Рішення № 33371600, 05.09.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Справа № 925/1135/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача – представник не з’явився,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Автопромпідшипник”,

м. Харків

до публічного акціонерного товариства “Черкаський

приладобудівний завод”, м. Черкаси

про стягнення 110 052 грн. 19 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Автопромпідшипник” до публічного акціонерного товариства “Черкаський приладобудівний завод” про стягнення 110 052 грн. 19 коп., в тому числі: 92 738 грн. 00 коп. основний борг, 6 677 грн. 14 коп. пеня, 9 273 грн. 80 коп. штраф та 1 363 грн. 25 коп. 3% річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару №3908 від 09 червня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16 липня 2013 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 25 липня 2013 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 16 липня 2013 року та від 25 липня 2013 року було зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 09 червня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Автопромпідшипник” (постачальник) та публічним акціонерним товариством “Черкаський приладобудівний завод” (покупець) було укладено договір поставки товару за № 3908.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов’язався передати, а покупець - прийняти й оплатити на нижчезазначених умовах підшипники, ремені приводні, кільця стопорні, ланцюги приводні, манжети й іншу продукцію виробничо –технічного призначення, іменовану надалі –товар, партіями, в асортименті, кількості й за цінами, зазначеними у погоджених рахунках.

Згідно п. 2.1. договору поставки загальна сума договору визначається як вартість товару, переданого постачальником відповідно до погоджених рахунків до даного договору.

Позивач свої зобов’язання за договором поставки виконав повністю та поставив відповідачу товар на загальну суму 93 024 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними:

- №2006008 від 20 червня 2012 року на суму 20 424 грн. 00 коп.;

- №1207022 від 12 липня 2012 року на суму 23 676 грн. 00 коп.;

- №1109041 від 11 вересня 2012 року на суму 18 060 грн. 00 коп.;

- №0410088 від 04 жовтня 2012 року на суму 3 024 грн. 00 коп.;

- №1510062 від 15 жовтня 2012 року на суму 13 920 грн. 00 коп.;

- №2111094 від 21 листопада 2012 року на суму 13 920 грн. 00 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у вищенаведених видаткових накладних та довіреностями на отримання ТМЦ від 20 червня 2012 року, від 12 липня 2012 року, від 11 вересня 2012 року, від 04 жовтня 2012 року, від 15 жовтня 2012 року та від 21 листопада 2012 року.

Відповідач в свою чергу зобов’язання по оплаті поставленого товару виконав частково сплативши позивачу 41 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією банківської виписки.

В зв’язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 92 738 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки товару №3908 від 09 червня 2011 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.1. договору поставки визначено, що покупець здійснює оплату кожної партії товару по відповідному рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом дії рахунку або протягом 10 банківських днів з моменту передачі товару.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених умов договору відповідач повинен здійснити оплату за видатковими накладними:

- №2006008 від 20 червня 2012 року до 06 липня 2012 року;

- №1207022 від 12 липня 2012 року до 26 липня 2012 року;

- №1109041 від 11 вересня 2012 року до 25 вересня 2012 року;

- №0410088 від 04 жовтня 2012 року до 18 жовтня 2012 року;

- №1510062 від 15 жовтня 2012 року до 29 жовтня 2012 року;

- №2111094 від 21 листопада 2012 року до 05 грудня 2012 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас слід зазначити, що позивачем при визначенні суми основного боргу було допущено арифметичну помилку, оскільки різниця суми загальної вартості поставленого товару (93 024 грн. 00 коп.) та сплачених відповідачем сум за поставлений товар (41 000 грн. 00 коп.) складає 52 024 грн. 00 коп., однак позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 92 738 грн. 00 коп.

Ксерокопія листа відповідача (а.с.29), в якому останній повідомляє позивача про заборгованість підприємства на суму 92 738 грн. 00 коп. судом до уваги не приймається, оскільки вказану в листі інформацію документально не підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Зі змісту листа не вбачається, що зазначений борг стосується правовідносин сторін саме по договору поставки №3908, а сам лист належним чином не завірений сторонами, в зв’язку з чим, не може вважатися письмовим доказом в розумінні ст.36 ГПК України.

Таким чином, сума боргу в розмірі 52 024 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку, в решті стягнення 40 714 грн. 00 коп. основного боргу слід відмовити, у зв’язку з безпідставним нарахуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 8.5. договору поставки передбачена відповідальність за порушення відповідачем строків оплати товару, а саме: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Позивачем на підставі п. 8.5. договору поставки заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6 677 грн. 14 коп. пені нарахованої за період з 05 липня 2012 року по 03 червня 2013 року на суму боргу поставленого товару по кожній видатковій накладній окремо (розрахунок пені знаходиться в матеріалах справи).

Однак слід зазначити, що позивачем при нарахуванні пені не було враховано проплат відповідача.

Так за період з 07 липня 2012 року по 11 липня 2012 року (12 липня 2012 року було сплачено відповідачем 10 000 грн. 00 коп.) розмір пені нарахований на суму боргу 10 424 грн. 00 коп. (20 424 грн. 00 коп. вартість товару поставленого 20 червня 2012 року – 10 000 грн. 00 коп. сплачено відповідачем 25 червня 2012 року) складає 21 грн. 36 коп.

Розмір пені нарахований на суму боргу 424 грн. 00 коп. (10 424 грн. 00 коп. - 10 000 грн. 00 коп. сплачених 12 липня 2012 року) за період з 12 липня 2012 року по 09 жовтня 2012 року (10 жовтня 2012 року було сплачено 11 000 грн. 00 коп. за товар поставлений 20 червня 2012 року) складає 384 грн. 49 коп.

Розмір пені нарахований за період з 27 липня 2012 року (26 липня 2012 року дата оплати товару поставленого 12 липня 2012 року) по 06 вересня 2012 року (07 вересня 2012 року сплачено 10 000 грн. 00 коп. за товар поставлений 12 липня 2012 року) на суму боргу 23 676 грн. 00 коп. складає 407 грн. 54 коп.

Розмір пені нарахований за період з 07 вересня 2012 року по 09 жовтня 2012 року (10 жовтня 2012 року сплачено 11 000 грн. 00 коп.) на суму боргу 13 676 грн. 00 коп. (23 676 грн. 00 коп. - 10 000 грн. 00 коп. сплачених 07 вересня 2012 року) складає 184 грн. 96 коп.

Розмір пені нарахований за період з 10 жовтня 2012 року по 26 січня 2013 року (шестимісячний строк) на суму боргу 3 100 грн. 00 коп. (13 676 грн. 00 коп. – 10 576 грн. 00 коп. залишок сплачених коштів за товар поставлений 20 червня 2012 року) складає 138 грн. 48 коп.

Таким чином (з урахуванням вищенаведеного розрахунку) розмір пені складає 1 136 грн. 83 коп.

Решта суми пені нарахована позивачем за період з 26 вересня 2012 року по 03 червня 2013 року на суму боргу за поставлений товар 11 вересня 2012 року, 04 жовтня 2012 року, 15 жовтня 2012 року та 21 листопада 2012 року складає 3 522 грн. 52 коп.

Слід вказати, що розмір пені за вищевказаний період нарахований позивачем в меншому розмірі, оскільки період нарахування пені зазначений позивачем становить 180 днів, а не шестимісячний строк, як того вимагає ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 4 659 грн. 35 коп., в решті стягнення пені в розмірі 2 017 грн. 79 коп. слід відмовити у зв’язку з безпідставним нарахуванням.

Згідно п. 8.6. договору за порушення зобов’язання по оплаті товару понад 30 календарних днів, покупець сплачує постачальникові додатково штраф у розмірі 10% від неоплаченої суми шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, а також відшкодовує заподіяні збитки.

Оскільки відповідач свого обов’язку щодо оплати поставленого товару у визначений сторонами строк не виконав, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10% від суми боргу 92 738 грн. 00 коп., що складає 9 273 грн. 80 коп.

При розгляді позову в цій частині судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання – неустойки.

Умови договору оренди передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому судом враховано відповідні висновки, що викладені в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року N 06/5026/1052/2011.

Оскільки сума боргу складає 52 024 грн. 00 коп., то розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача становить 5 202 грн. 40 коп., в решті стягнення штрафу в розмірі 4 071 грн. 40 коп. слід відмовити у зв’язку з безпідставним нарахуванням.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням положень ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 363 грн. 25 коп. – 3% річних нарахованих за період з 24 грудня 2012 року по 10 липня 2013 року на суму боргу в розмірі 92 738 грн. 00 коп.

Розмір 3% річних нарахований позивачем невірно, оскільки станом на 24 грудня 2012 року розмір боргу складав 52 024 грн. 00 коп., в зв’язку з чим розмір 3% річних нарахований на зазначену суму боргу за період з 24 грудня 2012 року по 10 липня 2013 року складає 850 грн. 91 коп.

З урахуванням вищенаведеного, з відповідача підлягає стягненню 850 грн. 91 коп. 3% річних, в решті стягнення 512 грн. 34 коп. 3% річних інфляційних слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Черкаський приладобудівний завод”, вул. 30 років Перемоги, 5/1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 14309572, п/р 26000230322 МегаБанк м. Харків, МФО 351629 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Автопромпідшипник”, пров. Сімферопольський,6, літ. “ч-2”, м. Харків, ідентифікаційний код 31151565, п/р 26005278066005, ПАТ КБ “ПриватБанк” м. Харків, МФО 351553 – 52 024 грн. 00 коп. – основного боргу, 850 грн. 91 коп. 3% річних, 4 659 грн. 35 коп. пені, 5 202 грн. 40 коп. штрафу та 1 254 грн. 81 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог – в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович