Постанова № 33367579, 04.09.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа № 809/1285/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Андрейчук Л.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Савчук В.Р.

від відповідача - Токар В.І., Романів О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд"

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №000015220 від 05.02.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність "Калушстальбуд" (надалі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської оДПІ (надалі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №000015220 від 05.02.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки та прийняте податкове повідомлення-рішення №000015220 від 05.02.2013 року є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених в письмовому запереченні. Суду пояснили, що Калуською оДПІ податкове повідомлення-рішення №000015220 від 05.02.2013 року прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просили відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність на підставі статуту, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 10.03.2010 року рішенням Калуської районної державної адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію А00 №535406 від 10.03.2010 року, взятий на податковий облік відповідачем 11.03.2010 року за №2457, зареєстрований платником податку на додану вартість з 18.03.2010 року свідоцтво №100302480.

Податковим-ревізором Калуської оДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ "Калушстальбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Флорена-Плюс", код ЄДРПОУ 36403176 за жовтень 2011 року. Перевірка проводилась терміном 5 робочих днів, а саме: з 10.01.2013 року на підставі наказу Калуської оДПІ від 10.01.2013 року №3.

За результатами перевірки складено акт №103/22-0/16403176 від 23.01.2013 року (а.с.18-24), яким встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1., 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за жовтень 2011 року в сумі 36833,00 грн.

Фактично виявлені порушення ґрунтуються на відомостях отриманих відповідачем під час проведення перевірки та задокументованих в акті №652/23-5/35851839 від 14.02.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Флорена- Плюс», код ЄДРПОУ 35851839, щодо відносин з платниками податків за жовтень 2011 року.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки №103/22-0/16403176 від 23.01.2013 року, ТзОВ "Калушстальбуд" подало заперечення до Калуської оДПІ із зазначенням порушень норм чинного законодавства при складенні акту (а.с.26-30).

За результатами розгляду заперечення Калуської оДПІ надано відповідь за вих. № 568/10/220 від 04.02.2013 року (а.с.31-37).

На підставі акту перевірки №103/22-0/16403176 від 23.01.2013 року, начальником Калуської оДПІ 05.02.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №000015220, яким за порушення позивачем п. 198.1., 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 46041,00 грн., з яких за основним платежем 36833,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9208,00 грн. (а.с.38).

11.02.2013 року ТзОВ "Калушстальбуд" подано скаргу до Державної податкової служби в Івано-Франківській області на податкове повідомлення-рішення Калуської оДПІ №000015220 від 05.02.2013 року (а.с.39-43).

Державною податковою службою в Івано-Франківській області, за результатами розгляду скарги прийнято рішення та направлено позивачу за вих. № 198/10/10-319/56/136 від 01.03.2013 року (а.с.45-46).

11.03.2013 року ТзОВ "Калушстальбуд" подано скаргу до Державної податкової служби України на податкове повідомлення-рішення Калуської оДПІ №000015220 від 05.02.2013 року (а.с.47-51).

Міністерством доходів і зборів України, яке є правонаступником Державної податкової служби України, за результатами розгляду повторної скарги прийнято рішення та направлено позивачу за вих. № 111/6/99-99/10/15 від 02.04.2013 року (а.с.55-56).

Отже, податковими органами усіх рівнів скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Завершивши процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення позивач звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської оДПІ №000015220 від 05.02.2013 року.

Що стосується висновків Калуської оДПІ, викладених в акті перевірки №103/22-0/16403176 від 23.01.2013 року щодо нікчемності правочинів, укладених ТзОВ "Калушстальбуд" з ТзОВ "Флорена-Плюс" а також з прийняттям Калуською оДПІ податкового повідомлення-рішення №000015220 від 05.02.2013 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки №103/22-0/16403176 від 23.01.2013 року, відповідачем зроблено висновок, що укладений позивачем договір оренди №27/1 від 04.10.2011 року та договір поставки № 25/10-14 від 25.10.2011 року з ТзОВ "Флорена-Плюс" є нікчемними. Як наслідок відповідачем зроблено висновок, що позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 36833,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 9208, 00 грн.

Підставою для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ "Калушстальбуд" слугував акт перевірки 652/23-5/35851839 від 14.02.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, який направлений листом від 14.02.2012 року №3201/7/23-511 Калуській оДПІ "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Флорена-Плюс" код - 35851839 щодо відносин з платниками податків за жовтень 2011 року.

З даного акту Калуською оДПІ зроблено висновки, що ТзОВ "Калушстальбуд" уклало договори без мети реального настання правових наслідків, що ТОВ "Флорена-Плюс", фактично не надавало послуг по оренді складських приміщень, поставці товаро-матеріальних цінностей, а отже, вищезазначені договори укладені між позивачем та ТОВ "Флорена-Плюс є нікчемними. В своєму акті перевірки №103/22-0/16403176 від 23.01.2013 року Калуська оДПІ, як на основну та єдину підставу порушення зі сторони позивача податкового законодавства, посилається на матеріали кримінальної справи №50-6270, як на доказ фіктивності ряду підприємств з якими ТзОВ "Калушстальбуд" мало господарські операції. Представником позивача в судовому засіданні подано, як доказ копію постанови "Про скасування постанови про порушення кримінальної справи, прийняття її до провадження та об`єднання кримінальних справ" від 20.03.2012 року винесену старшим прокурором відділу 04/5 прокуратури м. Києва молодшим радником юстиції В.Дмитренко за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Флорена-Плюс"(а.с. 131-132).

Суд не може погодитися з висновками відповідача щодо нікчемності правочинів - договору оренди складських приміщень №27/1 від 04.10.2011 року та договору поставки товаро-матераальних цінностей № 25/10-14 від 25.10.2011 року з ТОВ "Флорена-Плюс", з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні первинні документи, які передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які спростовують висновки викладені в акті перевірки щодо вчинених позивачем порушень та підтверджують реальність господарських відносин між ТзОВ "Калушстальбуд" з ТОВ "Флорена-Плюс", а саме: договір оренди складських приміщень, договір поставки товаро-матеріальних цінностей, актів здачі-прийняття виконаних робіт, податковими та видатковою накладними.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є основною правовою формою, що опосередковує рух цивільного обороту: переміщення матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з ТОВ "Флорена-Плюс", судом встановлено, що 04 жовтня 2011 року ТзОВ "Калушстальбуд" уклало договір № 27/1 на оренду складських приміщень (а.с.58), який підтверджується актами здачі-прийняття робіт за №301127, №301201, податковою накладною. 25 жовтня 2011 року між ТОВ "Флорена-Плюс" та ТзОВ "Калушстальбуд" укладений договір поставки товаро-матеріальних цінностей №25/10-14, що підтверджується видатковою накладною №251016 та податковою накладною (а.с. 63,64). Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за результатами пошуку станом на 21.05.2013 року, та 25.10.2011 року ТОВ "Флорена-Плюс" на момент виникнення правовідносин був зареєстрований Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 263102 від 21.04.2008 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців 1 070 102 0000 032950, види діяльності: організація перевезення вантажів, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, посередництво в торгівлі широкого асортименту, рекламна діяльність, інші види оптової торгівлі, здавання в оренду власного нерухомого майна, державний реєстратор Хаустова М.Є., місцезнаходження юридичної особи: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, будинок 16, квартира 13, ідентифікаційний номер ТОВ "Флорена-Плюс" - 35851839, код ЄДРПОУ - 35851839, зареєстроване платником податку на додану вартість з 06.06.2008 року (а.с.78-81,133-138).

Довідкою № 2790 від 27.05.2011 року державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва підтвердила, що ТОВ "Флорена-Плюс" перебуває на обліку в державній податковій інспекції, оподатковується по загальній системі та сплачує податки згідно чинного законодавства (а.с. 82).

Судом встановлено, що ТОВ "Флорена-Плюс" надавали послуги позивачу по оренді складських приміщень терміном два місяці, а також згідно договору поставки товаро-матеріальних цінностей позивачем придбано товар на суму 111 000, 00 грн.

Факт надання зазначених послуг ТОВ "Флорена-Плюс" підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно із статею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) фінансова, податкова, статистична та інші звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи податкові накладні (а.с.61,62), видаткова накладна (а.с. 63), акти здачі-прийняття робіт (а.с. 59-60-155), платіжні доручення (а.с.139,140) оформлені у відповідності до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Даний факт не заперечувався в судовому засіданні представником позивача.

Як вбачається з пункту 3.1. договору №27/1 від 04.10.2011 року ТзОВ "Калушстальбуд" зобов'язано здійснити оплату на розрахунковий рахунок згідно розрахунку орендної плати шляхом попередньої оплати кожного місяця. У пункті 2.1 договору № 25/10-14 ТзОВ "Калушстальбуд" зобов'язано здійснити оплату кожної партії товару протягом одного дня з моменту продажу (придбання) товару.

На аркушах справи №59, 60 містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (№ 301127 від 30.11.2011 року на суму 55 000,00грн., №301201 від 30.12.2011 року на суму 55 000,00грн., на аркуші справи № 63 міститься видаткова накладна № 251016 від 25.10.2011 року на суму 111 000,00грн., на аркушах справи №139,140 містяться платіжні доручення №780 від 25.10.2011 року на суму 111 000,00 грн., та №748 від 13.10.2011 року на суму 111 000, 00 грн.

Отже, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо оренди складських приміщень, придбання товаро-матеріальних цінностей між ТзОВ "Калушстальбуд" та ТОВ "Флорена-Плюс" на момент формування показників податкової звітності були наявні у позивача.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операції проведених позивачем та ТОВ "Флорена-Плюс", також про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Податковий кодекс України.

Податковим кодексом України, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 якого визначений податковий кредит як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо висновків відповідача про недійсність (нікчемність) угод укладених позивачем з ТОВ "Флорена-Плюс" в силу вимог ст. 216 ЦК України, то суд вважає, що вказані висновки є невірними, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В акті перевірки відповідач стверджує, що правочини укладені з контрагентом, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані па використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває, під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Як зазначалося судом вище, податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентом, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Окрім того, суд зазначає, що діяльність по оренді складських приміщень та придбанню продукції, відносно придбання якої податковими органами зроблено висновок про недійсність угод, не є забороненою, немає й інших законодавчих обмежень стосовно їх виконання.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку податкових органів щодо недійсності (нікчемності) договорів укладених між позивачем та його контрагентом та, як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Більше того, податковим органом на наведено підстав та не встановлено обставин, які б фактично підтверджували недійсність таких угод.

Враховуючи висновки суду про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, є протиправним визначення позивачу грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 36 833,00 гривень та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 9208,00 гривень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, є протиправним та таким, що підлягає до скасування податкове повідомлення-рішення за №000015220 від 05.02.2013 року, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 460,42 грн., підтверджується платіжним дорученням за №144 від 12.04.2013 року (а.с.2).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції №000015220 від 05.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд", 77351, вул. Січових Стрільців, 1В, с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 36403176, сплачений судовий збір в сумі 460,42 (чотириста шістдесят) гривень, 42 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /піпис/ Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 09.09.2013 року.