Рішення № 33361722, 03.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11517/13 03.09.13

За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

До Фізичної особи-підприємця Макухова Костянтина Євгенійовича

Про стягнення 10 575,55 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Карабань Н.В. - представник за довіреністю № 19 від 14.03.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Фізичної особи-підприємця Макухова Костянтина Євгенійовича про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування № ДНП-136 від 01.04.11. в розмірі 10 575,55 грн., а саме:

- сума основного боргу - 9 445,35 грн.;

- пеня - 721,20 грн.;

- 3% річних - 409,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умов зазначеного вище Договору та законодавства України, Фізичною особою-підприємцем Макуховим К.Є. не було в повному обсязі проведено розрахунки перед Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» по сплаті наданих послуг за Договором про надання в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування № ДНП-136, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 575,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.13. порушено провадження у справі № 910/11517/13; розгляд справи призначено на 18.07.13. о 12-20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.13. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 30.07.13. о 12-20.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 30.07.13., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/11517/13 передано для розгляду судді Літвіновой М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.13. суддею Літвіновою М.Є. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 03.09.13. о 14-30.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.08.13., справу № 910/11517/13 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., в зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.13. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.13. підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.09.13. вкотре не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/11517/13 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ № 39394.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/11517/13.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.04.11. між Комунальним підприємством «Київтраспарксервіс» (далі - Сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Макуховим Костянтином Євгенійовичем (далі - Сторона-2) було укладено Договір про надання в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування № ДНП-136, відповідно до умов якого (п. 1.1 Договору) Сторона-1 надає Стороні-2 право на експлуатацію двадцяти двох фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Солом'янський район, проспект Відрадний, 59-67, який розташований в межах третьої територіальної зони паркування м. Києва, що визначено рішенням Київської міської ради № 573/5385 від 30.12.10.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками підприємств (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 5.2. Договору, строк дії Договору розпочинається з моменту його підписання і дії до 31.12.11.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначений Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Фізична особа-підприємець Макухов К.Є. листом № 02 від 24.06.13., який Комунальне підприємство «Київтраспарксервіс» отримало 29.06.11. за вх. № 1243, запропонував позивачеві призупинити дію спірного Договору.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Пунктом 5.4. Договору зазначено, що зміни та доповнення до Договору набирають чинності з моменту належного оформлення та підписання сторонами відповідної додаткової угоди до Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді або в Договорі.

01.08.11. сторони уклали Додаткову угоду № 1 (далі - Угода) до вищевказаного Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати Договір про надання в експлуатацію фіксованих місць для нічного паркування № ДНП-136 (п.1 Угоди).

Приписами Угоди, зокрема пунктом 2 визначено, що паркувальний майданчик повертається позивачу, про що складається відповідний акт про повернення фіксованих місць для нічного паркування, що є невід'ємною частиною Додаткової угоди.

На виконання умов Угоди 01.08.11. сторони склали акт, яким визначили та підтвердили факт того, що Сторона-2 передала, а Сторона-1 прийняла двадцять два місця для нічного паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Солом'янський район, проспект Відрадний, 59-67.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам зазначеного Договору та законодавства України, відповідачем не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед позивачем по сплаті наданих послуг за період дії спірного Договору, в зв'язку з чим заборгованість Фізичної особи-підприємця Макухова К.Є. перед Комунальним підприємством «Київтраспарксервіс» становить 10 576,55 грн. (сума основного боргу - 9 445,34 грн., пеня - 721,20 грн., 3% річних - 409,00 грн.)

Разом з тим, суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оскільки відповідач не оплатив надані позивачем послуги, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до чинного на момент укладання Договору тарифу на послуги з паркування в третій територіальній зоні паркування плата за одну ніч паркування (з 22.00 до 06.00) за один автомобіль становить 11 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 1,83 грн. Плата за паркування сплачується особами, які здійснюють розміщення транспортного засобу на території об'єкту, в порядку, встановленому Стороною-2. Сума плати за нічне паркування одного автомобіля розподіляється між сторонами наступним чином: Сторона-2 перераховує Стороні-1 у якості оплати послуг Стороні-1 за Договором 7 грн., що включає збір за місця паркування транспортних засобів в м. Києві та ПДВ; сума в розмір 4 грн. залишається в розпорядженні Сторони-2 у якості оплати послуг Сторони-2 за Договором, в тому числі для покриття видатків щодо облаштування та утримання об'єкту (п.п.3.1., 3.2., 3.3 Договору).

Згідно графіку платежів (Додаток №1 до Договору) сторонами погоджено, що відповідач за період дії Договору повинен був оплати надані послуги на суму 18 788,00 грн. (квітень 2011 року - 4 620,00 грн., травень 2011 року - 4 774,00 грн., червень 2011 року - 4 620,00 грн., липень 2011 року - 4 774,00 грн.)

З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа-підприємець сплатив надані послуги частково на суму 9 342,66 грн.

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем заборгованість була сплачена в повному обсязі на розрахунковий рахунок позивача.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті наданих не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті обов'язкових платежів становить 9 445,34 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач просить суд на підставі п. 4.4 Договору стягнути з відповідача 721,20 грн. - пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте судом здійснено перерахунок пені, та встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грн. - 718,76 пені. В іншій частині в розмірі 2,44 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Позивач в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 409,00 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу є правомірним.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте судом здійснено перерахунок 3% річних, та встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 408,35 грн. 3% річних.

В іншій частині в розмірі 0,65 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київтраспарксервіс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Макухова Костянтина Євгенійовича (03126, м. Київ, бул. І. Лепсе, буд. 42, кв. 43; ідентифікаційний номер 2349417713) на користь Комунального підприємства «Київтраспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6; ідентифікаційний код 35210739) 9 445 (дев'ять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 34 коп. - основного боргу, 408 (чотириста вісім) грн. 35 коп. - 3% річних, 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 76 коп. - пені, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.13.

Суддя Т.М. Ващенко