Постанова № 33361577, 02.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2013 року 810/4328/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Наконечний В.Л. (за довіреністю)

від відповідача: Калітєєвська Є.О. (за довіреністю)

Баган Н.І. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому сдовому засіданні адміністратвну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

про визнання протиправними та скасування пунктів припису,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправними та скасування пунктів 2-7, 9-12, 14 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області від 3 липня 2013 року № 1176/02/636.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки посадових осіб екологічної інспекції щодо порушення ним вимог природоохоронного законодавства з питань збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження, видалення або захоронення відходів є безпідставними, оскільки позивач такими видами діяльності не займається. Основний вид діяльності позивача - торгівля, у процесі якої утворюються лише побутові відходи, які позивач не збирає, не зберігає і не утилізує. Така діяльність не підлягає ліцензуванню. Ведення первинного обліку по видам відходів, наявність висновків державної екологічної експертизи, дозволів і лімітів на утворення, розміщення відходів згідно з нормами чинного законодавства на побутові відходи не вимагається. Побутові відходи, що утворюються позивачем, вивозяться і розміщуються спеціалізованими підприємствами, з якими позивач уклав відповідні договори, тому він особисто не повинен одержувати ніяких дозволів і лімітів на утворення і розміщення таких відходів. Позивач вважає приписи екологічної інспекції протиправними, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, зазначивши, що позивач здійснює господарську діяльність без дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів, не має розроблених та погоджених у встановленому порядку паспорту на відходи, у позивача відсутні журнали первинного обліку відходів, не надано договорів на передачу та утилізації жирів та харчової олії, не здійснюється роздільне зберігання відходів і позивач самостійно здійснює перевезення небезпечних відходів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (ідентифікаційний код 32294926) зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 2 грудня 2002 року як юридична особа.(а.с. 134).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, виробництво готової їжі та страв, виробництво хліба та хлібобулочних виробів, тощо(а.с.135).

У період з 12 червня по 3 липня 2013 року на підставі наказу від 07.06.2013 р. № 365-і/п, направлення на перевірку від 11.06.2013 р. № 1176 та № 1333 від 26.06.2013 р. посадовими особами Державної екологічної інспекції у Львівській області було здійснено планову перевірку одинадцяти господарських одиниць позивача, що здійснюють діяльність на території Львівської області щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №1176/02/1107 (а.с. 24),яким встановлено, що в процесі здійснення господарської діяльності позивача утворюються відходи I та IV класу небезпеки, які підлягають первинному поточному обліку. В якості порушення природоохоронного законодавства в акті відображено, що позивачем не здійснюється інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушеннями статтей 10,11,33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», первинний облік утворення та руху відходів ведеться лише щодо відходів картону та поліетилену, у контейнерах для зберігання відходів виявлено змішування плівки, картону, харчових відходів, твердих побутових відходів, пінопласту, що є порушеням ст 17 Закону «Про відходи», не проводиться щоквартальний аналіз стічних вод , що є порушенням 44 Водного кодексу України.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено припис № 1176/02/636 від 3 липня 2013 року щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, згідно з яким позивачу висунуто 14 вимог (а.с. 21).

У термін 10 днів після отримання акту – розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, копію якого надати до Державної екологічної інспекції в Львівській області (пункт 1). До 3 серпня 2013 року провести інвентаризацію усіх відходів підприємства (пункт 2). До 3 серпня 2013 року виготовити паспорти на всі відходи підприємства відповідно до проведеної інвентаризації (пункт 3). Припинити без дозвільне та безлімітне розміщення відходів (пункт 4). До 3 серпня 2013 року отримати дозвіл та ліміт на розміщення та утворення відходів підприємства (пункт 5). Налагодити ведення обліку утворення та руху відходів по всіх відходах підприємства (пункт 6). Забезпечити виконання умови постанови кабінету міністрів України № 915 (пункт 7). До 3 серпня 2013 року забезпечити роздільне збирання відходів, які утворюються під час діяльності, а саме: харчових відходів, твердих побутових відходів, поліетилену, сміття, олії, картону, пінопласту (пункт 8). Не допускати наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пункт 9). До 3 серпня 2013 року провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пункт 10). По матеріалах проведеної інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря до 3 серпня 2013 року (пункт 11). Здійснювати щоквартальний аналіз стічних вод (пункт 12). Передавати відпрацьовані жири та олії, харчові та інші , включаючи рідкий маргарин некондиційний підприємствам, які мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (пункт 13).В подальшому дотримуватись вимог природоохоронного законодавства (пункт 14).P>

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем приписом позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 05.04.2007 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до статті 4 Закону України від 05.04.2007 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 05.04.2007 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

З досліджених у судовому засіданні актів перевірок позивача з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства убачається, що вони не відповідають вимогам статті 7 Закону України від 05.04.2007 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», твердження посадових осіб відповідача про те, що в процесі господарської діяльності позивача утворюються відходи виробництва, не розкрито з точки зору конкретних фактів, не деталізовано і жодним чином не підтверджується.

В силу положень частин сьомої та восьмої статті 7 Закону України від 05.04.2007 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Розкриваючи зміст припису, суд зазначає, що припис є актом владного реагування, що виноситься органом державної влади у випадках, коли виявлено порушення закону з боку суб’єкта господарювання. При цьому, таке порушення має очевидний характер, є дійсним (триваючим) і має бути припиненим внаслідок винесення припису.

З приводу вимоги щодо проведення інвентаризації всіх відходів підприємства, виготовлення паспортів на відходи підприємства, припинення бездозвільного та безлімітного утворення та розміщення відходів та отримання дозволу та ліміту на розміщення та утворення відходів (пункти 2, 3, 4, 5) суд зазначає наступне.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України, визначається Законом України від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи»(далі – Закон № 187/98-ВР)

Відходами, у розумінні Закону № 187/98-ВР, є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Статтею 1 Закону № 187/98-ВР визначено, що поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Відповідно до статті 34 Закону № 187/98-ВР усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини відповідно до переліку небезпечних властивостей поділяються на класи і підлягають обліку.

Небезпечними відходами, у розумінні цього ж Закону, - є відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Побутовими відходами згідно стаття 1 Закону № 187/98-ВР - є відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення

Актом перевірки встановлено, що у підрозділах відповідача на території Львівської області утворюються наступні відходи: відпрацьовані лампи люмінесцентні, відходи плівки поліетиленової, макулатура, сміття побутове, відходи жиру, пінопласт, відходи тваринного походження, відходи кінцевої продукції перероблення овочів.

Згідно з пунктом 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218, власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів

Згідно з пунктом 1.8 розділу 1 Методичних рекомендацій з визначення морфологічного складу твердих побутових відходів, затверджених Наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 16.02.10р. № 39, морфологічний склад твердих побутових відходів рекомендується визначати за такою класифікацією: харчові відходи (овочі, фрукти, відходи садівництва тощо); папір та картон; полімери (пластик, пластмаси); скло; чорні метали; кольорові метали; текстиль; дерево; небезпечні відходи (батарейки, сухі та електролітичні акумулятори, тара від розчинників, фарб, ртутні лампи, телевізійні кінескопи тощо); кістки, шкіра, гума; залишок твердих побутових відходів після вилучення компонентів (дрібне будівельне сміття, каміння, вуличний змет тощо).

З аналізу наведених норм та фактів, встановлених перевіркою судом встановлено, що у підрозділах позивача в процесі здійснення господарської діяльності утворюються лише побутові відходи.

Відповідно до статті 35-1 Закону №187/98-ВР поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил.

Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.

Позивач не здійснює господарську діяльність пов'язану із вивезенням, переробкою, утилізацією відходів, тому, з метою утилізації побутових відходів і небезпечних відходів (люмінесцентних ламп) ТОВ «Фоззі - Фуд» наймає спеціалізовані підприємства, які здійснюють вивезення і подальшу утилізацію (переробку) відходів.

У звязку з вищезазначеним вимоги пункту 6 Припису щодо налагодження ведення обліку утворення та руху відходів є безпідставними, адже дане твердження відповідач зробив з урахуванням припущення, що в процесі господарської діяльності позивача утворюються відходи виробництва.

Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Для забезпечення вивезення та утилізації відходів позивач уклав договори із спеціалізованими підприємствами на вивезення і утилізацію відходів, які утворюються під час здійснення господарської діяльності.

Для вивезення та утилізації макулатури, поліетилену та пластмаси позивач уклав договір купівлі-продажу з Приватним підприємством «Львівська екологічна компанія» №1115-ГСП 07/11 від 1 липня 2011 року , відповідно до якого покупець зобов’язувався приймати і оплачувати у позивача макулатуру, поліетиленові та пластмасові відходи (а.с.67).

На підтвердження реальності виконання зобов’язань за договором позивач надав видаткові накладні за період з січня по червень 2013 року.(а.с.69-92)

Позивачем також було укладено Договір №62/МР/14р з Малим приватним підприємством «Рада» щодо виконання робіт по збору, тимчасовому зберіганню та переробці непридатних люмінесцентних ламп та дугових ртутних ламп.(а.с.93)Про реальність договору свідчить акт здачі-прийняття робіт № ОУ-006(а.с. 95)

Крім того позивачем укладені договори на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів, вивезенню рідких нечистот та користування міським сміттєзвалищем: договір № 124 між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ДП «Комунальник Плюс». Договір № 412 укладений між позивачем та ТОВ «Санком-Львів» (а.с.109). Договір № 36 від 1 червня 2011 року, укладений між позивачем та Комунальним підприємством «Об’єднане» (а.с.117). Договір 1168 від 5 серпня укладений між позивачем та ТОВ «Привіт відходи» (а.с. 127). На підтвердження реальності зобов’язань за договором позивачем було надано акти прийому-здачі робіт за вказаними договорами.

Враховуючи вищезазначені договори та акти виконаних робіт, суд приходить до висновку, що позивач здійснює вивезення та утилізацію побутових відходів, що утворюються в процесі його господарської діяльності, відповідно до встановлених норм та правил..

Щодо пункту 13 Припису, в якому йдеться про обов’язок передавати відпрацьовані жири та олії харчові підприємствам, які мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, то позивач уклав договір купівлі-продажу з ТОВ «КІПСЕ» (а.с.96), відповідно до якого покупець зобов’язувався в порядку самовивозу отримувати та оплачувати відпрацьовані в результаті діяльності позивача жири та олію харчову.

Також, слід зазначити, що відповідно до пункту «а» частини першої статті 32 Закону № 187/98-ВР з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

У зв'язку з цим, вимоги відповідача про зобов'язання підприємства отримати дозвіл та ліміт на розміщення та утворення відходів, а також припинити без дозвільне та безлімітне розміщення відходів є такими що не мають жодних правових підстав.

Щодо пункту 9, 10, 11 Припису, в якому йдеться про недопустимість наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, зобов'язання позивача здійснити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин та отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до пункту 7 Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел № 1780 від 29 грудня 2001 року, перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

Пунктом 1 Переліку затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 317 від 16 серпня 2004 року передбачено перелік типів устаткування для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел . Наприклад, для теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Проте номінальна теплова потужність використовуваних у господарській діяльності позивача печей та грилів значно менша і не перевищує 33 КВт, про що свідчать надані позивачем копії технічних специфікацій (а.с.54-58).

А тому використання таких установок не підпадає під регулювання, визначене статтею 11 Закону України «Про атмосферне повітря»

Відповідно до пукнту 12 Припису позивач зобов’язаний здійснювати щоквартальний аналіз стічних вод відповідно до приписів статті 44 Водного кодексу України.

Обов’язки водокористувачів визначені статтею 44 Водного кодексу України .

Згідно з пунктом 3 статті 44 Водного кодексу водокористувачі зобов’язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Пунктом 7 статті 44 Водного кодексу водокористувачі зобов’язані здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю та кількістю скинутих у водні обєкти зворотних вод і забруднюючих речовина за якістю води водних об’єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України водний об’єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Перевіркою встановлено, що позивач здійснює скидання стічних вод у каналізаційну мережу міст, у яких знаходяться відповідні господарські одиниці позивача, а не у водні обєкти.

Згідно з пунктом 1.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України затверджених наказом Держбуду 19 лютого 2002 року № 37, стічні води підприємств – усі види стічних вод, що утворились внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання, тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства.

Пунктом 7.5 Правил передбачено, що водоканал здійснює контроль за витратою та якістю стічних вод, що скидають Підприємства. Цю роботу організовує адміністрація Водоканалу, яка розробляє інструктивні матеріали щодо контролю за стічними водами Підприємств, які затверджує керівник Водоканалу. Адміністрація Водоканалу повинна передбачити виділення відповідних трудових та матеріальних ресурсів, обладнання, транспортних засобів, виходячи з потреби контролю обсягів та якості стічних вод кожного Підприємства не менше одного разу на три місяці.

Для визначення вмісту забруднень у стічних водах Підприємств використовуються як дані лабораторії Водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі акредитації (пункт 7.6 Правил)

Отже, враховуючи, що позивач не здійснює скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, а контроль за якістю стічних вод покладений на Водоканал, вимоги пункту 12 Припису є такими, що не відповідають чинному законодавству України.

Суд звертає увагу на те, що припис повинен містити вимогу щодо усунення встановлених порушень вимог законодавства, а не зобов'язання щодо дотримання цих вимог, які закріплені Конституцією та законами України, тому вимога пункту 14 припису від 3 липня 2013 року № 1176/02/636 Державної екологічної інспекції у Львівській області є необґрунтованою.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі позивач надав докази того, що в результаті його діяльності утворюються лише побутові відходи, вивезення яких здійснюється спеціалізованими комунальними підприємствами на підставі укладених з ними господарських договорів

Доказів того, що в процесі господарської діяльності позивача утворюються інші види відходів виробництва відповідач не надав. В акті перевірки відсутні будь-які фактичні дані щодо відходів, які виявлено у відповідача під час перевірки, їх належність до того чи іншого класу небезпеки. Встановлені відповідачем в Акті перевіки факти порушення відповідачем приписів Закону України «Про атмосферне повітря» та Водного кодексу України є такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що пункти 2,3,4,5,6,7,9,10, 11, 12, 14 Припису від 3 липня 2013 року № 1176/02/636 Державної екологічної інспекції у Львівській області є безпідставними, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 14 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області від 3 липня 2013 року № 1176/02/636.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"судовий збір із Державного бюджету України у сумі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 6 вересня 2013 року.