Рішення № 33361869, 04.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12590/13 04.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ад Шина»

до Публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061»

про стягнення 317 745, 16 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Рябко А.О. за довіреністю б/н від 01.06.2013 р.;

від відповідача: Купер І.О. за довіреністю б/н від 02.01.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ад Шина» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» (далі - відповідач) про стягнення 426 859, 72 грн., в тому числі 341 536, 45 грн. основного боргу, 16 674, 45 грн. пені, 68 307, 29 грн. штрафу та 341, 53 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу товар та надав шиномонтажні послуги, які останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не були оплачені у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/12590/13, розгляд справи призначено на 30.07.2013 р.

25.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, а також письмові пояснення, відповідно до яких, зокрема, зазначається, що між сторонами не існує іншого договору, ніж той, на який посилається позивач, та що поставка за наданими суду видатковими накладними здійснювалась саме на виконання зобов'язань за таким Договором.

30.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, а саме: копія виписки банку по поточному рахунку позивача, відповідно до якої вбачається, що 25.07.2013 р. відповідачем було здійснено платіж в погашення боргу перед позивачем на суму 40 986, 32 грн., а також довідка позивача про те, що станом на 29.07.2013 р. борг відповідача становить 300 550, 13 грн.

Також, 30.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він звертає увагу на здійснення ним часткової оплати боргу в сумі 40 986, 32 грн., а також те, що застосовані позивачем до спірних правовідносин в цілому положення п. 4.2. Додатку до Договору щодо нарахування штрафу у розмірі 20 % від простроченої суми оплати є неправомірним, оскільки вказаний пункт стосується відносин з надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автошин. Враховуючи зазначене, відповідач вказує на те, що з нього має бути стягнуто 300 550, 13 грн. основного боргу та штраф в розмірі 179, 05 грн.

У судовому засіданні 30.07.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 15.08.2013 р.

09.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення щодо відзиву відповідача, які фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, та відповідно до яких він погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та просить суд стягнути з відповідача 300 550, 13 грн. основного боргу, 16 674, 45 грн. пені, 341, 53 інфляційних втрат, 179, 05 грн. штрафу.

Також, 09.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 15.08.2013 р. на підставі заявленого сторонами клопотання судом винесено увалу, якою продовжено строк вирішення спору на 15 днів, та оголошено перерву в судовому засіданні до 04.09.2013 р.

22.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, зокрема: довідка позивача про те, що станом на 21.07.2013 р. борг відповідача становить 300 550, 13 грн.

У судовому засіданні 04.09.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі, а також довідка про те, що станом на 02.09.2013 р. заборгованість відповідача складає 200 538, 97 грн., оскільки 28.08.2013 р. ним було здійснено платіж в розмірі 100 011, 16 грн.

У судовому засіданні 04.09.2013 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, оформлену у формі письмових пояснень на відзив відповідача, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 300 550, 13 грн. основного боргу, 16 674, 45 грн. пені, 341, 53 інфляційних втрат, 179, 05 грн. штрафу.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, за змістом якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, судом прийнято вказану заяву до розгляду, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги розглядаються в редакції, заявленій суду 09.08.2013 р.

У судовому засіданні 04.09.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір довгострокового постачання № 787, відповідно до умов п. 1.1 якого позивач зобов'язався протягом дії договору поставляти відповідачу товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною договору (далі - товар), а відповідач зобов`язався приймати товар і оплачувати на встановлених договором умовах.

Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору на протязі його дії (п.1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору, загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії Договору.

Як визначено у п. 2.1, договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно.

У разі відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання договору, строк дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару в термін 21 день від дати зазначеної у видатковій товарній накладній.

Накладні, за якими поставляється товар за цим договором, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи до договору, що підписані повноваженими представниками сторін, вважається невід`ємною частиною цього договору (п. 10.1 Договору).

Також, сторонами 21.11.2011 р. було підписано Додаток до Договору «Договір надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автошин», відповідно до якого вони домовились, що відповідач (замовник) дає доручення, а позивач (виконавець) зобов'язується за плату надати послуги з технічного обслуговування та ремонту автошин замовника.

