Постанова № 33361689, 03.09.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/803/13-a

категорія 8.2

03 вересня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Павлюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Виробничо-збутового товариства з обмеженою відповідальністю "Побутгазсервіс" до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Виробничо-збутове товариство з обмеженою відповідальністю "Побутгазсервіс" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 23 січня 2013 року № 0000082340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 55209, 00 грн., № 0000072340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів всього 60009, 00 грн., у тому числі: 48007, 00 грн. основного платежу і 12002, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000052340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на 7810, 00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття вказаних рішень стали висновки податкового органу про придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта"" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт АВ" на підставі нікчемних правочинів, за відсутності поставок товарів (робіт, послуг) та укладення угод з метою не настання реальних наслідків, не підтвердження господарських операцій за період з 01 жовтня по 31 грудня 2011 року щодо придбання товарів у контрагентів-постачальників стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності дозвільних документів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. З цим Товариство не погоджується, оскільки первинні документи по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта"" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт АВ" складені належним чином, вказані контрагенти на час здійснення таких операцій були зареєстровані як юридичні особи і платники податку на додану вартість, чинним законодавством на платників податків не покладено обов'язок контролювати звітність та своєчасність сплати податків його контрагентами, доводи податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів не підкріплені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

У ході розгляду справи первинного відповідача Коростишівську міжрайонну державну податкову інспекцію Житомирської області Державної податкової служби було замінено правонаступником Коростишівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Пояснив, що оспорюванні рішення прийняті на підставі обґрунтованих висновків перевірки про відсутність поставок товарів (робіт, послуг) та укладення угод з метою не настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01 жовтня по 31 грудня 2011 року щодо придбання ВЗ ТОВ "Побутгазсервіс" товарів у контрагентів-постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності дозвільних документів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. У зв'язку з тим, що угоди поставки мають ознаки нікчемності такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Крім того, фірми у ланцюгах постачання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта"" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт АВ" мають ознаки фіктивності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної податковим органом позапланової невиїзної перевірки Виробничо-збутового товариства з обмеженою відповідальністю "Побутгазсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта"" (далі - ТОВ "ТД "Дельта"") та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт АВ" (далі - ТОВ "Профіт АВ") за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року виявлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01 жовтня по 31 грудня 2011 року щодо придбання ВЗ ТОВ "Побутгазсервіс" товарів у контрагентів-постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності дозвільних документів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

У зв'язку з тим, що угоди поставки мають ознаки нікчемності, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю згідно з пунктами 1, 5 статті 203, пунктами 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статтями 228, 626, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України. Встановлено нікчемні правочини по операціям з придбання товарів ВЗ ТОВ "Побутгазсервіс" від контрагентів-постачальників ТОВ "ТД "Дельта"" та ТОВ "Профіт АВ".

Наведене призвело до порушення вимог:

- пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам;

- пунктів 44.1, 44.6, 44.7 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2011 року на 240037, 00 грн., чим завищено податок на прибуток за цей період на 55209, 00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит, сформований від ТОВ "ТД "Дельта"" та ТОВ "Профіт АВ" у сумі 48007, 00 грн. по податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту (р. 19 декларації з ПДВ) за грудень 2011 року на суму 7810, 00 грн. та податку на додану вартість за грудень 2011 року на 40197, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 1/22/31372492 від 03 січня 2013 року (а.с. 17-44).

На підставі вказаного акта податковим органом 23 січня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000082340 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 55209, 00 грн., № 0000072340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів всього 60009, 00 грн., у тому числі: 48007, 00 грн. основного платежу і 12002, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000052340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на 7810, 00 грн.

Щодо збільшення Товариству суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств.

Як зазначено в акті перевірки, у період, що перевірявся, позивач придбавав товари і послуги у ТОВ "ТД "Дельта"" (знаходиться у стані "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням) та ТОВ "Профіт АВ" (стан "0" - платник податків за основним місцем обліку не знаходиться), які у ланцюгах постачання, а саме: ТОВ "Криус", ПП ТБ "Сінекур", ТОВ "Днепрокомплекс", ТОВ "Лігал Про", ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД", ТОВ "Крампеплопласт", мали ознаки фіктивності.

Здійснені з ними операції щодо отримання товарів, робіт, послуг не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу. Наслідком діяльності ВЗ ТОВ "Побутгазсервіс" є виключно чи переважно формування податкового кредиту та витрат від контрагентів з ознаками сумнівності.

Всі ці необхідні умови для здійснення зазначених видів діяльності відсутні у ВЗ ТОВ "Побутгазсервіс" та у його контрагентів-постачальників, що може свідчити про те, що протягом перевіряємого періоду підприємства обмінювалися документами на товари, роботи, послуги з Товариством, яке сплачувало податки у незначних обсягах, при цьому валові доходи майже співпадають з валовими витратами.

Викладене свідчить, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів, робіт, послуг від постачальників та кінцевому покупцю - ВЗ ТОВ "Побутгазсервіс" не проводилися, а здійснювалося лише переоформлення прибуткових та видаткових накладних, податкових накладних та актів виконаних робіт.

В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів та робіт безпосередньо до ВЗ ТОВ "Побутгазсервіс", що свідчить про укладення угод та здійснення операцій без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені операції щодо купівлі-продажу товару від ТОВ "ТД "Дельта"" та ТОВ "Профіт АВ" є нікчемними і не створюють юридичних наслідків.

Відповідно до пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми ПК України передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що 01 березня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт АВ" укладено договір № 103 (а.с. 79), предметом якого є партнерство та співробітництво між сторонами в напрямках, що визначаються умовами цього Договору та додатковими угодами.

Також Товариством укладалися договори поставки з ТОВ "ТД "Дельта"".

Виконання умов вказаних договорів підтверджується податковими (а.с. 61, 65, 86, 95) і видатковими (а.с. 60, 64) накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 62, 66), актами використання у виробництві (а.с. 67-69), виписками з банківських рахунків (а.с. 71-77), замовленнями (а.с. 81-83), актом приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 88-91), довідкою про вартість виконаних робіт, актом виконаних робіт (а.с. 80), нарядами-завданнями (а.с. 96-105), копії яких є у матеріалах справи.

Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд вважає твердження відповідача щодо нікчемності угод безпідставними, виходячи з того, що вони не підкріплені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Договори, укладені між Товариством та ТОВ "ТД "Дельта"", ТОВ "Профіт АВ" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів щодо умислу укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Також Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника права на формування розміру витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформлених первинних документів, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат вартість товарів і послуг, отриманих від ТОВ "ТД "Дельта"", ТОВ "Профіт АВ", тому збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 55209, 00 грн. є необгрунтованим.

Стосовно збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року.

Підставою для збільшення розміру грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 48007, 00 грн. основного платежу і 12002, 00 грн. штрафних санкцій та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на 7810, 00 грн. стали викладені в акті перевірки висновки про наявність у ланцюгах постачання контрагентів позивача ТОВ "ТД "Дельта"" та ТОВ "Профіт АВ" ознак фіктивності, а також нікчемності здійснених з ними правочинів.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 вказаного Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вже зазначалося вище, 01 березня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт АВ" укладено договір № 103 (а.с. 79), предметом якого є партнерство та співробітництво між сторонами в напрямках, що визначаються умовами цього Договору та додатковими угодами.

Також Товариством укладалися договори поставки з ТОВ "ТД "Дельта"".

Виконання умов вказаних договорів підтверджується податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами використання у виробництві, виписками з банківських рахунків, замовленнями, актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт, актом виконаних робіт, нарядами-завданнями, копії яких є у матеріалах справи.

Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит і визначено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на підставі належним чином оформлених первинних документів по господарським операціям з ТОВ "ТД "Дельта"", ТОВ "Профіт АВ" та на підставі норм Податкового кодексу України, відтак, нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення Товариству з цих підстав проведено контролюючим органом неправомірно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 23 січня 2013 року № 0000082340, № 0000072340, № 0000052340 прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 23 січня 2013 року № 0000082340, № 0000072340, № 0000052340.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо-збутового товариства з обмеженою відповідальністю "Побутгазсервіс" 1230, 28 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Головуючий суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 09 вересня 2013 р.