Постанова № 33368947, 29.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2013 року Справа №827/1787/13-а

Окружний адміністративний суд м. Севастополя у складі:

головуючого - судді: Куімова М.В.

за участю секретаря: Сухобрус О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монопорстройсервіс» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монопорстройсервіс» (далі - ТОВ «Монопорстройсервіс») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (далі - ДПІ у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26 червня 2013 року: № 0001192220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 274 803,75 грн. (у тому числі по основному платежу - 219 843,00 грн., штрафні санкції - 54 960,75 грн.), №0001182220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 288 544,50 грн. (у тому числі по основному платежу - 230 836,00 грн., штрафні санкції - 57 708,50 грн.).

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 24 травня 2013 року по 30 травня 2013 року ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Монопорстройсервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Спецтрубомонтаж» та ПП «Рест-профі» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року. За результатами вказаної перевірки було складено акт №42/22-2/34394034 від 05 червня 2013 року та прийняті податкові повідомлення - рішення від 26 червня 2013 року: № 0001192220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 274 803,75 грн., №0001182220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 288 544,50 грн. За думкою позивача, вказані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача Іванова А.В. підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Горошко М.О. у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 131-133).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що з 24 травня 2013 року по 30 травня 2013 року ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Монопорстройсервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Спецтрубомонтаж» та ПП «Рест-профі» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №42/22-2/34394034 від 05 червня 2013 року (а.с.11-14), згідно якого, відповідачем встановлено порушення платником податків вимог чинного законодавства, зокрема:

- з податку на додану вартість: п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по постачальникам ТОВ «Спецтрубмонтаж» та ПП «Рест-Профі» у загальній сумі 219 843,99 грн., в тому числі за січень 2012 в сумі 115 219,06 грн. та за липень 2012 у сумі 104 624,93 грн.;

- з податку на прибуток підприємств: п.138.1, п.138.2 ст.138, ст.185 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників по р. 04 Декларації «Витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування» у загальній сумі 1 099 220,00 грн., в тому числі за звітний період 1 квартал 2012 в сумі 576 095,00 грн., за звітний період 2012 в сумі 1 099 220,00 грн. (в тому числі за 4 квартал 2012 у сумі 523 125,00 грн.) за рахунок віднесення до складу собівартості будівельних робіт витрат, придбання яких документально оформлене від постачальників ТОВ «Спецтрубмонтаж» та ПП «Рест-Профі».

На підставі висновків акту перевірки від 05 червня 2013 року №42/22-2/34394034 ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення від 26 червня 2013 року: № 0001192220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 274 803,75 грн. (у тому числі по основному платежу - 219 843,00 грн., штрафні санкції - 54 960,75 грн.) (а.с. 17), №0001182220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 288 544,50 грн. (у тому числі по основному платежу - 230 836,00 грн., штрафні санкції - 57 708,50 грн.) (а.с. 18).

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення - рішення від 26 червня 2013 року №0001182220 з приводу визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пункт 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, 138.6 - 138.9, п.п.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п. 138.11 цієї статті: (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат), крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт,наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору; датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів,вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку. Для цілей цієї статті під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів; витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу). Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;.

Відповідно до п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав. Цей пункт не регулює правила визначення та коригування витрат та доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 159 цього Кодексу.

Отже, платник податку має право на включення до складу витрат будь-якої суми витрат, які він поніс у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Єдиною умовою включення таких сум до витрат є подальше використання у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

При цьому, платник податку повинен здійснити корегування своїх доходів або витрат, лише у випадку прийняття судом рішення про визнання правочину, за яким виникли таки доходи чи витрати, недійсним (набрання рішенням суду законної сили).

Без прийняття такого рішення у платника податку не виникає такого обов'язку.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення - рішення від 26 червня 2013 року №0001192220, стосовно податку на додану вартість, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктами 14.1.179, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має обов'язкові реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Пункт 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку). У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми. Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

Тобто, зі змісту викладених правових норм Податкового кодексу України свідчить, що виключно податкова накладна (квиток, касовий чек та інше), як звітний податковий документ, є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які підлягають використанню в його господарській діяльності.

