106-2012 та від 18 липня 2013 року за №5023/5223/12 .

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» (09800, Київська обл., Тетіївський р-н., м. Тетіїв, вул. Леніна, буд. 19А; код 24879282) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 204843 (двісті чотири тисячі вісімсот сорок три) грн. 97 коп. заборгованості, 8003 (вісім тисяч три) грн. 39 коп. пені, 8763 (вісім тисяч сімсот шістдесят три) грн. 64 коп. штрафу, 3236 (три тисячі двісті тридцять шість) грн. 15 коп. 3% річних та 4832 (чотири тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 29 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 23 серпня 2012 року

Суддя Заєць Д.Г.