Ухвала суду № 33368000, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 13492/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Макаренко Я.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 13492/12/2070

за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

до Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000511721 від 07.11.2012 року, яким підприємству донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4171,88 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 2,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: положень Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство взяте на податковий облік в Ізюмській ОДПІ Харківської області ДПС і станом на даний час перебуває на обліку в Ізюмській ОДПІ Харківської області ДПС.

Матеріалами справи підтверджено, що Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією в Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства з питання повноти і своєчасності нарахування та внесення до бюджету податку на доходи фізичних осіб, збору за першу реєстрацію транспортних засобів за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки був складений акт перевірки № 775/2220/24673063 від 24 жовтня 2012 року.

У відповідності до даного акту перевіркою було встановлено, що позивачем в січні 2011 року коли було проведено списання простроченої (понад 3-х років) кредиторської заборгованості фізичних осіб, що виникла через отримання вказаними фізичними особами послуг з водопостачання та водовідведення без оплати, мало виконувати всі обов'язки податкового агента щодо сум, які списані, а саме включити суму списаної кредиторської заборгованості одержувачів послуг до складу їх оподаткованого доходу, утримати з них податок на доходи фізичних осіб, перерахувати податок до бюджету та надати податковому органу розрахунок за ф. № 1 ДФ про такі надані доходи.

Внаслідок не віднесення вищезазначених доходів фізичних осіб сумою 23640 грн. 64 коп. до категорії загальних місячних оподаткованих доходів підприємством занижено базу оподаткування всього на суму 27812 грн. 54 коп. та податок на доходи фізичних осіб на суму 4171 грн. 88 коп. чим порушено п. 164.1 ст. 164, абз. "є" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 , пп. "а" п. 171,2 ст. 171 Податкового кодексу України.

07 листопада 2012 року ДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000511721 про визначення податкового зобов'язання Ізюмському КВВКП в сумі 4171 грн. 88 коп. податку на доходи фізичних осіб та 2 грн. 00 коп. штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач неправомірно визначив Ізюмське КВВКП - податковим агентом, та зобов'язав його сплатити податок з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 14 грудня 2010 року по 26 січня 2011 року на Ізюмському КВВКП проводилась планова ревізія фінансово-господарської діяльності за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за завершений звітний період 2010 року.

Ревізію проводило міжрайонний контрольно-ревізійний відділ в Ізюмському та Борівських районах Контрольно-ревізійного управління в Харківській області.

За результатами проведення ревізії був складений акт №113-20/012 від 26 січня 2011 року та "Позивачем" була отримана вимога № 113-15/174 від 01 лютого 2011 року відповідно до якої міжрайонне КРВ в Ізюмському та Борівському районах вимагало від "Позивача" усунути виявлені недоліки.

18 жовтня 2012 року листом № 1353 від 18 жовтня 2010 року підприємство повідомило ДПІ, що дебіторська заборгованість по розрахунках з населенням на суму 23640 грн. 64 коп. була списана на за балансові рахунки за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності міжрайонного КРВ в Ізюмському та Борівському районах.

Cлід зазначити, що заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких строк позовної давності минув, визнається безнадійною заборгованістю відповідно до пп. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Безнадійна дебіторська заборгованість Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства в сумі 23640,64 грн., яка стала такою в силу закінчення строку позовної давності, в січні 2011 року списана підприємством у бухгалтерському обліку на витрати з відображенням запису : Дт 944 рахунку «Сумнівні та безнадійні борги» - Кт 361 рахунку «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Якщо для підприємства - постачальника послуг дана заборгованість є дебіторською, то для фізичних осіб - споживачів послуг вона - кредиторська.

Пунктом 164.1 ст.164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями унормовано, що загальний оподатковуваний дохід платника податку на доходи фізичних осіб - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Кінцевий перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (оподатковуваного) доходу, або, інакше, не підлягають оподаткуванню, приведений у ст.165 Податкового кодексу України .

До складу загального оподатковуваного доходу платника податку належать: доходи, отримані платником податку як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку (абз. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України); інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (пп. 164.2.19 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями).

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що підставою для донарахування податку стали висновки перевіряючих про те, що якщо Ізюмське комунальне виробниче водопроводно - каналізаційне підприємство надало послуги з водопостачання і водовідведення власникам (наймачам, орендарям) житлових і нежитлових приміщень (суб'єктам користування послуг), а останні їх не оплатили, після закінчення строку позовної давності утворена заборгованість фізичних осіб - споживачів послуг відноситься до загального місячного оподатковуваного доходу і підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.

Також, податковий орган в акті перевірки посилається на пп. 14.1.47 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, згідно з яким додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковий агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. «а» п.171.2 ст. 171 Податкового кодексу України під особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з інших, ніж заробітна плата, є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні податковий агент.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно - правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14).

Згідно п.п. 164.2.7. п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року.

Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

Таким чином дохід фізичної особи, одержаний у зв'язку з невиконанням своїх цивільно-правових зобов'язань, є доходом отриманим не від податкового агента, і підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподаткованого доходу такого платника податків.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно визначив Ізюмське КВВКП - податковим агентом, та зобов'язав його сплатити податок з доходів фізичних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року по справі № 13492/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 13492/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.