Ухвала суду № 33367789, 29.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2509/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 08.11.2012 р. №912-22-3-26410155.

На підставі висновків акта перевірки 27.11.2012 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення №0000932231 від 27.11.2012 р., яким встановлено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за III - IV квартал 2011 р. у розмірі 33 859 670, 00 грн. і за 1 півріччя 2012 р. у розмірі 8 222 622, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000922231 від 27.11.2012 р., яким встановлено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій (код платежу 30 11020600) 1 169 124, 50 (один мільйон сто шістдесят дев'ять тисяч сто двадцять чотири грн. 50 коп.), з якого за основним платежем 1 156 403,00 (один мільйон сто п'ятдесят шість тисяч чотириста три грн. 00 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 721, 50 грн. (дванадцять тисяч сімсот двадцять одна грн. 50 коп.).

За наслідками процедури адміністративного оскарження, вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарги без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.12.2010 р. між ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «Нова фінансова компанія» (новий кредитор) були укладені договори відступлення права вимоги, а саме:

1) договір відступлення права вимоги за кредитним договором №52/0711-КФ від 05.12.2007 р. (далі договір 1), предметом якого є те, що первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора та стає кредитором за кредитним договором №№52/0711-КФ від 05.12.2007 р. зі всіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_3. Згідно з п.3 договору 1 сторони досягли згоди, що вартість права вимоги, що відступається за кредитним договором №52/0711-КФ від 05.12.2007 р., складає 20 196 397, 46 грн.;

2) договір відступлення права вимоги за кредитним договором №53/0711-КФ від 05.12.2007 р. (далі договір 2), предметом якого є те, що первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора та стає кредитором за кредитним договором №№53/0711-КФ від 05.12.2007 р. зі всіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_4 Згідно з п.3 договору 2 сторони досягли згоди, що вартість права вимоги що відступається, за кредитним договором №53/0711-КФ від 05.12.2007 р., складає 12 898 621, 55 грн.

Згідно з абз. 3 п.1 Договору 1 та Договору 2 сторони передбачили, що з моменту належного виконання Новим кредитором зобов'язання, вказаного в п.4.1. Договору, первісний кредитор втрачає будь-які права вимоги до Боржника та перестає бути стороною за кредитним договором.

Зобов'язання по оплаті вартості відступлення права вимоги за договором 1 та договором 2, виконані ТОВ «Нова фінансова компанія» 30.12.2010 р. шляхом перерахування на рахунок Банку частину грошових коштів в розмірі 306 497, 46 грн. та 838 521, 55 грн. відповідно, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно з умовами договору 1 та договору 2 сторони погодили, що право вимоги вважається відступленим первісним кредитором та, відповідно, набутим новим кредитором, з моменту отримання первісним кредитором від нового кредитора частини грошових коштів, зазначених у п.4.1 договорів.

Встановлено, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.09.2011 р. у справі №6-715/11 за позовом ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №52/0711-КФ від 05.12.2007 р., (що набрала законної сили 08.12.2011 р.) було здійснено заміну сторони виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» на правонаступника ТОВ «Нова фінансова компанія».

В свою чергу, зміна сторони у зобов'язанні за договором про відступлення права вимоги за кредитним договором №53/0711-КФ від 05.12.2007 р. підтверджується ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2011 р. у справі №6-236/11 та 6/233/11 (2-682-1/10), за позовом ПАТ «Перший Інвестиційний Банк», (що набрала законної сили 12.03.2011 р.). Згідно з якою відбулася зміна сторони виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» на правонаступника ТОВ «Нова фінансова компанія».

Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки, з заявою про зміну сторони, як до Печерського районного суду м. Києва, так і до Солом'янського районного суду м. Києва звертався, саме позивач, то данні обставини справи мають для суду преюдиційне значення. Тобто їх преюдиційність застосована на юридичному механізмі набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до якого виникає заборона оспорювати в іншому процесі встановлені у цих ухвалах факти.

Таким чином, оскільки між ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» та ТОВ «Нова фінансова компанія» було вчинено господарські операції щодо дій спрямованих на відступлення права вимоги за кредитними договорами №52/0711-КФ від 05.12.2007 р. та №53/0711-КФ від 05.12.2007 р., а саме, перерахування ТОВ «Нова фінансова компанія» частини грошових коштів, у відповідності до Договору 1 та Договору 2, тому і права, за вищезазначеними договорами, у повному обсязі перейшли до ТОВ «Нова фінансова компанія» в день перерахування коштів.

На час укладення (30.12.2010 р.) договору 1 та договору 2 був чинний Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР.

З матеріалів справи вбачається, що право вимоги боргу за Договором 1 та Договором 2 перейшло до Нового кредитора (ТОВ «Нова фінансова компанія») в момент виконання ним умов п.4.1 Договорів, а саме, 30.12.2010 р. Отже, відступлена сума заборгованості за основним боргом та процентами списана з рахунків обліку такої заборгованості у первісного кредитора (позивач) та на підставі п.7.9.7 та п.11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включена до валових витрат платника.

Відповідно до п.11.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» включив до складу валового доходу вартість права вимоги, що відступлена у сумі 33 095 019,01 грн.

Крім того, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено податкові періоди, а також дату збільшення валових доходів та витрат, але нічого не вказано про те, що відноситься до розрахункових, платіжних документів. Оскільки, чинним податковим законодавством не встановлено ні переліку, ні вимоги до первинних документів податкового обліку, то звертаючись до норм бухгалтерського обліку, а саме Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. №966-ХІV, приписами п.2 ст.3 якого зазначено, що «Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку».

Враховуючи загальну економічну сутність договорів про відступлення права вимоги, Договір 1 та Договір 2 є первинними документами, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, а отже мають, всі ознаки здійснення господарської операції, яка повинна бути відображена в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому була здійснена. Дані договори не передбачають обов'язкового складання додаткових первинних документів, а саме акту передавання права вимоги.

За таких обставин, позивачем податковий облік операцій з відступлення права вимоги вівся у відповідності до п.п.4.1.2 п.4.1ст.4, п.п.7.9.7 п.7.9 ст.7, п.11.2, п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями.

Перевіркою було встановлено, що 31.05.2011 р. між позивачем, ТОВ «Нова фінансова компанія» та ОСОБА_5 було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором №07/0811-КФ від 25.01.2008 р. (далі договір 3), предметом якого є те, що первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора та стає кредитором за кредитним договором №07/0811-КФ від 25.01.2008 р. зі всіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_5.

Згідно з п.3 договору 3 сторони досягли згоди, що вартість права вимоги що відступається, за кредитним договором №07/0811-КФ від 25.01.2008 р., складає 21 040 320, 16 грн.

Згідно з абз.3 п.1 Договору 3 сторони передбачили, що з моменту належного виконання Новим кредитором зобов'язання вказаного в п.4 Договору, первісний кредитор втрачає будь-які права вимоги до Боржника та перестає бути стороною за кредитним договором.

Зобов'язання по оплаті вартості відступлення права вимоги за договором 3 виконані ТОВ «Нова фінансова компанія» 31.05.2011 р. шляхом перерахування на рахунок Банку грошових коштів в розмірі 21 040 320, 16 грн., що підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем.

Згідно з умовами договору 3, сторони погодили, що право вимоги вважається відступленим первісним кредитором та, відповідно, набутим новим кредитором, з моменту отримання первісним кредитором від нового кредитора грошових коштів, зазначених у п.4 договору 3.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки про те, що право вимоги за договором 3 було фактично передано новому кредитору лише після підписання акту прийому-передачі оригіналів документів не можуть бути прийнятими, оскільки такий висновок не відповідає приписам ст..512, 514 Цивільного кодексу України, де зазначено, що кредитор у зобов'язані може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявні у справі документи засвідчують, що право вимоги боргу за Договором 3 перейшло до Нового кредитора в момент виконання ним умов п.4 Договору 3, а саме 31.05.2011 р., а отже відступлена сума заборгованості за основним боргом та процентами списана з рахунків обліку такої заборгованості у первісного кредитора (позивач) та, на підставі ст.138 та п.153.5 ст.153 Податкового кодексу України, включена до валових витрат позивача.

Операції з відступлення права вимоги відносяться до операцій особливого виду.

Враховуючи загальну економічну сутність договору про відступлення права вимоги, та ґрунтуючись на умовах конкретного договору (абз.3 п.1, п.4, п.5), Договір 3 є первинним документом, який викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, а отже має всі ознаки здійснення господарської операції, яка повинна бути відображена в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому була здійснена.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Банком правомірно відображено доходи в сумі 21 040 320,16 грн. та витрати в сумі 22 327 858,00 грн.

Крім того, у відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.44.1. ст.44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення відповідних витрат понесених платником податків до складу його валових витрат, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст. 3 Закону, визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було неправомірно винесено податкове повідомлення - рішення №0000932231 від 27.11.2012 р., та податкове повідомлення-рішення №0000922231 від 27.11.2012 р., оскільки взаємовідносини позивача з ТОВ «Нова фінансова компанія», оформлені належними первинними документами - договорами.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 03.09.2013 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.