Вирок № 33371175, 09.09.2013, Старобешівський районний суд Донецької області

єдиний унікальний номер №245/117/13-к

провадження № 1-кп/245/133/2013

СТАРОБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року с.Старобешеве

Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючої судді - Сазонової М.Г.

при секретарі - Євсєй Ю.М., Голуб Н.А.

з участі прокурора - Носкової Н.М.

потерпілого - ОСОБА_1

представника потерпілого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Старобешівського районного суду Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012050730000212 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Зугрес Донецької області, громадянина України, працює на Старобешівській ТЕС, одружений, із вищою освітою, проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований по АДРЕСА_2, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

29.12.2012 року близько 07 години, ОСОБА_4, керуючи автомобілем ЗАЗ TF 699 Р LANOS ЗНГ державний номер НОМЕР_9, рухався на 19+ 200 км. а/ш Донецьк-Новоазовськ-Сєдово в Старобешівському районі Донецької області, в напрямку від м.Донецьк в сторону с.Старобешеве зі швидкістю близько 60 км/год. Здійснюючи прямолінійний рух, по дорожньому покриттю яке на цей час було вкрите ожеледицею, діючи необережно, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків але легковажно розраховуючи на їх відвернення, став здійснювати в порушення п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, які наказують:

10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Під час обгону автомобіля Opel Astra державний номер НОМЕР_10, який рухався попереду нього з меншою швидкістю, знаходячись на зустрічній смузі руху, не впорався з керуванням транспортного засобу та здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ 1102 державний номер НОМЕР_11 під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху.

При цьому водію автомобіля ЗАЗ 1102 державний номер НОМЕР_11 ОСОБА_1 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №8/Д від 23.01.2013 року були заподіяні закритий осколковий перелом зі зміщенням правої і лівої стегнових кісток, відкритий перелом зі зміщенням обох кісток лівого передпліччя, забита рана підборіддя, що супроводжувалися розвитком травматичного шоку другого ступеня які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які вимагають для свого лікування термін понад 21-го дня.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України визнав повністю, пояснив судові, що 29.12.2012 року близько 07 години він їхав на роботу, керував автомобілем ЗАЗ TF 699 Р LANOS ЗНГ державний номер НОМЕР_9, рухався зі швидкістю близько 60 км/год. Та здійснюючи обгін, через слизьке покриття автодороги не впорався з керуванням транспортного засобу та здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ 1102 державний номер НОМЕР_11 під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався у зустрічному напрямку. У скоєному щиро кається, позов визнає частково, вважає, що основну шкоду повинна сплачувати страхова компанія.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що 29.12.2012 року близько 07 години він їхав на роботу у місто Донецьк, керував автомобілем ЗАЗ 1102 державний номер НОМЕР_11, рухався не швидко, оскільки була ожеледиця, коли побачив на своїй смузі руху автомобіль обвинуваченого, який здійснював обгін автомобіля Опель, потім відбулось зіткнення.

Відповідно до Висновку експерта №8/Д від 23.01.2013 року ОСОБА_1 були заподіяні закритий осколковий перелом зі зміщенням правої і лівої стегнових кісток, відкритий перелом зі зміщенням обох кісток лівого передпліччя, забита рана підборіддя, що супроводжувалися розвитком травматичного шоку другого ступеня які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які вимагають для свого лікування термін понад 21-го дня.

Відповідно до Висновку транспортно-трасологічної експертизи №71 від 25 березня 2013 року вбачається, що місце зіткнення розташане на смузі руху автомобіля ЗАЗ 110207 державний номер НОМЕР_11.

Відповідно до Висновку автотехнічної експертизи №360 від 19.06.2013 року вбачається, що з технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «ЗАЗ ТF 699 Р Lanоs ЗНГ» д/н НОМЕР_9 ОСОБА_4 перед будь-якою зміною напрямку руху повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху і повинен був враховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, тобто повинен був діяти у відповідності з вимогами и. 10.1 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «ЗАЗ ТF 699 Р Lanоs ЗНГ» д/н НОМЕР_9 ОСОБА_4, виконуючи вимоги п.10.1 та и.12.1 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді.

З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля ЗАЗ ТF 699 Р Lanоs ЗНГ» д/н НОМЕР_9 ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.10.1 та п.12.1 Правил дорожнього руху України та перебували в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки водій ОСОБА_4, виконуючи вимоги вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді.

З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, водій автомобіля «ЗАЗ 1102» д/н НОМЕР_11 ОСОБА_1 при виявленні автомобіля ЗАЗ ТF 699 Р Lanоs ЗНГ» д/н НОМЕР_9, який в некерованому стані виїжджає на його смугу руху, повинен був вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки автомобіля, тобто діяти відповідно до вимог и.12.3 Правил дорожнього руху України.

У випадках, коли зустрічний транспортний засіб до моменту зіткнення не був загальмован або рухався в некероваиому стані, питання про наявність у водія автомобіля «ЗАЗ 1102» д/н НОМЕР_11 ОСОБА_1 технічної можливості запобігти події шляхом гальмування не має сенсу, так як зниження швидкості і навіть зупинка транспортного засобу, не виключає можливості події. Виходячи з вищезазначеного випливає, що водій автомобіля ЗАЗ 1102» д/н НОМЕР_11 ОСОБА_1, виконуючи вимоги її. 12.3 Правил дорожнього руху України, не мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді.

З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля «ЗАЗ 1102» д/н НОМЕР_11 ОСОБА_1 відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України і не перебували в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки водій ОСОБА_1, виконуючи вимоги вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України, не мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді.

Відповідно до Висновку автотоварознавчої експертизи №349/27 від 27.02.2013 року вартість матеріальної шкоди, що завдана володільцю автомобіля ЗАЗ 110207 державний номер НОМЕР_11 ОСОБА_1 складає 26304, 89 грн.

При цьому, згідно ст.337 КПК України розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Показання обвинуваченого дані під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї вини у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об'єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст.286 КК України.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та дані, що його характеризують, відношення до подій, що відбулися, їх наслідків, вік, сімейні обставини, у тому числі, що ОСОБА_4 одружений та має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, працює, повністю визнав свою провину, щиро покаївся у вчиненому, раніше не судимим.

Обставиною, що пом»якшує покарання ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Також суд враховує, що обвинувачений добровільно виплатив потерпілому 20000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди, про що він наголошував у судовому засіданні та надав розписку.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки саме такий вид покарання на думку суду є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого суд зазначає наступне.

Заявлений у справі потерпілим цивільний позов суд вважає за необхідне задовольнити частково.

В судовому засіданні потерпілим та його представником - адвокатом ОСОБА_2 було подано позовну заяву (яку в подальшому уточнено), відповідно до якої потерпілий просить суд стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» суму відшкодування за пошкоджений транспортний засіб у розмірі 25304 грн.; страхове відшкодування на луквання у розмірі 29928 грн., страхове відшкодування за шкоду, пов»язану із стійкою втратою працездатності при встановленні 2 групи інвалідності внаслідок дтп у розмірі 20412 грн.; страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 4517 грн..

Просив стягнути із ОСОБА_4 суму франшизи за пошкоджений транспортний засіб у розмірі 1000 грн.; витрати на залучення представника у розмірі 1000 грн., 20000 грн. моральної шкоди внаслідок знищення або пошкодження майна та 35483 грн. моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров»я та встановлення другої групи інвалідності.

Крім того, у судовому засіданні прокурором було подано позовну заяву про стягнення витрат на лікування, відповідно до якої прокурор просить суд стягнути на користь Старобешівської центральної районної лікарні витрати на лікування потерпілого у сумі 3557,82 грн. В обґрунтування позовних вимог до позову додано розрахунок витрат на лікування потерпілого, що здійсненні Старобешівською ЦРБ.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 9.1 ст. 9 цього Закону визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Умови укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5182622 свідчать про те, що ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) складає 100000 грн., а за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн., розмір франшизи складає 1000 грн.

Потерпілий та його представник, під час судового розгляду справи надали суду документи на підтвердження факту подання ним заяви про відшкодування завданих йому збитків до СТ з ДВ «Гарантія». Представник цивільного відповідача до судового засідання не прибув, у запереченнях вказав на те, що потерпілий звернувся до суду із позовом передчасно, оскільки страхова компанія взагалі не приймала рішення відносно відшкодування завданих йому збитків.

Аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що саме на страховика покладається обов'язок відшкодування шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну потерпілого в межах встановлених лімітів відповідальності.

Представником потерпілого надано суду належні докази, які підтверджують витрачені кошти на придбання ліків на суму 9016,35 грн., витрати на придбання медичних виробів на суму 19640 грн. (товарний чек №02/07/01 від 02.01.2013 року), а усього страхове відшкодування на лікування повинно складати 28656,35 грн.

При цьому, суд не враховує в якості витрат на лікування витрати на придбання бензину у розмірі 2280 грн., оскільки вони у судовому засіданні не доведені.

Суму відшкодування за пошкоджений транспортний засіб у розмірі 25304 грн.; страхове відшкодування за шкоду, пов»язану із стійкою втратою працездатності при встановленні 2 групи інвалідності внаслідок дтп у розмірі 20412 грн. у судовому засіданні підтверджено в повному обсязі, а отже їх також належить стягнути із страховика.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілого до обвинуваченого, суд зазначає, що обвинуваченим сума франшизи у розмірі 1000 грн. визнана в повному обсязі. Разом з тим, незважаючи на невизнання обвинуваченим витрат на залучення представника, враховуючи вимоги ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне задовольнити позов потерпілого в частині понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 1000 грн..

Крім того, суд вважає за необхідне частково задовольнити і позов потерпілого в частині відшкодування йому моральної шкоди. На думку суду, враховуючи ступінь тяжкості отриманих потерпілим ушкоджень, ступінь фізичного болю, який він відчував внаслідок заподіяної йому травми, враховуючи порушення звичних умов життя, які також викликали душевні переживання у потерпілого, його неможливість працювати та підтримувати звичайний уклад життя, та беручи до уваги обставини пригоди, суд вважає, що на користь потерпілого слід стягнути на відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Згідно полісу цивільно-правової відповідальності дана сума складає 4517 грн. і повинна бути сплачена страховою компанією у разі звернення особи, яка має право на таке відшкодування, тобто потерпілим , із відповідною заявою, про яку зазначено вище у вироку, а також той факт, що обвинувачений добровільно виплатив потерпілому у відшкодування шкоди 20000 грн., відповідно до поданої розписки від 30.12.2012 року. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути із обвинуваченого на користь потерпілого 483 грн. на відшкодування моральної шкоди та 4517 грн. на відшкодування моральної шкоди із СТзДВ «Гарантія».

Цивільний позов прокурора задоволенню не підлягає, оскільки заявлений не до тієї особи, що не позбавляє його права звернутись у порядку цивільного судочинства.

На підставі ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 витрати за проведення експертизи.

Долю речового доказу необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов»язання до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов»язання - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) на користь держави судові витрати за проведення автотехнічної експертизи №71 від 25.03.2013 року у розмірі 391,20 грн.

Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (ідентифікаційний код 21130899) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8) страхове відшкодування на лікування у сумі 28656,35 грн.; відшкодування за пошкоджений транспортний засіб у розмірі 25304,00 грн.; страхове відшкодування за шкоду, пов»язану із стійкою втратою працездатності при встановленні 2 групи інвалідності у розмірі 20412, 00 грн. та моральну шкоду у розмірі 4517 грн.

Стягнути із ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8) - 1000 грн. франшизи; 1000 грн. витрат на правову допомогу та 483 грн. моральної шкоди.

У задоволенні позовних вимог прокурору - відмовити.

Речові докази у справі: автомобіль ЗАЗ ТF 699 Р Lanоs ЗНГ» д/н НОМЕР_9 - повернути власнику ОСОБА_4; автомобіль ЗАЗ 1102 державний номер НОМЕР_11 - повернути ОСОБА_1, а після виплати страхового відшкодування у разі вимоги, передати СТзДВ «Гарантія».

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя:

09.09.2013