Постанова № 33368897, 10.09.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5996/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

10 вересня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інфопроект» до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2013 року №3 та від 03.07.2013 року №4, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Приватне підприємство «Інфопроект» до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2013 року №3 та від 03.07.2013 року №4.

В судовому засіданні 05.09.2013 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач Південна митниця Міндоходів провела камеральну перевірку та самостійно визначила митну вартість ввезених товарів за інформацією, яка не відповідає дійсному рівню задекларованих цін, в зв'язку із чим, вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що митні органи мають право н отримання інформації про вартість ввезених раніше товарів та проводити донарахування митних зборів та платежів відповідно до процедури, передбаченої Податковим кодексом та Митним кодексом України.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач Південна митниця Міндоходів на підставі ст.12-15 Митного кодексу України та п.3,4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 08.02.1997 року №126/97 є місцевим и підрозділами центрального органу державної виконавчої влади в галузі здійснення митного контролю за переміщеннями вантажів через митний кордон та згідно ст.ст.30,31,70,71 цього ж Кодексу здійснюють митне оформлення вантажів, надають роз`яснення суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності з питань митного оформлення вантажів, наявності або відсутності пільг щодо сплати податків та зборів за переміщення вантажів через митний кордон, проведення перевірок застосування податкового законодавства при переміщенні товарів через митний кордон та донарахування податків, зборів та інших платежів, а тому позовні вимоги щодо оскарження їхніх актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до положень ст.351 МК України посадовими особами відповідача 01.06.2013 року була проведена невиїзна документальна перевірка позивача на предмет своєчасності та достовірності нарахування та сплати митних платежів при ввезені позивачем товарів «плівки тонувальної, самоклейної» за митними деклараціями від 25.03.2011 року та від 05.02.2011 року.

За результатами перевірки був складений акт №н0016/3/500000000/НОМЕР_1 (а.с.7-14), яким встановлено, що було занижено ставки ввізного мита в розмірі 357004,76 грн.

На підставі цього акту перевірки Південної митницею Міндоходів були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 року №3 (а.с.15-16) щодо нарахування ввізного мита в розмірі 68654,76 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2,00 грн., та від 03.07.2013 року №4 (а.с.17-18) щодо нарахування податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України в розмірі 288350,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2,00 грн.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єктів владних повноважень суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та приходить до висновку про їхню невідповідність законові з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.3 Митного кодексу України митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Відповідно до ч.1 ст.11 цього Кодексу безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.

Згідно із частинами 1, 2 ст.14 Митного кодексу України регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій. Регіональна митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про Єдиний митний тариф України» Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Згідно зі ст.4 цього Закону товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Про початок проведення перевірки платника податків ПП «Інфопроект» повідомлено рекомендованим листом Південної митниці з повідомленням від 30.05.2013 року №11/4.1-14/7098. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що лист з повідомленням про початок проведення перевірки було вручено лише 05.06.2013 року, в той час як 01.06.2013 року вже було складено акт про проведення перевірки №Н0016/3/500000000/НОМЕР_1. Таким чином, посадовою особою Південної митниці було порушено вимоги ст..350 МКУ, а підприємство позивача фактично було позбавлено можливості надати посадовим особам митного органу, які проводили перевірку, додаткові документи, інформацію, зауваження, пояснення з питань, що стосуються перевірки та можуть свідчити на користь підприємства, і вимагати розгляду по суті та доручення до матеріалів перевірки. Тобто, при проведенні невиїзної перевірки позивача не було дотримано всіх вимог законодавства щодо процедури повідомлення платника податків про її початок та ті питання, які підлягають перевірці.

Підставою для видання оскаржуваних рішень послугував висновок посадових осіб митниці про те, що позивачем при митному оформленні товарів «плівка тонувальна, самоклейна» за митними деклараціями від 25.03.2011 року №500060701/2011/005769, від 05.02.2011 року №500060701/2011/001599 були порушені вимоги статей 88,206 Митного кодексу України від 11.07.2002 року №92-IV та донарахована сума податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита за МД від 25.03.2011 року №500060701/2011/005769 в сумі 31038,22 грн., ПДВ в сумі 130360,51 грн. та за МД від 05.02.2011 року №500060701/2011/001599 ввізне мито в сумі 37616,54 грн., ПДВ в сумі 157989,49 грн.

Але такий висновок посадових осіб митного органу є незаконним з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ст.58 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI та ст.259 Митного кодексу України від 11.07.2002 року №92-IV митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті. Так, ПП «Інфопроект» на постачання товару, вказаному в акті, уклало угоду (контракт) №W110/11-1 від 01.10.2010 року з компанією WELETTA TRADING S.A. (Республіка Панама), отримало від неї всі необхідні документи та надало їх для митного оформлення. В розрахунок за поставлений товар позивачем було здійснено оплату в сумах, зазначених товаросупроводжувальних документах компанії WELETTA TRADING S.A. (республіка Панама).

Представником відповідача не надано доказів того, що позивач раніше мав господарські відносин з індійськими компаніями та отримував товар з Індії (від індійських постачальників) вартість товару. Таким чином, вартість товару зазначену в надісланих митними органами Індії експортних деклараціях та інвойсах не можна вважати митною вартістю для цілей розрахунку митних платежів.

Тим більше, що в акті зазначено, що «як слідує із надісланих митними органами Індії експортних декларацій та інвойсів покупець та отримувач товару, а також вартість товару, яка була заявлена при імпорті не відповідає фактично зазначеній у документах наданих до митного оформлення вантажу». Тобто документи, надіслані митними органами Індії не мають жодного відношення до ПП «Інфопроект» та його господарської діяльності.

Під час офіційного розгляду справи не встановлено, що позивач ПП «Інфопроект» на час проведення митних процедур володів інформацією про те: де та на яких умовах компанія WELETTA TRADING S.A. (Республіка Панама) придбала товар, який був поставлений на його адресу. Жодним нормативним актом не передбачений обов'язок покупця перевіряти де, на яких умовах та за якою ціною купує товар постачальник. До того ж, згідно з міжнародними правилами заповнення вантажних документів, відправником може бути, як фактичний відправник, так і продавець.

Відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 02.10.2012 року по справі №1519/16983/2012 (а.с.104-110), яка набрала законної сили, та якою встановлено, що товари були оформлені посадовими особами ПП «Інфопроект» в митниці з додержанням усіх умов переміщення товарів в режимі імпорт, передбачених ст.75 МК України, що передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України, сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України, дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень. На підставі цього, суд прийшов до висновку про відсутність в діях директора ПП «Інфопроект» Тверезовського Л.М. складу адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.483 МК України під час подання до митного органу митних декларацій від 25.03.2011 року №500060701/2011/005769, від 05.02.2011 року №500060701/2011/001599 та додатків до них, а тому закрив адміністративне провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Інших доказів протиправності дій посадових осіб ПП «Інфопроект» не надано.

Оскільки орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, маючи у своєму розпорядженні судове рішення від 02.10.2012 року по справі №1519/16983/2012, не звернув на встановлені судом висновки щодо вірності проведеного розмитнення партії товару посадовими особами ПП «Інфопроект», тим самим він діяв не у порядок та спосіб, визначені Конституцією та законами України, що не відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, його рішення повинно бути визнане протиправним та скасоване, в зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення митного органу щодо необхідності сплати до бюджету донарахованих позивачу сум податків та зборів, штрафних санкцій на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південної митниці Міндоходів від 03.07.2013 року №3 та від 03.07.2013 року №4.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.

10 вересня 2013 року.

.