Постанова № 33366406, 05.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа№ 927/365/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Мартюк А.І.

Рєпіної Л.О.

за участю представників:

від прокуратури: Мірошниченко І.С. - посвідчення №015641 від 14.03.2013

від позивача: Пронін О.А. - дов. №249 від 04.12.2012

від відповідача: Коростенський В.В. - дов. б/н від 29.08.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче

об'єднання „Чернігівеліткартопля"

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 09.04.2013 (суддя Фетисова І.А.)

у справі №927/365/13

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області

в інтересах держави в особі Аграрного фонду

до Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче

об'єднання „Чернігівеліткартопля"

про стягнення 671758,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Аграрного фонду було подано позов до Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче об'єднання „Чернігівеліткартопля" про стягнення з відповідача на користь Аграрного фонду авансового платежу в сумі 226782,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 444976,60 грн. внаслідок неналежного виконання умов форвардного біржового контракту.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.04.2013 у справі №927/365/13 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто із Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче об'єднання „Чернігівеліткартопля" на користь Аграрного фонду 226782,00 грн. авансового платежу, 85804,74 грн. штрафу та 109094,60 грн. пені. В решті позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 4920,86 грн. та 20% штрафу в сумі 245156,40 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, з урахуванням уточнень до апеляційної скарги, скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 09.04.2013 у справі №927/365/13 в частині стягнення 226782,00 грн. основного боргу і припинити провадження, а також скасувати вказане рішення в частині стягнення 85804,74 грн. штрафу та 109094,60 грн. пені і в цій частині прийняти нове рішення про зменшення розміру штрафу та пені до 1000,00 грн. В решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що 17.05.2013 платіжним дорученням №960 відповідачем повністю сплачено суму основного боргу за контрактом. Крім того, апелянт стверджує, що у зв'язку із неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за контрактом, а саме несвоєчасним перерахуванням авансового платежу, відповідач був позбавлений можливості своєчасно закупити та внести необхідні добрива, внаслідок чого отримав низький рівень врожаю, що й потягнуло неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за контрактом. Відповідач вважає розмір штрафних санкцій надмірно великим порівняно із розміром основної заборгованості.

Представники позивача та прокуратури проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають рішення суду законним та обґрунтованим і просять залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

04.04.2012 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, укладено форвардний біржовий контракт №97 Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна.

Відповідно до розділу 1 вказаного контракту, продавець передає покупцю у власність товар - пшеницю м'яку 3 класу, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Кількість тон - 1110. Місяць поставки - в термін до 01.11.2012 року. Ціна за одиницю товару (тону) поставки - 1800 грн. Вартість всього товару - 1998000 грн. в т.ч. ПДВ 333000 грн.

Пунктом 2.1 контракту визначено, що брокер-продавець поставляє брокеру-покупцю товар на базисі поставки: EXW філія ПАТ „ДПЗКУ" „Менське ХПП" Чернігівська обл. в термін до 01.11.2012 року.

Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передачі товару на базисі поставки відповідно до умов контракту (п. 2.2 контракту).

Згідно із п. 5.1 контракту, покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладання контракту на торгах аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50 % від суми контракту.

Відповідно до п. 5.3 контракту остаточний розрахунок здійснюється упродовж 3 робочих днів після поставки товару відповідно до контракту, надання документів передбачених пунктом 3.3 та виконання пункту 4.1 контракту.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач платіжним дорученням №U61597 від 11.05.2012 сплатив відповідачу 999000,00 грн. авансового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2012 між відповідачем та філією ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України" Менське хлібоприймальне підприємство підписано акт передавання-приймання зерна згідно форвардного біржового контракту №92ф, відповідно до якого відповідачем передано покупцю пшеницю 3 класу у кількості 429010 кг на суму 772218,00 грн.

Зі змісту умов контракту, суд першої інстанції дійшов до висновку про існування між сторонами у справі правовідносин контрактації сільськогосподарської продукції, що за змістом ст.272 ГК України є державною закупкою сільськогосподарської продукції на основі державного замовлення на поставку державі сільськогосподарської продукції.

Таким чином, такі правовідносини є особливим різновидом поставки.

Відповідно до ст.265 ГК України до відносин поставки не врегульованих цим кодексом застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Приписами ст.713 ЦК України встановлено, що договору контрактації застосовуються положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не виконано в повній мірі зобов'язання поставки до 01.11.2012 року 680,99 тон пшениці 3 класу. Вартість недопоставленого в обумовлений контрактом строк товару становить 1225782,00 грн.

30.11.2012 між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків станом на вказану дату на суму 226782,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача у розмірі 226782,00 грн. - частина суми попередньої оплати позивача, на яку відповідачем поставка пшениці здійснена не була в строки та на умовах контракту (999000,00 грн. - 772218,00 грн. = 226782,00 грн.).

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 226782,00 грн. авансового платежу.

Відповідно до п. 7.2 контракту за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 % вартості недопоставленого товару.

Позивачем відповідно до п. 7.2 контракту було нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 20 % в сумі 245156,40 грн.

Згідно із п. 7.5 контракту у разі виконання покупцем пункту 5.1 та невиконання продавцем п. 2.1 контакту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості.

Позивачем відповідно до п. 7.5 контракту було нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 7 % в сумі 85804,74 грн. та пеню в сумі 109094,60 грн. за 89 днів прострочення з 02.11.2012 року по 30.01.2013 року.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення про стягнення 245156,40 грн. штрафу за умовами п.7.2. контракту з тих підстав, що зі змісту передбачених пунктами 7.2. та 7.5 договору порядок нарахування штрафу залежить від вартості недопоставленого товару. При цьому, умовою для застосування штрафів за змістом вказаних пунктів є не поставка товару взагалі або ж поставка у меншій кількості. Тобто, за не поставку товару, а так само поставку товару у меншій кількості, передбачено нарахування штрафів за двома пунктами договору лише з різницею у датах виникнення права на вимогу їх сплати. Однак ця різниця не впливає на правову природу штрафів. Передумовою застосування штрафу є правопорушення, початком якого є наступний день після останнього, який передбачений договором, для виконання зобов'язання. Тобто за одне і теж правопорушення договором передбачена відповідальність одного виду, що суперечить статті 61 Конституції України. Враховуючи те, що позивач належить до державного сектору економіки, порушення пов'язане з виконанням контракту, виконання зобов'язання за яким фінансується з Державного бюджету України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що штрафні санкції можуть бути застосовані на підставі ст. 231 ГК України та п. 7.5. договору. Штраф за п. 7.2. договору застосуванню не підлягає.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3% річних в сумі 4920,86 грн., оскільки до моменту подання позовної заяви позивачем не було виставлено відповідачеві вимоги про повернення суми авансового платежу, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання у період, визначений позивачем, що мав місце до моменту звернення із позовом.

Стосовно задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 7 % в сумі 85804,74 грн. та пені в сумі 109094,60 грн. за 89 днів прострочення з 02.11.2012 року по 30.01.2013 року на підставі п. 7.5 крнтракту, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з положень п. 5.1 контракту, у позивача виник обов'язок перерахувати авансовий платіж до 09.04.2012 (упродовж трьох робочих днів з моменту укладання контракту), однак вказаний обов'язок був виконаний позивачем лише 11.05.2012, що вбачається із платіжного дорученням №U61597 від 11.05.2012 року.

Таким чином, у даному випадку мало місце прострочення кредитора в розумінні статті 613 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку із неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за контрактом, а саме несвоєчасним перерахуванням авансового платежу, відповідач був позбавлений можливості своєчасно закупити та внести необхідні добрива, внаслідок чого отримав низький рівень врожаю, що потягнуло за собою неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за контрактом, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції безпідставно не застосувано вимог ст. 233 ГК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що розмір стягнених місцевим господарським судом штрафних санкцій є майже тотожним розміру основної заборгованості позивача, та з урахуванням ступеню вини відповідача є надмірно великим порівняно із ступенем невиконання відповідачем зобов'язання за контрактом та основною заборгованістю перед позивачем.

Крім того, позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем свої зобов'язань за контрактом.

Судова колегія також враховує доводи апеляційної скарги про скрутне фінансове становище відповідача, яке підтверджується, зокрема, балансом ЗАТ НВО „Чернігівеліткартопля" станом на 31.12.2011 та станом на 31.12.2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду в частині стягнення штрафу та пені, зменшивши їх розмір втричі - відповідно з 85804,74 грн. до 28601,58 грн. та з 109094,60 грн. до 36364,87 грн.

При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги доводи позивача про неможливість розгляду апеляційним судом вимог відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки вказані вимоги не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

З цього приводу слід звернути на те, що представник відповідача жодного разу не брав участі у судових засіданнях в ході розгляду справи судом першої інстанції, у зв'язку із чим не мав можливості повною мірою скористатися своїми процесуальними правами та заявити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Крім того, положення ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не виключають можливості зменшення судом штрафних санкцій з власної ініціативи без подання відповідного клопотання відповідачем.

Стосовно вимоги апеляційної скарги про припинення провадження в частині стягнення 226782,00 грн. основного боргу, колегія суддів зазначає про відсутність передбачених статтею 80 ГПК України підстав для припинення провадження у справі на момент прийняття рішення місцевим господарським судом, оскільки повернення частини авансового платежу за контрактом було здійснено відповідачем після прийняття рішення у даній справі, що вбачається із платіжного доручення №960 від 17.05.2013 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче об'єднання „Чернігівеліткартопля" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Чернігівської області від 09.04.2013 у справі №927/365/13 має бути змінене в частині стягнення штрафу та пені, шляхом зменшення їх розміру втричі, відповідно з 85804,74 грн. до 28601,58 грн. та з 109094,60 грн. до 36364,87 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче об'єднання „Чернігівеліткартопля" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 09.04.2013 у справі №927/365/13 змінити в частині стягнення штрафу та пені, зменшивши розмір штрафу та пені, що підлягають стягненню з відповідача втричі, відповідно з 85804,74 грн. до 28601,58 грн. та з 109094,60 грн. до 36364,87 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

„Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче об'єднання „Чернігівеліткартопля" (15522, Чернігівський р-н смт. Седнів, вул. Лизогуба, 13, код 00497377) на користь Аграрного фонду (01001 м. Київ, вул. Б. Грінченко, 1, код 33642855) 226782 (двісті двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. авансового платежу, 28601 (двадцять вісім тисяч шістсот одну) грн. 00 коп. штрафу та 36364 (тридцять шість тисяч триста шістдесят чотири) грн. 87 коп. пені.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченко, 1, код 33642855) в дохід Державного бюджету України 7600 (сім тисяч шістсот) грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче об'єднання „Чернігівеліткартопля" (15522, Чернігівський р-н смт. Седнів, вул. Лизогуба, 13, код 00497377) в дохід Державного бюджету України 5834 (п'ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 97 коп. судового збору."

Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченко, 1, код 33642855) на користь Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче об'єднання „Чернігівеліткартопля" (15522, Чернігівський р-н смт. Седнів, вул. Лизогуба, 13, код 00497377) 1278 (одну тисячу двісті сімдесят вісім) грн. 92 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи №927/365/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Мартюк А.І.

Рєпіна Л.О.