Відповідно до п. 3.1. Додатку до Договору сторони визначили, що замовник оплачує виконавцю послуги з технічного обслуговування та ремонту автошин протягом двадцяти одного банківського дня з моменту видачі рахунку-фактури.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар та надано послуги з технічного обслуговування та ремонту автошин на загальну суму 1 198 302, 19 грн., згідно накладних, рахунків та актів здачі прийняття робіт (надання послуг), копії яких долучені до матеріалів справи.

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар у визначений договором строк не розрахувався, перерахувавши на момент звернення позивача до суду 856 765, 74 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 341 536, 45 грн.

При цьому, після порушення провадження у даній справі відповідач 25.07.2013 р. здійснив платіж в погашення боргу перед позивачем на суму 40 986, 32 грн., що підтверджується випискою банку по поточному рахунку позивача, у зв'язку з чим борг відповідача склав 300 550, 13 грн. та з огляду на що позивач заявою від 09.08.2013 р. просив суд стягнути основний борг саме у вказаному розмірі.

Судом також встановлено, що після порушення провадження у даній справі відповідач 28.08.2013 р. додатково перерахував позивачу 100 011, 16 грн., у зв'язку з чим основний борг станом на момент розгляду спору по суті склав 200 538, 97 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договором поставки та договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

В той же час, при укладенні спірного Договору поставки його сторони визначили, що покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару в термін 21 день від дати зазначеної у видатковій товарній накладній.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.1. Додатку до Договору сторони визначили, що замовник оплачує виконавцю послуги з технічного обслуговування та ремонту автошин протягом двадцяти одного банківського дня з моменту видачі рахунку-фактури.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари та послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, в сумі 200 538, 97 грн. грн. має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

При цьому, враховуючи те, що позивачем не було заявлено про зменшення позовних вимог, у зв'язку з проведеною 28.08.2013 р. оплатою бору на суму 100 011, 16 грн., суд вважає в цій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Так, як на тому наголошено в п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 16 674, 45 грн. пені, 341, 53 інфляційних втрат, 179, 05 грн. штрафу, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом п. п. 8.3. Договору сторони встановили, що при простроченні оплати товару покупець зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

При цьому, відповідно до п. 4.2. Додатку до Договору сторони визначили, що в разі порушення будь-якою із сторін термінів виконання зобов'язань, сторона яке не виконала зобов'язання на вимогу іншої сторони зобов'язана сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу/вартості виконаних робіт за кожен календарний день прострочення впродовж всього часу прострочення, а також, окрім пені, в разі прострочення строку на термін понад 30 календарних днів - сплачує штраф у розмірі 20 % від простроченої суми/вартості виконаних робіт.

Позивачем нараховано відповідачу 341, 53 інфляційних втрат та 16 674, 45 грн. пені на суму боргу в розмірі 341 536, 45 грн. за період з 28.02.2013 р. по 27.06.2013 р., а також 179, 05 грн. 20 % штрафу на суму боргу з технічного обслуговування автошин в розмірі 895, 26 грн.

Слід зазначити, що нарахування позивачем пені здійснено шляхом невірного визначення дати початку прострочення шляхом обрання дати початку відліку від моменту виникнення зобов'язання з оплати останньої спірної накладної від 06.02.2013 р., однак такі розрахунки, враховуючи кількість обраних позивачем днів нарахування пені не призвели до завищення її розміру понад суму, яка могла б бути нарахована з дотриманням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України щодо строків нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, в тому числі в частині суми боргу, яка була сплачена після порушення провадження у справі, покладаються на відповідача, оскільки борг в цій частині виник з вини останнього.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в частині стягнення 100 011 (сто тисяч одинадцять) грн. 16 коп. припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» (03022, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Васильківська, будинок 24; код ЄДРПОУ 05440979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ад Шина» (02660, місто Київ, Деснянський район, вулиця Закревського, будинок 16; код ЄДРПОУ 35974863) 200 538 (двісті тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 97 коп. основного боргу, 16 674 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 45 коп. пені, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 05 коп. штрафу, 341 (триста сорок одну) грн. 53 коп. інфляційних втрат та 6 354 (шість тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.2013 р.

Суддя В.С. Ломака