Рішення № 33361853, 05.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13883/13 05.09.13

За позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»

До Державного агентства резерву України

Про стягнення 305 487,94 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Багаутдінова О.О. - представник за довіреністю № Н-01/2105 від 01.08.13.;

Скляревська Н.О. - представник за довіреністю № Н-01/1194 від 14.05.13.

Від відповідача: Михайлюк А.З. - представник за довіреністю № 1337/0/4-13 від 03.04.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державного агентства резерву України про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № Д/НР-03693/НЮ від 30.04.03. в розмірі 305 487,94 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умов зазначеного вище Договору та законодавства України, Державним агентством резерву України не було в повному обсязі проведено розрахунки перед Державним підприємством «Донецька залізниця» по сплаті наданих послуг за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № Д/НР-03693/НЮ, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 305 487,94 грн.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 594 Цивільного кодексу України для забезпечення позовних вимог притримати майно боржника, яке розброньоване та продовжує зберігатися Державним підприємством «Донецька залізниця».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.13. порушено провадження у справі № 910/13883/13; розгляд справи призначено на 13.08.13. о 14-50.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 13.08.13., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/13883/13 передано для розгляду судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.13. суддею Сіваковою В.В. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 05.09.13. о 10-40.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.08.13 справу № 910/13883/13 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., в зв'язку з виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.13. суддею Ващенко Т.М.. прийнято дану справу до свого провадження.

19.08.13. позивач через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав заяву на підставі ст. 22 ГПК України, відповідно до якої Державне підприємство «Донецька залізниця» спросить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 305 487,94 грн. Крім того, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви.

Суд дану заяву розглядає, як заяву про зміну предмету позову та приймає її до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.13. підтримав свої позовні вимоги, з урахування вищевказаної заяви, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.09.13. проти позовних вимог в усній формі заперечив, письмового відзиву на позов не надав

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/13883/13.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.04.03. між позивачем (далі - Зберігач) та відповідачем (далі - Комітет) було укладено Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № Д/НР-03693/НЮ, відповідно до умов якого (п. 1.2 Договору) Комітет передає , а Зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженого номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1.

Пункт 1.1. Договору зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву без користування ними Зберігачем здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках Позивача. Передбачені цим договором форми актів затвердженого Комітетом.

Згідно ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей мобілізаційного резерву (п. 7.2. Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам зазначеного вище Договору та законодавства України, відповідачем не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед Державним підприємством «Донецька залізниця» по сплаті наданих послуг за 2012 рік, в зв'язку з чим заборгованість Державного агентства резерву України перед позивачем становить 305 487,94 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, зокрема, пунктом 2.1. зазначено, що Зберігач зобов'язаний забезпечити належне зберігання цінностей і вести бухгалтерський облік на позабалансовому рахунку Зберігача.

Відповідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з п. 3.1. Договору, Комітет зобов'язаний відшкодовувати Зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між Зберігачем та Комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі.

Відповідно до п 4.1. Договору, відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно щорічно погодженого Комітетом зведеного кошторису витрат Зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву.

06.04.12. між Державним агентством резерву України та Державним підприємством «Донецька залізниця» було укладено додаткову угоду (далі - Угода). Даною угодою сторони погоджують річний розмір коштів на відшкодування витрат Зберігача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в межах кошторису на 2012 рік в сумі 570 016,68 грн. в т.ч. ПДВ96 169,45 грн. (п.1 Угоди).

Оплата здійснюється на підставі актів виконаних робіт. Сторони встановлюють, що умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин, які виникли до моменту її підписання і діють з 01.01.12. до 31.12.12. (п. п. 2., 3 Угоди)

Згідно з п. 4.3. Договору зазначено, що Зберігач надає Комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.

На виконання умов договору та додаткової угоди позивачем були надані відповідачу такі документи:

- звіт про витрати за 2-й квартал на суму 118 286,58 грн., акт виконаних робіт за 2-й квартал 2012 року;

- звіт про витрати за 3-й квартал на суму 97 641,18 грн., акт виконаних робіт за 3-й квартал 2012 року;

- звіт про витрати за 4-й квартал на суму 89 560,18 грн., акт виконаних робіт за 4-й квартал 2012 року;

Вищезазначені акти виконаних робіт за зберігання цінностей за 2-й, 3-й та 4-й квартали на загальну суму 305 487,94 грн., відповідач підписав без зазначення дати та повернув позивачу.

Листом № в.о.Н.-01/156 від 24.01.13., позивач повідомив відповідача про наявну у останнього заборгованість за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № Д/НР-03693/НЮ.

Листом вих. 604/0/4-13 від 14.02.13., Державне агентство резерву України повідомило позивача проте, що по мірі надходження коштів розпочне проведення розрахунків за спірним Договором.

Згідно з п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до п. 4.3. цього договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом (п. 4.4 Договору).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Державним агентством резерву України було сплачено наявну у нього заборгованість за спірним Договором в розмірі 305 487,94 грн.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що Державним підприємством «Донецька залізниця» доведено обґрунтованість позовних вимог, Господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28; ідентифікаційний код 37472392) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68; ідентифікаційний код 01074957) 305 487 (триста п'ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 94 коп. - заборгованості, 6 109 (шість тисяч сто дев'ять ) грн. 76 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.13.

Суддя Т.М. Ващенко