При цьому, платник податку має право віднести до складу податкового кредиту понесені витрати лише у випадку коли такі витрати пов'язані із господарською діяльністю та податкова накладна виписана особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у встановленому порядку.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, факт отримання платником податку товарів/послуг підтверджується безпосередньо податковою накладною.

Лише відсутність податкової накладної є єдиним випадком позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, ведеться на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Згідно ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі первинних документів, які є основою податкового та бухгалтерського обліку платника податків.

Як свідчать первинні документи податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Монопорстройсервіс», зареєстровано у Ленінський районній державній адміністрації 22 травня 2006 року, про що зроблений реєстраційний запис № 10771020000002673 (а.с. 9) та перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 23 травня 2006 року за № 7751.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №770951 (а.с. 10), має право здійснювати наступні види діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель; виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Отримано ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України серія АВ №590922 (а.с. 33)ь на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) строком дії з 12 жовтня 2011 року по 12 жовтня 2016 року.

26 січня 2012 року, між ТОВ «Монопорстройсервіс» (покупець) та ПП «Рест-Профі» (постачальник), укладений договір поставки № 260101 (а.с. 39), за умовами якого постачальник відпускає, а покупець приймає та оплачує будівельні матеріали - плити лицювальні пиляні із блоків граніту, шліфовані товщиною 30 мм у кількості 523,723 м.кв. Сума товару становить 691 314,36 грн., в тому числі ПДВ 115 219,06 грн. Поставка матеріалів здійснюється транспортом постачальника на об'єкт за адресою: м. Севастополь, вул. Суворова,3. Матеріали супроводжуються рахунком, витратною накладною та податковою накладною.

ПП «Рест-Профі» (ЄДРПОУ 35860329), місцезнаходження - Харківська обл., м. Харків, Дзержинський район, вулиця Чичибабіна, 3 кв. 84, зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 28 травня 2008 року як юридична особа.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, має право здійснювати наступні види діяльності: неспеціалізована оптова торгівля (основний); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; надання інших допоміжних комерційних послуг (а.с. 36).

Зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво №100121088). Свідоцтво анульовано 25 травня 2012 року.

Виконання умов договору та постачання на адресу позивача будівельних матеріалів підтверджується видатковою накладною №РН-260106 від 26 січня 2012 року (а.с. 41).

Придбані товари оприбутковані ТОВ «Монопорстройсервіс» на відповідних бухгалтерських рахунках.

Оплата позивачем товарів підтверджується платіжним дорученням №234 від 26 січня 2012 року (а.с. 42).

ПП «Рест-Профі» виписана податкова накладна №111 від 26 січня 2012 року (а.с. 45), що також підтверджує факт поставки товару. Товар, попередньо придбаний у ПП «Рест-Профі», використаний позивачем при виконанні комплексу ремонтно-відновлювальних робіт по Храму Святого Рівноапостольного князя Володимира в м. Севастополі за укладеним між ТОВ «Монопорстройсервіс» та ВАТ «Головне управління облаштованості військ» договором № 69 від 28 жовтня 2011 року(а.с. 49-53), тобто безпосередньо у господарської діяльності.

28 липня 2011 року, між ТОВ «Монопорстройсервіс» (підрядник) та ТОВ «Спецтрубомонтаж» (субпідрядник), укладений договір №01/07-01-2012 (а.с. 104-106), за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати комплекс робіт за об'єктом «Капітальний ремонт покрівлі на Володимирському соборі м. Севастополь, вул. Суворова, 3, а підрядник приймає та оплачує будівельні роботи.

Підтвердженням виконання робіт є акт про прийомку виконаних робіт (КБ-2в) та довідка про вартість виконаних робіт та витрат (КБ-3).

ТОВ «Спецтрубомонтаж» (ЄДРПОУ 31939034), місцезнаходження - Харківська обл., м. Харків, Дзержинський район, вулиця Отакара Яроша, 9А, зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 12 березня 2002 року як юридична особа.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, має право здійснювати наступні види діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; будівництво інших споруд; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; надання інших допоміжних комерційних послуг (а.с. 101-103).

Зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво №200055015). Свідоцтво анульовано 27 грудня 2012 року.

Виконання умов договору та здійснення для позивача будівельних робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 та актом прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в за липень 2012 (а.с. 107).

Придбані роботи оприбутковані ТОВ «Монопорстройсервіс» на відповідних бухгалтерських рахунках.

Оплата позивачем будівельних робіт підтверджується платіжними дорученнями №491 від 13 серпня 2012 року, №527 від 22 серпня 2012 року та №741 від 19 жовтня 2012 року (а.с. 112-114).

ТОВ «Спецтрубомонтаж» виписана податкова накладна №119 від 26 липня 2012 року, що також підтверджує факт виконання робіт.

Роботи, попередньо виконанні ТОВ «Спецтрубомонтаж», використані позивачем при виконанні комплексу ремонтно-відновлювальних робіт по Храму Святого Рівноапостольного князя Володимира в м. Севастополі за укладеним між ТОВ «Монопорстройсервіс» та ВАТ «Головне управління облаштованості військ» договором №69 від 28 жовтня 2011 року, тобто безпосередньо у господарської діяльності.

На підставі викладеного, судом встановлено, що оскільки станом на момент виконання договорів ТОВ «Монопорстройсервіс», ТОВ «Спецтрубомонтаж» та ПП «Рест-Профі» зареєстровані як юридичні особи у Державному реєстрі підприємств та організації, є платниками податку на додану вартість, про що відповідними податковими інспекціями видані свідоцтва платника податку на додану вартість, усі первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», підписані відповідальними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками підприємств, придбання товарів (робіт) викликало зміни в структурі зобов'язань позивача та безпосередньо пов'язано із його господарською діяльністю, тому позивачем умови Податкового кодексу України в частині наявності підстав для віднесення понесених при придбанні зазначених товарів (робіт) сум до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість дотримані.

За цих обставин, враховуючи той факт, що на підставі п. 36.1, п. 36.5 ст.36, п.38.1 ст.38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, ТОВ «Монопорстройсервіс» не може відповідати за дії інших осіб та зазнавати негативних наслідків для своєї господарської діяльності, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, господарські операції фактично виконані сторонами, позивач має всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт придбання товарів (робіт) та пов'язаність їх замовлення з господарською діяльністю, тому виключення ДПІ в Ленінському районі ГУ Міндоходів м. Севастополя зі складу витрат та податкового кредиту ТОВ «Монопорстройсервіс» сум за господарськими операціями з ТОВ «Спецтрубомонтаж» та ПП «Рест-Профі» з підстав нібито не встановлення реальності проведення господарських операцій не засновано на дійсних документах бухгалтерського та податкового обліку підприємства, а тому не може бути правомірним.

Крім того, оскільки ст. 20 Податкового кодексу України не передбачено право податкового органу самостійно визнавати первинні документи недійсними, відповідачем не встановлено прийняття судом рішення (набрання ним законної сили) про визнання недійсними спірних договорів або первинних документів, тому обов'язок (право) у ТОВ «Монопорстройсервіс», та, відповідно, повноваження (право) у ДПІ у Ленінському районі ГУ Міндоходів м. Севастополя на корегування понесених платником податків витрат згідно нормам Податкового кодексу України не виникли.

Самостійне корегування ДПІ в Ленінському районі ГУ Міндоходів м. Севастополя витрат ТОВ «Монопорстройсервіс» та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток також свідчить про перевищення податковим органом наданих йому законодавством повноважень та є незаконним втручанням у господарську діяльність підприємства.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001192220 та №0001182220 від 26 червня 2013 року - визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 2 294,00 грн..

Керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 94, 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 26 червня 2013 року №0001182220 та №0001192220, - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монопорстройсервіс» сплачене державне мито в сумі 2 294 гривні.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги.

Суддя М.В. Куімов