Ухвала суду № 33368654, 04.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/4601/13 Головуючий 1-ї інстанції Боговський Д.Є.

Справа №641/4280/13-ц Доповідач: Довгаль А.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Коровін С.Г.

при секретарі - Рудь А.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_4, який діє в інтересах позивача ОСОБА_2, звернувся з вищеназваним позовом до суду і одночасно подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2013 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою цього ж суду від 29 квітня 2013 року заява представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про забезпечення позову була задоволена частково.

Не погодившись з ухвалою про застосування заходів забезпечення позову, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить цю ухвалу скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість. Зокрема вказує, що суд належним чином не з'ясував того, що між сторонами дійсно виник спір та не звернув уваги на те, що ніякої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення не існує. Крім того, майно, на яке накладено арешт, вже заарештовано ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.10.2011року по справі №2-4010/11/05, на яку є посилання в позові.

Інші сторони вищевказану ухвалу в апеляційному порядку не оскаржують.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пункт 1 ч.1 ст.152 ЦПК України передбачає вид забезпечення позову як - накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами (ч.3 цієї статті).

Згідно роз'яснень, які містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позивним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та забороняючи відчуження: нежитлового приміщення, загальною площею 90,2кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_3; нежитлової будівлі №14-18 в літ. «А», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загально площею 147,1кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_3; нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 233,0кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, яка належать на праві власності ОСОБА_3; нежитлові приміщення літ. «Б», загальною площею 894,4кв.м, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, які належать на праві власності ОСОБА_3; житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, кв.18, яка належить на праві власності ОСОБА_1; житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_1; автомобіль Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_1, 2007року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_3; автомобіль Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_2, 2008року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_3; автомобіль Mercedes-Benz 308 D, державний номер НОМЕР_3, 1995року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_3, суд виходив з того, що такий захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, враховуючи при цьому те, що предметом спору є стягнення за договором позики, а саме з обох відповідачів як подружжя, значної суми грошей - 3 391 470,40грн.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 не заперечували того факту, що перелічене в оскаржуваній ухвалі нерухоме майно згідно правовстановлюючих документів належить відповідачці.

Окрім того, заборона на відчуження вищевказаного рухомого та нерухомого майна ніяким чином не перешкоджає господарській діяльності, а тому застосування такого засобу забезпечення позову є цілком правомірним та співмірним із заявленими позовними вимогами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.10.2011року по справі №2-4010/11/05 вже заарештовано теж саме майно, колегією суддів не приймаються, оскільки будь-яких доказів з цього приводу, в тому числі копії цієї ухвали, апелянтом не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав колегії суддів для зміни або скасування ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням вимог процесуального закону.

Згідно п.1) ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307ч.2п.1, 312ч.1п.1, 313, 314ч.1п.4, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала остаточна, оскарженню в касаційному порядку не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий -

Судді -