Ухвала суду № 33357844, 02.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/1205/13-а

02.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Илка"- Зінченко Сніжана Ігорівна, довіреність № 9 від 22.05.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби- Таточенко Інна Віталіївна, довіреність № 10/9/10-025 від 13.03.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Водяхін С.А. ) від 04.07.2013 у справі № 827/1205/13-а

за позовом Приватного підприємства "Илка" (вул. Індустріальна, 16, місто Севастополь, 99040)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.07.2013 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (з урахуванням адміністративного оскарження) від 02.04.2013 №0000471520 про донарахування Приватному підприємству "Илка" грошового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 148914,44 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 37228,61 грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 04.07.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Приватне підприємство «Илка» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (з урахуванням уточнених вимог) від 02 квітня 2013 року № 0000471520 про визначення суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 186 143 грн. 05 коп., у тому числі за основним платежем 148 914 грн. 44 коп., за штрафними санкціями - 37 228 грн. 61 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом неправомірно розраховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 18 січня 2010 року по 20 грудня 2011 року, виходячи з розміру орендної ставки за землю 6% збільшеної на поправочний (штрафний) коефіцієнт 2,5, та за період з 20 грудня 2011 року по 01 вересня 2012 року, виходячи з розміру орендної ставки за землю 6%, оскільки 07 травня 2012 року між позивачем та Севастопольською міською Радою, як орендодавцем, було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 18 січня 2008 року, якою підпункт «г» пункту 9.2.2 договору оренди, викладено у новій редакції, відповідно до якої орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строк до 20 квітня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем виконано покладений на нього обов'язок щодо нарахування податкового зобов'язання з орендної плати за землю за фактом користування землею у розмірі, що встановлений у договорі оренди землі.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 02.04.2013 відповідачем, за результатами адміністративного оскарження, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000471520 про визначення суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 186 143 грн. 05 коп., у тому числі за основним платежем 148 914 грн. 44 коп., за штрафними санкціями - 37 228 грн. 61 коп.

Передумовою визначення суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю став акт від 17.12.2012 №1658/10/15-417/34670129 позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань повноти та своєчасності нарахування та уплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з січня 2010 року по вересень 2012 року.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України та зазначений висновок про порушення податкового законодавства, що призвело до заниження грошового зобов'язання з орендної плати за землю.

Згідно статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктами 285.1, 285.2 статті 285 Податкового кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що 18.01.2008 між Севастопольською міською Радою та позивачем укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивачу передано у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування виробничо-складського, торгівельного та адміністративно-побутового комплексу з віднесенням цих земель до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Індустріальна, 12., а позивач зобов'язаний почати та завершити забудову земельної ділянки згідно з передбаченим у пункті 5.2 цільовим призначенням протягом двох років з моменту підписання акту прийому-передачу земельної ділянки, тобто до 18.01.2010.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що 20.03.2009 між Севастопольською міською Радою та позивачем укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 18.01.2008, якою внесено зміни до зазначеного договору, а саме: річна оренда плата за користування земельною ділянкою визначається у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що відповідно до умов договору оренди землі від 18.01.2008 грошова оцінка земельної ділянки для періоду будівництва приймається протягом двох років від дати прийому-передачі земельної ділянки, тобто з дати підписання відповідного акт прийому-передачі земельної ділянки, який у даному випадку підписаний 18.01.2008. Грошова оцінка для наступного періоду приймається з моменту вводу в експлуатацію об'єкта будівництва, але не пізніше двох років від дати приймання-передачі земельної ділянки, а у випадку порушення строків освоєння (забудови) орендованої земельної ділянки розмір річної орендної плати підлягає коригуванню шляхом збільшення орендної ставки на поправочний коефіцієнт 2,5 до моменту вводу в експлуатацію об'єкту капітального будівництва, але не більше 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається договору оренди землі від 18.01.2008 та витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держкомзему у місті Севастополі від 18.12 2007 № 1475/1 та № 1474/1, позивач у 2010 році повинен був застосовувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки на період будівництва до 18 січня 2010 року: 1 225 139,56 грн. (1 191 770,00 грн. х 1,028) , а з 18 січня 2010 року - нормативну грошову оцінку земельної ділянки на наступний період: 2 940 335,97 грн. (2 860 249 грн. х 1,028).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що 07.05.2012 на підставі рішення Севастопольської міської Ради від 20.12.2011 № 2216 між Севастопольською міською Радою та позивачем укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.01.2008, відповідно до умов якої внесено зміни до зазначеного договору. а саме: позивач зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки згідно з передбаченим у договорі цільовим призначенням, в строк до 20.04.2014; згідно з витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держкомзему у місті Севастополі від 18.12.2007 № 1474/1 та від 16.02.2012 № 1106-3.1/5 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з врахуванням коефіцієнтів за 2007 - 2011 роки, складає 3 587 115,80 грн. (2 860 249 * 1,028 * 1,152 * 1,059 * 1,0), з 01.01.2012 - 5 961 052,24 грн.; розмір річної орендної плати складає за період з 01.01.2011 до 20.12.2011 - 416 301, 99 грн., з 20.12.2011 по 01.01.2012 - 7075,95 грн., з 01.01.2012 - 357 663,13 грн.

Тобто, додатковою угодою від 07.05.2012 змінений строк забудови, відповідно до якого орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки згідно зі цільовим призначенням до 20.04.2014.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на те, що починаючи з 18.01.2010 (18.01.2008+2 роки) розмір орендної плати за користування земельною ділянкою визначається з урахуванням коефіцієнта 2,5 до ставки орендної плати, оскільки відповідач не надав суду доказів того, що при визначенні позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за землю, виходячи з розміру орендної ставки за землю збільшеної на поправочний коефіцієнт 2,5, він діяв у порядку, спосіб та у межах повноважень, що передбачені нормами діючого законодавства.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що як і у період перевірки, так і на час розгляду справи, позивачем здійснюються підготовчі роботи для будівництва виробничо-складського, торгівельного і адміністративно-побутового комплексу на земельній ділянці, що передана в оренду на підставі договору від 18.01.2008, будівництво зазначеного об'єкту не звершено.

Окрім цього, позивачем самостійно визначені податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік у розмірі 258 591,74 грн., за 2011 рік у розмірі 430 453,90 грн., за 2012 рік (по вересень 2012 року) - 268 247,35 грн. Вказані суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю було розраховано позивачем на підставі розрахунків орендної плати, що підписані орендодавцем та орендарем, та які є невід'ємною частиною договору оренди.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано будь-яких фактичних даних на підтвердження обставин, зазначених в акті перевірки.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.07.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.07.2013 у справі № 827/1205/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко