Рішення № 33359336, 05.09.2013, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/290/13-ц

Номер провадження 2/530/158/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., при секретарі Водолага Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зіньків справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В Зіньківський районний суд Полтавської області із позовною заявою звернулося Публічне акціонерне товариство „Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNH4KP20180715 від 21.01.2006 року, в сумі 107288 грн. 44 коп., судовий збір в сумі 1072 грн. 88 копійок.

Заслухавши представника позивача, який просить задовільнити позовні вимоги, заслухавши відповідача ОСОБА_1, та представника відповідача, ОСОБА_2, які просять по позовних вимогах банку відмовити, заслухавши свідка та дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно зі статтями 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит (грошові кошти у такій сумі, що була передана йому позикодавцем) та сплатити проценти. У разі прострочення повернення чергової частини кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлений договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк для його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України не допускає відмови в односторонньому порядку від виконання зобов'язань по договору.

Згідно ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до умов кредитного договору та ст.1050 ЦК України кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку порушення строків повернення кредиту, сплаті відсотків за кредит.

Відповідно до ч.2 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до п. З ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За загальним правилом частини першої статті 624 ЦК України неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка). Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

В ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки ( пені, штрафу) застосовується позовна давність тривалістю один рік.

Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливем якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим із настанням певної події, що має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251 та ч.2 ст.252 ЦК України).

Судом встановлено, що 2 січня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явлено позов до Зіньківського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 107288,44 грн. заборгованості за кредитним договором №DNH4KP20180715 від 21.01.2006 року та 1072,88 грн. судових витрат.

Представник позивача вказує, що до банку відповідачем було подано відповідний пакет документів, які підписані відповідачем, в зв'язку з чим ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 12402 грн. на товар.

Відповідач, ОСОБА_1 вказав, що договір з банком не укладав, відповідних документів не підписував, кредит та товар не отримував. Діючи добросовісно, відразу коли

йому стало відомо про незаконне отримання кредиту на його ім'я, з використанням його документів, повідомив про це правоохоронні органи в особі Октябрського РВ ПМУ УМВС України в області заявами про незаконне отримання кредиту в КБ «ПриватБанк» з використанням його паспорту та втрату паспорта, 23.05.2006 р. - реєстраційний №6312 за ЖРЗППЗ та від 15.07.2011.

Свідок, ОСОБА_3, суду показала, що вона 06.03.2013 р. звернулася до Зіньківського РВ УМВС України в Полтавській області із заявою про кримінальне правопорушення - незаконне, шляхом обману оформлення та отримання кредиту на ім'я відповідача невідомою особою. Заява зареєстрована в ЄРДР.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи №4308 від 14.08.2013 р., проведеної експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, підписи від імені відповідача ОСОБА_1, в документах кредитної справи: на копії довідки №1156 від 15.02.2001 р. на ім'я ОСОБА_1, розташований під рукописним записом «копия Верна 21.06.06 р.»; у заяві позичальника №DNH4KP20180715 від 21.01.2006 р., розташований в рядку «підпис»; на копії 1-3, 12, 13 сторінок паспорта К0060069 від 19.01.2000 р., довідки про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_1, розташовані на лицевій та зворотній сторонах під записами «копия верна 21.01.06 р»; в акті прийому-передачі товару №DNH4KP20180715 від 21.01.2006 р. розташований в графі «прийняв покупець», виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Позивачем не надано доказів того, що кредитний договір №DNH4KP20180715 від 21.01.2006 р. підписано саме ОСОБА_1, а не іншою особою та що кошти отримав саме відповідач - ОСОБА_1, а не інша особа.

Висновок експертизи не суперечить іншим доказам у справі, підтверджує

свідчення відповідача ОСОБА_1 та безпідставність позову банку до ОСОБА_1.

На основі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити по позовних вимогах Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 15, 30, 57-61,73, 88, 212-223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

По позовних вимогах Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р.Должко