Ухвала суду № 33357820, 02.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/5811/13-а

02.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Володькін Сергій Анатолійович, довіреність № 29/9/10 від 18.06.13

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 11.07.13 у справі № 801/5811/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" (вул. Севастопольське шосе, 2 А, селище Чистеньке, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97570)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2, селище Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «ВЛ-Комплект» задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 24.05.2013 № 0001162200 та № 0001172200, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю " Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі- відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2013: № 0001162200 та №000172200.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, він діяв на підставі, що передбачені законодавством та Конституцією України. Спірні податкові повідомлення-рішення прийняти з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 24.05.2013 прийняти податкові повідомлення-рішення: №0001162200, відповідно до якого платнику податків нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2676059,00грн.та застосовані штрафні санкції у розмірі 851590,3 грн. та №0001172200, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2527409,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 631852,25 грн.

Передумовою прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень став акт від 26.04.2013 №695/22/32316022 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного иа іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту138.6, пункту 138.8 статті138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результат чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 2676059,00грн., а також порушення: підпункту 14.1.191 пункту14.1 статті 14, пунктів 201.14, 201.15 статті 201 , пункту 185.1 статті185, пункту 188.1 статті 188 пункту 198.3 статті198 Податкового кодекск України, що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на 2527409,00грн.

З 01.04.2011порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.

Згідно підпункту14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138 .2 статті138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно приписів Податкового кодексу України до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача згідно Податкового кодексу України підстав для віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди, включення їх вартості до складу валових витрат через наступне.

Як вбачається з матеріалів справи основними видами діяльності позивача є, зокрема, виробництво електромонтажних пристроїв, неспеціалізована оптова торгівля, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що у перевіряємий період позивач придбав у ТОВ "Транс сервіс груп плюс" муфти та комплектуючі для монтажу на суму 76608,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість), що підтверджується податковими накладними, оформленими ТОВ "Транс сервіс груп плюс": №80819 від 08.08.2012, № 82110 від 21.08.2012, №92410 від 24.09.2012, р., обліком придбаних товарів на рахунку 281 , їх подальшої реалізації контрагентам.

Неспроможними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на неотримання позивачем вказаного товару, посилання на інформацію Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Днепропетровськ щодо незнаходження ТОВ "Транс сервіс груп плюс" за місцем реєстрації у жовтні 2012 року, оскільки вказане не є доказом відсутності постачання ним товару на адресу платника податків у серпні-вересні 2012 року.

Судом першої інстанції безперечно, що позивач на підставі договору №37 від 29.08.2011 скористався послугами щодо транспортування виготовлених ними металевих виробів, які надавались ПП "Астек плюс".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився факт здійснення перевезень, підтверджений відповідними товарно-транспортними накладними, податковими накладними, оформленими сторонами актами виконаних робіт. В цих товарно-транспортних накладних вантажовідправником зазначений позивач, здійснювалось перевезення металовиробів, які ним виготовлялись. В податкових накладних та актах виконаних робіт зазначені маршрути перевезень.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо здійснення припинення ПП "Астек плюс", оскільки враховуючи період надання послуг ПП "Астек плюс" ,факт його припинення в подальшому не може бути доказом не надання позивачу послуг про транспортуванню його продукції.

Як свідчать матеріали справи між позивачем та ТОВ "Інтербізнесконсалтінг" 19.01.2011 укладений договір № 1010/1/2011 про послуги з інформатизації, предметом якого було надання послуг індивідуального доступу на сайт. Факт отримання позивачем в перевіряємому періоді послуг на суму 5600грн. (в тому числі податок на додану вартість) підтверджується оформленими сторонами актами виконаних робіт, податковими накладними.Внесення Державною податковою інспекцією у Шевченковському районі міста Києва 19.11.2012 відомостей щодо відсутності ТОВ "Інтербізнесконсалтінг" за місцем реєстрації не може доказом не надання послуг позивачу.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що між позивачем та ТОВ "Транс Бізнес Лайн" 29.08.2012був укладений договір постачання матеріалів №290812, предметом якого було придбання товарів, смазки у кількості 4875,8 кг на суму 299920,20 грн. ( в тому числі податок на додану вартість) та 03.09.2012 був укладений договір про надання послуг по перевезенню вантажів №030912. Факт надання послуг по транспортуванню вантажів позивача на суму 175069,97 грн.підтверджується відповідними податковими накладними та актами приймання- здачі робіт (надання послуг). Відповідні податкові накладні свідчать про придбання ним у ТОВ "Транс Бізнес Лайн" смазки Азмол ЗЄС на суму 501775,75 грн. ( в тому числі податок на додану вартість).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивач обліковував придбаний товар відповідно до вимог чинного законодавства, використовував його для ведення господарської діяльності, отже не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо неможливості постачання ТОВ "Транс Бізнес Лайн" смазки Азмол ЗЄС в обсягах, відображених позивачем в його бухгалтерської та податковій звітності, про ненадання послуг по транспортуванню вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП "ВФ "Метковмонтаж" 04.05.2011укладений договір №0405/1 про надання послуг, предметом якого є виконання останнім робіт по обробки металевих виробів. На виконання умов зазначеного договору ПП "ВФ "Метковмонтаж" були надані послуги по гарячому цинкуванню, дробеструйної обробки металовиробів, по збірки дволанцюгових та одноланцюгових підвісок, по покриттю оловом, проклеюванню абразивним корундом металовиробів, що підтверджено актами виконаних робіт, податковими накладними.

Оскільки факт отримання позивачем продукції, виготовленої платником податків, для її обробки, докази отримання виготовлених ПП "ВФ "Метковмонтаж" виробів, підтверджується актами приймання металовиробів, укладених з ПП "ВФ "Метковмонтаж", тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо ненадання ПП "ВФ "Метковмонтаж" позивачу послуг, відображених в податковій та бухгалтерській звітності останнього. Судова колегія відмічає, що факт визнання ПП "ВФ "Метковмонтаж" 26.12.2012 банкрутом відповідно до вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України не є належним доказом невиконання ним обов'язків, визначених у договорі №0405/1 від 04.05.2011.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 04.05.2011 позивачем укладений договір постачання товарів №45, предметом якого є передача у власність ПП "Ера плюс", товарів, визначених у специфікаціях. На виконання умов зазначеного договору ПП "Ера плюс" продало позивачу електротовари на суму 10999344 грн.( в тому числі податок на додану вартість), що підтверджено оформленими податковими накладними, документами бухгалтерської звітності позивача, товарно-траспортними накладними, які оформлені ПП"Астек Плюс", якими підтверджено доставка товару, придбаного у ПП "Ера плюс" в перевіряємий період на адресу позивача. Визнання ПП "Ера плюс" 17.01.2013 банкрутом не свідчить про невиконання цим підприємством умов укладеного з позивачем 04.05.2011 договору постачання товарів№45.

Не приймаються до увагу посилання в апеляційній скарзі на відсутність у довідки статистики ПП "Колорит" виду діяльності, як оброблення металевих конструкцій, та не може свідчить про невиконання ним умов договору №10 від 03.07.2012, оскільки на підставі укладеного 03.07.2012 договору про надання послуг №10 ПП "Колорит" були надані послуги по гарячому цинкуванню, покриттю оловом, напиленню міддю, алюмінієм, дробеструйної обробки, покриттю абразивним корундом металевих виробів, виготовлених позивачем на суму 1405718,00грн.(у тому числі податок на додану вартість), що підтверджується відповідними податковими накладними, актами виконаних робіт. Перевезення вказаних металовиробів здійснювалось ТОВ "Транс Бізнес Лайн", що підтверджено наданими позивачем документами.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач придбав у ТОВ "Металелектромаш" товар (круг, лист) на суму 18153,00грн. ( у тому числі податок на додану вартість), що підтверджено відповідними податковими накладними, у ТОВ "Діслав" - ізоляторів на суму 20640,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість), про що свідчать відповідні податкові накладні. Крім того, ним були придбані у ТОВ "Арджуна" на підставі договору постачання №1/02-11 зажими на суму 2844,00грн.(у тому числі податок на додану вартість), що підтверджено відповідною податковою накладною.

Суд дійшов правильного висновку про те, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку свідчать про оприбуткування ним товарі, придбаних у: ТОВ "Металелектромаш", ТОВ "Діслав" та ТОВ "Арджуна", відображення факту їх витрачання при здійсненні ним господарської діяльності. Проте, відповідачем не надано доказів неотримання позивачем товарів від: ТОВ "Металелектромаш", ТОВ "Діслав" та ТОВ "Арджуна" в зазначених обсягах, використання ним в подальшому товару (кругу, листу, зажимів, ізолятоівр), придбаних у інших контрагентів.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на довідки податкових органів щодо незнаходження: ТОВ "Металелектромаш" , ТОВ "Діслав" та ТОВ "Арджуна" за місцями реєстрації, оскільки вказані докази неможливо вважати належними доказами непостачання позивачу зазначених вище товарів.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що надані позивачем документи свідчать про те,що ним перераховано: ТОВ "Транс сервіс груп плюс", ПП "Астек плюс", ТОВ "Інтербізнесконсалтінг", ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ПП "ВФ "Метковмонтаж", ПП "Ера плюс", ПП "Колорит", ТОВ "Металелектромаш", ТОВ "Діслав", ТОВ "Арджуна" ТОВ "Базисстандарт" вартість придбаного товару, отриманих послуг (у тому числі податок на додану вартість).Під час розгляду справи знайшов своє підтвердження факт придбання позивачем у: ТОВ "Транс сервіс груп плюс", ПП "Астек плюс", ТОВ "Інтербізнесконсалтінг", ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ПП "ВФ "Метковмонтаж", ПП "Ера плюс", ПП "Колорит", ТОВ "Металелектромаш", ТОВ "Діслав", ТОВ "Арджуна" товарів та послуг на суми, визначені в його податковій та бухгалтерській звітності, використання їх в господарській діяльності підприємства.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність доказів оформлення податкових накладних:ТОВ "Транс сервіс груп плюс", ПП "Астек плюс", ТОВ "Інтербізнесконсалтінг", ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ПП "ВФ "Метковмонтаж", ПП "Ера плюс", ПП "Колорит", ТОВ "Металелектромаш", ТОВ "Діслав", ТОВ "Арджуна", оплати вартості товарів та послуг (у тому числі перерахування податку на додану вартість), тому у позивача згідно приписів Податкового кодексу України були наявні підстави для віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди, включення їх вартості до складу валових витрат, отже, відсутні порушення з боку позивача вимог Податкового кодексу України при формуванні сум податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат за перевіряємий період.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності, оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права. Отже, донарахування позивачу податку на прибуток та податку на додану вартість є протиправним.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували податок на додану вартість до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки судом встановлено помилковість нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2527409,00грн. та з податку на прибуток в сумі 2676059,00грн. за наслідками планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного иа іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкцій (в сумі 631852,25грн та в сумі 851590,3 грн.)слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Оцінюючи дії Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 24.05.2013:№0001162200 щодо донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 2676059,00грн.та застосування штрафних санкцій у розмірі 851590,3 грн. та №0001172200 щодо донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 2527409,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 631852,25грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24.05.2013 щодо нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість діяв неправомірно.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2013 у справі № 801/5811/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко