Постанова № 33364861, 06.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

06 вересня 2013 року 11:39 № 826/12652/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайна-Сіті»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві

про визнання протиправними дій, та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2013р. № 000493228 та № 000494228

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо складання податкових повідомлень-рішень та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000493228 та № 000494228 від 19.07.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 21.08.2013 року.

Судове засідання, призначене на 21.08.2013 року, судом відкладалось на 04.09.2013 року, у зв'язку із наданням додаткових пояснень по справі.

В судове засідання 04 вересня 2013 року прибув представник позивача, представник відповідача не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Суд перейшов до вирішення справи в порядку письмового провадження, встановивши відсутність необхідності допиту свідків або заслуховування експерта на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якої якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайна-Сіті» (код ЄДРПОУ 37982958), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Конкорд-Ексім» (код ЄДРПОУ 36857538) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 р.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві за результати проведеної перевірки складено акт від 05.07.2013 р. № 218/26-58-22-08-37982958 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Відповідно до Акту було встановлено порушення пунктів 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток за I квартал 2012 року на суму 59733,00 грн.(в том числі штрафних санкцій на суму 14933,00 грн.) та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2012 року на суму 56888,00 грн. (в том числі штрафних санкцій на суму 14222,00 грн.).

На підставі Акту 05.07.2013 р. № 218/26-58-22-08-3798295 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 000493228 та № 000494228 від 19.07.2013 року.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайна-Сіті» зареєстровано 24.11.2011 за № 10731020000021638 Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 37982958). Місцезнаходження позивача: 03061, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 5-А.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.11.2011 за № 32943. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є оптова торгівля фруктами й овочами, оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Конкорд-Ексім» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Чайна-Сіті» та ТОВ «Конкорд-Ексім» були укладені договори на надання послуг в березні 2012 року та липні 2012 року.

Однак ТОВ «Чайна-Сіті» документів по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Конкорд-Ексім» до перевірки не надав, керуючись тим, що оригінали вказаних документів передано для проведення судово-економічної експертизи, оскільки у Господарському суді Харківської області слухається справа № 5023/3578/12 за участю ТОВ «Чайна-Сіті».

Згідно наданої Ухвали Господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 09.08.2012р. встановлено, що ТОВ «Чайком» подано позовну заяву про стягнення коштів, а саме заборгованість ТОВ «Чайна-Сіті» перед ТОВ «Чайком» за договором поставки від 05.12.2011р. № 0512.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу вимог п. 44.2 статті 44 ПК України - для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 44.3, 44.5 статті 44 ПК України - платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 16.1.5 п. 16.1 статті 16 ПК України - платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві направило лист №12/04 від 12.04.2013р. в якому відповідач просить ТОВ «Чайна-Сіті» надати протягом 10 робочих днів з дня отримання даного запиту, пояснення та їх документальне підтвердження з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Конкорд-Ексім» (код ЄДРПОУ 36857538) за весь період здійснення фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом.

Листом позивач №12/04 від 12.04.2013р відмовив відповідача у наданні запитуваної інформації та копій документів повідомивши, що підприємство не має можливості надати документи зазначені в запиті, до перевірки у зв'язку з тим, що вказані документи знаходяться в експертній установі для проведення судово-економічної експертизи, призначеної Ухвалою від 26.02.2013р. Господарського суду Харківської області по справі №5023/3578/12 за позовом ТОВ «Чайком» до ТОВ «Чайна-Сіті», ТОВ «Скілд» про стягнення коштів.

Аналізуючи вище наведене, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 85.9 статті 85 ПК України - у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Пунктом 5 статті 44 ПК України встановлено, що у разі втрати , пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до абз. 2 п. 44.7 статті 44 ПК України - протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Після перевірки і до моменту прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач не подавало первинних документів за фінансово-господарськими відносинами із ТОВ «Конкорд-Ексім».

Слід зазначити, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 статті 44 ПК України платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 статті 44 ПК України).

Згідно п. 121.1 статті 121 ПК України - незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Отже, враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень на суму 59733,00 грн., на суму 56888,00 грн. та штрафних санкцій підлягають задоволенню.

Між тим, суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

Так, позивачем, з метою підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами із ТОВ «Конкорд-Ексім» на вимогу суду, долучено до матеріалів справи копії первинних документів, зокрема: видаткових накладних та податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Конкорд-Ексім» були укладені наступні договори на поставку товару від 01.03.2012 р. № 01/03,

На виконання укладених договорів ТОВ «Конкорд-Ексім» позивачу виписано наступні податкові накладні від 02.04.2012 р. № 201, від 16.03.2012 р. № 1601, від 30.06.11 р. № 20, від 30.06.11 р. № 18.

На виконання укладених договорів ТОВ «Конкорд-Ексім» позивачу виписано наступні видаткові накладні від 16.03.2012 р. № 2, 02.04.2012 р. № 3, 16.04.2012 р. №1601, 02.04.2012 р. № 201.

Виконання умов договору підтверджується специфікаціями товару які містяться у матеріалах справи та товарно-транспортними накладними.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Отже, виконання в повному обсязі умов вказаних договорів позивачем та контрагентом підтверджується первинними документами.

Що стосується порушень ТОВ «Чайна-Сіті» пп.139.1.9 п.139.1 ст.139; п. п.198.3, п.198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані контрагентом, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних контрагент був і є зареєстрованим платником податку на додану вартість та мав і має свідоцтво платників такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ТОВ «Чайна-Сіті» до податкового кредиту на підставі господарських операцій з контрагентам підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, в матеріалах справи наявні, договір про постачання товару, податкові накладні, специфікації поставленого товару, договір № 30/03-тр від 30.03.2012 р. на перевезення товару укладеній між позивачем та ФОП ОСОБА_1, який в свою чергу підтверджується товарно-транспортними накладними.

Крім того у матеріалах справи міститься письмове пояснення від ФОП ОСОБА_1 в якому зазначено що дійсно він перевозив товар від постачальника до покупця.

Судом було встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з контрагентом.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 000493228 та № 000494228 від 19.07.2013 року.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві щодо ухвалення податкових повідомлень-рішень № 000493228 та № 000494228 від 19.07.2013 року

3.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві № 000493228 та № 000494228 від 19.07.2013 року.

4. Присудити з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайна-Сіті" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1457,76 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят сім грн. 76 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова