Постанова № 33361629, 29.08.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5035/13-a

категорія 8.2

29 серпня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 000015222,-

встановив:

Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 000015222.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки про порушення зі сторони позивача п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 188 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 2038,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Ангстрем Континенталь" не мають жодних обґрунтованих підстав. Вказує, що за наслідками проведеної перевірки та виявлених порушень було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3057 грн., у тому числі за основним платежем - в розмірі 2038 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1019 грн. З вказаним податковим повідомленням-рішенням, як і з висновками акту невиїзної перевірки, позивач не погоджується. Зазначає, що усі операції з контрагентом підтверджені первинними документами ДП "Житомирський ЛГЗ".

У зв'язку з реорганізацією Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, суд допустив заміну відповідача його правонаступником - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань фінансово - господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Ангстрем Континенталь" ДПІ у м. Житомирі складено акт перевірки №2902/22-2/00375504 від 11.06.2013 року (а.с.8-27).

Відповідно до висновків акту перевірки, підприємством порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за червень 2012 року в сумі 2038 грн.

На підставі перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 000015222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2038 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію розмірі 1019 грн. (а.с.6).

Зокрема, в акті перевірки податковий орган посилається на відсутність документів щодо підтвердження транспортування товарів від ТОВ "Ангстрем Континенталь" (товарно - транспортних накладних, шляхових листів) та інформації щодо того, за чий рахунок здійснювалось транспортування, не надано журналу на видачу довіреностей працівникам на отримання товарів. Також до перевірки не надано документів щодо підтвердження використання отриманих ТМЦ в господарській діяльності підприємства, тощо.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Судом встановлено, що між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (замовник) та ТОВ "Ангстем Континенталь" (постачальник) було укладено усний договір поставки товару молотків з термообробкою. За умовами вказаного договору ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" було поставлено товарно - матеріальних цінностей, а саме: молотків ДДМ-5 (165х50х6,0) Ст.65 Г з термообробкою у кількості 520 штук та на підставі виставленого рахунку-фактури від 24.04.2012 року № 2404 (а.с. 44) підприємством постачальнику було сплачено 12230,40 грн., в тому числі ПДВ 2038,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 756 від 03.05.2012 року

Факт отримання зазначеного товару засвідчено видатковою накладною від 21.05.2012 року № 1147, виписаною позивачем (а.с. 43). Товар отримано працівником ОСОБА_1 на підставі доручення від 18.95.2012 року № 785.

Як видно з матеріалів справи ТОВ "Ангстем Континенталь" було виписано податкову накладну № 32 від 03.05.2012 року, після проведення операції, яка надійшла на адресу позивача 25.06.2012 року, про що свідчить запис з вхідним №66 на ній (а.с. 42).

Так, в декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року позивачем було включено до складу податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 2038 грн.

Встановлено, що будь-яких заперечень з приводу правильності оформлення первинних документів перевіряючими висунуто не було.

Первинні документи надані позивачем відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

До того ж, суд спростовує доводи податкового органу щодо не підтвердження доставки товарів належними документами, з огляду на те, що саме поставка товару відбувалася транспортним перевізником за рахунок постачальника, а саме ТОВ "Нова пошта", а тому фактично транспортних накладних бути не могло.

Крім того, що стосується тверджень представника відповідача щодо не можливості отримання працівником позивача товару з підстав не надання журналу на видачу довіреностей, то суд вважає їх безпідставними. Так, в судовому засіданні представником позивача було надано копію реєстру довіреностей, в якій за № 785 міститься прізвище уповноваженої особи підприємства - ОСОБА_2, на отримання товару - молотків від постачальника ТОВ "Ангстрем Континенталь" ( а.с. 45).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що реальне здійснення господарських операцій, наявність первинних документів, в тому числі виданої зареєстрованим платником податку на додану вартість податкової накладної, надавало позивачу право на формування податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Також, судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного, суд не знаходить обґрунтованих підстав вважати нереальність здійснення позивачем господарської операції з ТОВ "Ангстрем Континенталь", та не ставить в залежність добросовісність платника податку - позивача по справі від можливого невиконання податкових обов'язків його контрагентом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 01.07.2013року № 000015222.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 05 вересня 2013 р.