Рішення № 33366471, 04.09.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа № 915/1232/13

за позовом комунального підприємства Миколаївської міської ради "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг", вул. Гречишнікова, 54, м.Миколаїв, 54003,

до відповідача дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Галини Петрової, 2А, м. Миколаїв, 54029

про стягнення 43023,42 грн.

Суддя Алексєєв А.П.

за участю представників:

від позивача - Естеркін О.М. за договором про надання правової допомоги від 25.06.2013р.,

від відповідача - Шкурко К.В. за довіреністю № 2 від 03.01.2013р.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 43022,42 грн., а також витрат пов'язаних із сплатою судового збору в розмірі 1720 грн. та витрат на оплату правової допомоги адвокатом в сумі 7000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору відповідач не повністю розрахувався за виконані роботи на суму 43458 грн. Станом на день пред'явлення позову оплата відповідачем здійснена частково - залишок становить 43022,42 грн.

Під час складання позовної заяви позивач допустив помилку, зазначивши, що загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 43022,42 грн. Так, у судовому засіданні 04.09.2013р. представник позивача заявою уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача 43023,42 грн., а також витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в розмірі 1720 грн. та витрат на оплату правової допомоги адвоката в сумі 7000 грн.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на умови п. 4.2 договору, яким передбачено, що оплата по договору здійснюється генпідрядником протягом 3-х банківських днів після отримання коштів від замовника - Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, а оскільки, замовником не сплачено кошти відповідачу за виконані роботи по даному договору, то у відповідача не має підстав для розрахунку з позивачем. Крім того, умови оплати погоджені обома сторонами при укладанні договору і вони є для сторін обов'язковими. Представник відповідача в своїх запереченнях зазначив, а в судовому засіданні 04.09.2013р. акцентував увагу на тому, що передумовами оплати коштів за договором, окрім перерахування коштів замовником - Службою автомобільних доріг у Миколаївській області, є надання документів, передбачених п.4.2 договору, які позивач надав частково.

Також у відзиві на позов відповідач вважає, що вартість адвокатських послуг є нарахованою без зазначення реальних витрат адвоката, а тому - необґрунтовано завищеною.

В судовому засіданні 04.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011р. між сторонами був укладений договір субпідряду №08/1-12 (далі - договір, а.с. 31-35), за умовами якого генпідрядник (відповідач у справі) доручив, а субпідрядник (позивач у справі) зобов'язався надати послуги з утримання покриття проїзної частини автомобільної дороги державного значення М-14 в межах м. Миколаєва. (п.п. 1.1. договору).

Сторони у п. 5.1 договору встановили, що строк виконання робіт січень - березень 2012 року.

Договір діє з моменту його підписання і до 31.03.2012р., а в частині виконання грошових зобов'язань до повного виконання (п.10.1. договору).

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку (ст. 838 ЦК України).

Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість робіт в рамках цього договору складає 298000 грн., і є динамічною та може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджено актом № 34 виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за березень 2012 року (а.с.38-41) та довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за березень 2012 року (а.с. 87) на загальну суму 43458 грн.

Роботи прийняті відповідачем, але сплачені лише частково, борг останнього складає 43023,42 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем коштів позивач звернувся до відповідача з претензією (а.с 21) здійснити остаточний розрахунок за отриману продукцію в розмірі 43023,42 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 19.02.2013р за вх. № 436.

Відповідач на вищевказану претензію відповіді не надав, сплату коштів позивачеві не здійснив.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Умовами договору, зокрема п. 4.2., сторонами погоджено, що генеральний підрядник (відповідач) проводить оплату за фактично виконані роботи протягом 3-х банківських днів після надання субпідрядником (позивач) відповідних документів на оплату та наявності на рахунку коштів від замовника (Служба автомобільних доріг) за виконані роботи по договору.

Таким чином, виходячи із змісту вказаного пункту договору, сторони між собою погодили, що відповідач повинен провести оплату роботи після надання позивачем документів на оплату та наявності на рахунку відповідача коштів від Служби автомобільних доріг у Миколаївській області.

Як зазначалося вище сторони підписали між собою обумовлені договором акти, які підтверджують факт здійснення робіт позивачем та їх вартість (акт форми КБ -2в, акт форми КБ-3).

У зв'язку із тим, що сторонами чітко не було погоджено які саме документи повинен був надати позивач відповідачеві на оплату згідно п. 4.2. договору, суд, виходячи з обставин справи, вважає, що таким документом була претензія позивача про здійснення оплати № 131/13/1 від 19.02.2013 року.

Що стосується тієї обставини, що у відповідача виникає обов'язок по оплаті робіт за умови наявності на його рахунку коштів від Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заперечуючи позовні вимоги позивача та стверджуючи про відсутність у відповідача підстав для оплати робіт позивача, відповідач всупереч приписам ст. ст. 4-3, 33 ГПК України не довів у судовому засіданні факту відсутності на його рахунку коштів, які надійшли від Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, як від замовника.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 7000 грн., то такі вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно зі ст. 44 ГПК України до складу судових витрат віднесено, зокрема, витрати, пов'язані зі сплатою послуг адвоката.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.03.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З договору від 25.06.2013р. про надання правової допомоги (а.с. 27) вбачається, що представник позивача надавав такі послуги як адвокат, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 259 від 20.10.2000р. (а.с. 29), в тому числі надав рахунок про надання юридичних послуг та докази сплати послуг адвоката у розмірі 7000 грн., про що свідчить платіжне доручення №3503 від 08.07.2013р.

При визначені розміру підлягаючих до стягнення на користь позивача понесених ним витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з того, що позивачем не було достатньо обґрунтовано їх вартість. Тому, суд, виходячи з обставин справи, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката у розмірі 3000 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2013р. складає 1147 грн.

Згідно з п.п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 2 відсотки ціни позову. За таких обставин, виходячи з розміру стягуваної суми, за подання даної позовної заяви до господарського суду належало сплатити судовий збір, розмір якого складав 1720,50 грн.

Позивачем за платіжним дорученням № 3507 від 08.07.2013р. сплачено лише 1720 грн. судового збору.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Уточнені позовні вимоги комунального підприємства Миколаївської міської ради "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" - задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Галини Петрової, 2А, м. Миколаїв, 54029; ідентифікаційний код 31159920) на користь комунального підприємства Миколаївської міської ради "Експлуатаційне лінійне управління автодоріг" (вул. Гречишнікова, 54, м. Миколаїв, 54003; ідентифікаційний код 03349499) грошові кошти в розмірі 43023,42 грн. (сорок три тисячі двадцять три грн. 42 коп.), адвокатські витрати в розмірі 3000 грн. (три тисячі грн. 00 коп.), а також судовий збір в розмірі 1720 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 00 коп.).

3. Стягнути з дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Галини Петрової, 2А, м. Миколаїв, 54029; ідентифікаційний код 31159920) у дохід державного бюджету України (р/р 31218206783002, одержувач УДКСУ у м. Миколаєві, банк одержувача ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992781, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 0,50 грн. (нуль грн. 50 коп.).

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В частині стягнення витрат на оплату правової допомоги адвоката в сумі 4000 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Порядок та строк апеляційного оскарження визначений ст. 91,93 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 09 вересня 2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв