Рішення № 33366695, 23.08.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 122/13915/13-ц

Провадження по справі 2/122/1005/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Гоцкалюка В.Д.,

при секретарі - Рассомакіні А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 72092 грн. 39 коп.

Вимоги мотивовані тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають троє неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 29 травня 2012 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь, на утримання дітей в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30 % пожиточного мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 20 квітня 2011 року і до повноліття дітей. Проте ОСОБА_2 рішення суду не виконує у повному обсязі та не сплачує аліменти на дітей відповідно до рішення суду. Утворилась заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджується довідкою розрахунком з ВДВС Залізничного району у м. Сімферополі. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти, однак не сплачує їх повною мірою, умисно ухиляючись від сплати аліментів у повному обсязі, що створює заборгованість, а також вона не має змоги самостійно без допомоги відповідача забезпечити трьох дітей. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з мотивів викладених в позовній заяві.

ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити з мотивів викладених в запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Судом встановлено, що 06 вересня 2003 року між сторонами у справі було укладено шлюб, під час якого у них народились ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29 травня 2012 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 20 квітня 2011 року і до повноліття дітей. Допущено негайне виконання рішення суду.

Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 03 жовтня 2012 року, рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29 травня 2012 року - залишено без змін.

Відповідно ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.1 ст.181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст. 196 Сімейного Кодексу України при виникненні заборгованості по аліментам з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до положень ч.3 ст.213 ЦПК України, абз.4 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.212 ЦПК України).

Згідно довідки Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим № 6066/0321 від 20 серпня 2013 року, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 03 серпня 2013 року становить 19154 грн. 92 коп.

В судовому засіданні ОСОБА_2 надав копії квитанцій щодо сплати аліментів 23 серпня 2013 року в розмірі 800 грн.

Відповідно до ст. 196 СК України зазначено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно п.22 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_2 звільнений з роботи 31 липня 2012 року.

В травні 2012 р. перебував у лікарні на лікуванні, та як вказує в своїх поясненнях відповідач, після чого змушений був пройти курс реабілітації, відновлюючи здоров'я.

З 20 лютого 2013 року ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний в Сімферопольському МЦЗ (а.с. 145).

ОСОБА_2 має на утриманні матір, яка є пенсіонеркою, інвалідом 2 групи, за станом здоров'я не працює.

ОСОБА_2 вказує на те, що його вини в простроченні сплати аліментів немає, державним виконавцем сума заборгованості йому не повідомлялася, термін протягом якого він зобов'язаний погасити заборгованість не повідомляли, проте пеня повинна налічуватись починаючи саме з кінцевої дати, про яку повинен був повідомити працівник ВДВС з приводу погашення заборгованості.

Також вказує, що відповідно до ухвали ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 серпня 2011 року пеня нараховується не з моменту фактичного ухилення і не з моменту подання позовної заяви про стягнення аліментів до суду або з моменту набрання рішення суду законної сили, а з моменту не виконання рішення суду.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29 травня 2012 року набрало законної сили лише 03 жовтня 2012 року. З даного часу ОСОБА_2 заборгованості не має.

Згідно довідки Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим № 6066/0321 від 20 серпня 2013 року, та з урахуванням квитанції щодо сплати 23 серпня 2013 року суми в розмірі 800 грн., у ОСОБА_2 за 2013 рік заборгованість по аліментам відсутня.

На підставі вищевикладеного, та беручи до уваги, що заборгованість по аліментам утворилась за час розгляду справ у суді першої та апеляційної інстанції, а після набрання рішенням законної сили заборгованість відсутня, відповідач не працює, має на утриманні матір пенсіонерку, інваліда другої групи, а також беручи до уваги, що відповідач намагається погасити існуючу заборгованість та докладає до цього значних зусиль. Суд вважає, що існуюча заборгованість у творилась не з вини відповідача, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. ст. 180, 181, 196 СК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: